Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

Головуючого

Кармазіна Ю.М.,

суддів

Паневіна В.О.  та  Школярова В.Ф.,

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві  5 червня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на судові рішення щодо нього, -

встановила:

вироком Кагарлицького районного суду Київської області від 2 червня 2006 року

ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_1 народження, уродженця АДРЕСА_1, мешканця АДРЕСА_2, раніше судимого 2 квітня 2003 року за ст. 307 ч. 2 КК України (2341-14) на 5 років позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України (2341-14) з іспитовим строком 3 роки, -

засуджено за ст. 309 ч. 2 КК України (2341-14) на 2 роки позбавлення волі.

На підставі вимог ст. 71 КК України (2341-14) до призначеного покарання приєднано не відбуту частину покарання за попереднім вироком і визначено ОСОБА_1 остаточне покарання 5 років і 1 місяць позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 26 липня 2006 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнано судом винним і засуджено за те, що він 10 лютого 2006 року за місцем свого проживання у АДРЕСА_2 зберігав 360 грамів особливо небезпечного наркотичного засобу - соломи маку.

У касаційній скарзі засудженого порушується питання про пом'якшення йому міри покарання з урахуванням віку, стану здоров'я, наявності на утриманні хворого сина. Він також не погоджується з тим, що у судових рішеннях не враховано строку його попереднього ув'язнення.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для внесення справи на касаційний розгляд з метою перегляду постановлених у ній судових рішень.

Винність ОСОБА_1 у вчиненні злочину підтверджена сукупністю зібраних по справі, вірно оцінених та обгрунтовано покладених судом в основу вироку доказів й по суті у скарзі не заперечується.

Кваліфікація його дій за ст. 309 ч. 2 КК України (2341-14) є правильною і теж не оспорюється.

Що стосується міри покарання, яка судом обрана ОСОБА_1, то вона відповідає вимогам закону і призначена з урахуванням характеру та ступеня суспільної небезпечності вчиненого злочину, даних про його особу, усіх обставин справи в тому числі й тих, на які є посилання у скарзі. У даному випадку колегія суддів вважає міру покарання необхідною й достатньою для виправлення ОСОБА_1 та попередження нових злочинів, а тому такою, що не підлягає пом'якшенню. Судом правильно також визначено покарання за правилами ст. 71 КК України (2341-14) , яке відповідно до закону має бути більшим як від покарання, призначеного за новим вироком, так і невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Посилання у скарзі ОСОБА_1 про те, що неправильно судом не вирішено питання про зарахування строку попереднього ув'язнення у строк відбуття покарання, колегія суддів вважає такими, які за наявності передбачених законом підстав можуть бути вирішенні в порядку виконання вироку судом, який постановив вирок.

Не вбачаючи передбачених ст. 398 КПК України (1001-05) підстав для скасування або зміни судових рішень щодо ОСОБА_1 та керуючись ст. 394 КПК України (1001-05) , колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

відмовити в задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1, засудженого вироком Кагарлицького районного суду Київської області від 2 червня 2006 року.