Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

Головуючого

Кармазіна Ю.М.,

суддів

Паневіна В.О.  та  Школярова В.Ф.,

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 5 червня 2007  року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1. та в його інтересах захисника ОСОБА_2 на судові рішення щодо цього засудженого, а також касаційну скаргу ОСОБА_3. на окрему постанову суду, -

встановила:

вироком Кіровського  районного суду міста Донецька від 3 листопада 2006 року

ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_1 народження, уродженця та мешканця міста Донецька, раніше не судимого, -

засуджено за ст. 121 ч. 1 КК України (2341-14) на 7 років позбавлення волі.

Також судом було винесено окрему постанову щодо ОСОБА_3.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 2 лютого 2007 року вирок щодо ОСОБА_1. та окрему постанову суду щодо ОСОБА_3. залишено без зміни.

ОСОБА_1. визнано судом винним і засуджено за те, що він 6 жовтня 2005 року близько 19-ої години неподалік приміщення ігрових автоматів у АДРЕСА_1 на грунті особистих неприязних стосунків спричинив ОСОБА_4 кілька ударів ножем у життєво важливі органи. Внаслідок неправомірних дій ОСОБА_1. ОСОБА_4 отримав тяжкі тілесні ушкодження.

Окремою постановою доведено до відома прокурора Кіровського району міста Донецька про наявність у діях ОСОБА_3. ознак злочину та необхідність вирішення питання про притягнення її до відповідальності за  протидію працівникам міліції при виконанні ними службових обов'язків.

У касаційній скарзі захисника ОСОБА_2 порушується питання про скасування постановлених судових рішень із закриттям провадження у справі. На думку захисника, винність ОСОБА_1. обгрунтована суперечливими доказами, дані суперечності судом не усунуто, ОСОБА_1. не визнавав себе винним у вчиненні злочину. Захисник зазначає також, що на досудовому слідстві було порушено право на захист - ОСОБА_1. в повному обсязі не було ознайомлено з матеріалами кримінальної справи. Вважає, що викладені у вироку докази, якими суд обгрунтував винність ОСОБА_1., не відповідають фактичним обставинам справи.

Засуджений ОСОБА_1. у своїй скарзі також висловлює незгоду з постановленими щодо нього судовими рішеннями. Зазначає, що суд не встановив усіх обставин справи, не взяв до уваги його показань, що подія між ним та потерпілим відбувалася під час вчинення щодо нього хуліганських дій. Також судом не було допитано свідків, які були очевидцями пригоди.

ОСОБА_3 у своїй скарзі не погоджується з окремою постановою суду і просить її скасувати. Зазначає, що вона не могла чинити опір двом особам чоловічої статі, яка мали велику фізичну перевагу над нею. Ті особи, які приходили до її помешкання проводити обшук були без форми та не відрекомендувалися працівниками міліції, тому вона їх сприйняла як злочинців. Також зазначає, що апеляційний суд, розглядаючи її апеляційну скаргу на окрему постанову, допустив суттєві порушення вимог закону - спочатку скаргу їй повернули без розгляду, а потім без достатнього мотивування прийнятого рішення зазначили про розгляд її скарги.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів не вбачає підстав для внесення справи на касаційний розгляд з метою перегляду постановлених у ній судових рішень.

Винність ОСОБА_1. у вчиненні злочину підтверджена сукупністю зібраних по справі, вірно оцінених та обгрунтовано покладених судом в основу вироку доказів, зокрема, послідовними показаннями  потерпілого ОСОБА_4 про обставини заподіяння йому тілесних ушкоджень саме ОСОБА_1., показаннями свідків ОСОБА_5., ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, які були очевидцями конфлікту та спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4, даними протоколу відтворення обстановки та обставин події за участі свідка ОСОБА_9, під час якого останній детально розповів про обставини вчинення злочину, даними висновку судово-медичної експертизи про характер та локалізацію спричинених ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, іншими доказами.

Уся сукупність зібраних по справі доказів була ретельно проаналізована судом, що дало можливості дійти обгрунтованого висновку про доведеність винності ОСОБА_1. у вчиненні злочину. Тому викладені у скаргах доводи про незаконність засудження ОСОБА_1. колегія суддів вважає безпідставними. Посилання у скарзі захисника про те, що судом не було усунуто суперечностей у показаннях свідків та потерпілого колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу. У вироку суд навів зібрані докази, в тому числі й ті, які не підтверджували винність ОСОБА_1., ці докази було проаналізовано й наведено підстави, з яких суд їх відкинув.

Кваліфікація дій ОСОБА_1. за ст. 121 ч. 1 КК України (2341-14) є правильною, а міра покарання обрана йому у відповідності до вимог закону.

Доводи скарги захисника про порушення права на захист ОСОБА_1. не відповідають матеріалам кримінальної справи, тому колегія суддів вважає їх необгрунтованими.

Також відповідає вимогам закону і окрема ухвала суду щодо  ОСОБА_3., оскільки вона належним чином обгрунтована. Викладені у касаційній скарзі доводи ОСОБА_3. про те, що вона  опору працівникам міліції не вчиняла, мають бути з'ясовані при вирішенні питання прокурором про наявність чи відсутність в її діях ознак злочину на стадії перевірки інформації, що міститься в окремій ухвалі.

Не вбачаючи передбачених ст. 398 КПК України (1001-05) підстав для скасування або зміни судових рішень щодо ОСОБА_1., а також окремої ухвали щодо ОСОБА_3., і керуючись ст. 394 КПК України (1001-05) , колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

відмовити в задоволенні касаційних скарг засудженого ОСОБА_1. та в його інтересах захисника ОСОБА_2 на вирок Кіровського  районного суду міста Донецька від 3 листопада 2006 року й ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 2 лютого 2007 року, а також касаційної скарги ОСОБА_3. на окрему постанову Кіровського  районного суду міста Донецька від 3 листопада 2006 року.