Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого

Скотаря А.М.

суддів

Кузьменко О.Т., Кривенди О.В.

за участю прокурора

Матюшевої О.В.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 7 червня 2007 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Харківської області.

Вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 27 липня 2006 року засуджено:

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1народження, судиму 21.01.2005 р. Дергачівським районним судом Харківської області за ч.1 ст.121 КК України (2341-14) на 5 років позбавлення волі зі звільненням відповідно до ст.75 КК України (2341-14) від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки; 13.01.2006 р. цим же судом за ч.1 ст.122 КК України (2341-14) з застосуванням ст. 70 ч.4 КК України (2341-14) - на 5 років позбавлення волі зі звільненням відповідно до ст.75 КК України (2341-14) від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки,

за ч.1 ст.115 КК України (2341-14) - на 7 років позбавлення волі, ч.3 ст.186 КК України (2341-14) - на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України (2341-14) ОСОБА_1 призначено - 7 років позбавлення волі, а відповідно до ст.71 КК України (2341-14) остаточно - 7 років і 1 місяць позбавлення волі;

ОСОБА_2

IНФОРМАЦIЯ_2 народження, раніше судимого, останній раз 01.03.2002 р. Червонозаводським районним судом м. Харкова за ч.2 ст.309 КК України (2341-14) - на 2 роки позбавлення волі,

за ч.3 ст.185 КК України (2341-14) - на 3 роки позбавлення волі, ч.3 ст.186 КК України (2341-14) - на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України (2341-14) ОСОБА_2 остаточно призначено - 4 роки позбавлення волі.

Вирок щодо ОСОБА_2 не оскаржено.

В апеляційному порядку вирок не переглядався.

ОСОБА_1 визнано винуватою у тому, що вона у стані алкогольного сп'яніння 04.03.2006 р., перебуваючи у АДРЕСА_1, на грунті особистих неприязних стосунків, застосовуючи ніж, учинила умисне вбивство ОСОБА_3, нанісши ним останньому близько 35 ударів.

Крім того, її та ОСОБА_2 засуджено за те, що вони 27.09.2005 р. у АДРЕСА_2 за попередньою змовою відкрито, із проникненням у житло, викрали майно ОСОБА_4 вартістю 280 грн. 80 коп., висловлюючи при цьому щодо потерпілого погрози застосування насильства, що не є небезпечним для його життя й здоров'я. Через деякий час після вчинення цього злочину ОСОБА_2 у стані алкогольного сп'яніння самостійно повернувся на місце вчинення злочину й таємно, повторно, із проникненням у житло, викрав майно вищезазначеного потерпілого вартістю 655 грн. 80 коп.

За змістом касаційного подання прокурор, посилаючись на невідповідність призначеного ОСОБА_1 покарання ступені тяжкості вчинених нею злочинів її особі внаслідок м'якості, просить вирок щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу щодо неї направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, яка частково підтримала касаційне подання прокурора, перевіривши матеріали справи, доводи касаційного подання, заперечення на нього засудженої ОСОБА_1, колегія суддів вважає, що касаційне подання прокурора підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Твердження прокурора у касаційному поданні про те, що призначене ОСОБА_1 за ч.1 ст.115 КК України (2341-14) покарання не відповідає ступені тяжкості злочину та особі засудженої внаслідок м'якості, грунтуються на законі та матеріалах справи.

Відповідно до ст.65 КК України (2341-14) суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

По справі встановлено, що суд, призначаючи ОСОБА_1 мінімальне за санкцією ч.1 ст.115 КК України (2341-14) покарання не в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, який відповідно до ст.12 КК України (2341-14) відноситься до особливо тяжких, особу засудженої, яка раніше  судима за злочини проти життя та здоров'я особи, характеризувалася негативно, даний злочин скоїла під час звільнення від відбування покарання з випробуванням, а також вчинення нею злочину у стані алкогольного сп'яніння.

З огляду на викладене призначене ОСОБА_1 за ч.1 ст.115 КК України (2341-14) покарання не можна визнати необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів, а тому вирок щодо неї у цій частині підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд, при якому належить дослідити всі обставини справи, в тому числі і ті, які можуть вплинути на розмір покарання, і в разі доведеності вини ОСОБА_1 за ч.1 ст.115 КК України (2341-14) , призначити його відповідно до вимог закону.

Що ж стосується покарання, призначеного ОСОБА_1 за ч.3 ст.186 КК України (2341-14) , воно відповідає вимогам ст.65 КК України (2341-14) , а тому касаційне подання прокурора у цій частині не підлягає задоволенню.

На підставі наведеного й, керуючись статтями 395 і 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

касаційне подання першого заступника прокурора Харківської області задовольнити частково.

Вирок Дергачівського районного суду Харківської області від 27 липня 2006 року щодо ОСОБА_1щодо засудження її за ч.1 ст.115 КК України (2341-14) скасувати, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі.

Вважати ОСОБА_1 засудженою за ч.3 ст.186 КК України (2341-14) на 4 роки позбавлення волі.