Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

Головуючого

Кармазіна Ю.М.,

суддів

Паневіна В.О.  та  Школярова В.Ф.,

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 5 червня 2007  року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Луганської області Громова В.П. на вирок щодоОСОБА_1, -

встановила:

вироком Рубіжанського міського суду Луганської області від 24 січня 2007 року

ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_1народження, уродженку міста Лисичанська Луганської області, мешканку міста Рубіжного Луганської області, раніше не судиму, -

засуджено за ст. 212 ч. 3 КК України (2341-14) на 5 років позбавлення волі з позбавленням права займатися підприємницькою діяльність строком на 3 роки з конфіскацією всього майна, що є її власністю.

На підставі вимог ст. 75 КК України (2341-14) ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та з покладенням згідно з вимогами ст. 76 КК України (2341-14) обов'язку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи.

На підставі вимог ст. 69 КК України (2341-14) судом прийнято рішення не застосовувати доОСОБА_1 додаткову міру покарання у виді конфіскації майна.

У апеляційному порядку вирок щодоОСОБА_1 не переглядався.

ОСОБА_1 визнано судом винною і засуджено за те, що вона, будучи приватним підприємцем та суб'єктом сплати податку на додану вартість, у період з 1 січня 2003 року до 31 грудня 2003 року умисно ухилилася від сплати цього податку на загальну суму 210 769  гривень 98 копійок, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах.

У касаційному поданні прокурора порушується питання про зміну вироку суду щодоОСОБА_1 - виключення застосування до неї додаткового покарання у виді конфіскації майна.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів не вбачає підстав для внесення справи на касаційний розгляд з метою перегляду постановлених у ній судових рішень.

ВинністьОСОБА_1 у вчиненні злочину підтверджена сукупністю зібраних по справі, вірно оцінених та обгрунтовано покладених судом в основу вироку доказів і по суті у поданні не заперечується.

Кваліфікація дійОСОБА_1 за ст. 212 ч. 3 КК України (2341-14) є правильною і теж не оспорюється.

Що стосується міри покарання, яка судом обрана ОСОБА_1, то вона відповідає вимогам закону і призначена з урахуванням характеру та ступеня суспільної небезпечності вчиненого злочину, даних про її особу, а також усіх обставин справи. У даному випадку колегія суддів вважає її необхідною та достатньою для виправленняОСОБА_1 й попередження нових злочинів. Доводи касаційного подання про необхідність виключення застосованого доОСОБА_1 додаткового покарання у виді конфіскації майна колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки у резолютивній частині вироку суду зазначено про незастосування конфіскації майна, що свідчить про відсутність необхідності додаткового внесення відповідних змін до вироку з цього питання.

Не вбачаючи передбачених ст. 398 КПК України (1001-05) підстав для скасування або зміни судових рішень щодоОСОБА_1 та керуючись  ст. 394 КПК України (1001-05) , колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

відмовити в задоволенні касаційного подання заступника прокурора Луганської області на вирок Рубіжанського міського суду Луганської області від 24 січня 2007 року щодо ОСОБА_1.