Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Квасневської Н.Д.,

суддів Сахна Р.І., Шибко Л.В.,

при секретарі Асановій Є.А.,

розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12014270070000835, за обвинуваченням

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця і мешканця АДРЕСА_1,

судимого, востаннє 15 квітня 2014 року Бахмацьким районним судом Чернігівської області за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України (2341-14) ,

за участю прокурора Парусова А.М.,

засудженого ОСОБА_1,

за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Бахмацького районного суду Чернігівської області від 25 березня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 20 травня 2015 року,

Вироком Бахмацького районного суду Чернігівської області від 25 березня 2015 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднаноневідбуте покарання за вироком Бахмацького районного суду Чернігівської області від 15 квітня 2014 року і за сукупністю вироків остаточно йому призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 589,68 грн процесуальних витрат за проведення експертиз. Вирішенодолю речових доказів.

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 20 травня 2015 року вирок залишено без змін.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 порушує питання про скасування судових рішень щодо нього та проситьпризначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції. Посилається на неправильне застосування кримінального закону, порушення кримінального процесуального закону. Зазначає, що непричетний до крадіжки майна потерпілого ОСОБА_2, а висновок про його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення ґрунтується на припущеннях. Вказує, що в основу вироку покладено неналежні докази, що залишилося поза увагою суду. Звертає увагу на те, що не був викликаний до суду апеляційної інстанції для участі у розгляді кримінального провадження в апеляційному порядку.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджений за те, що він у ніч на 03 грудня 2014 року проник до приміщень сараю та гаража, розташованих за адресою: вул. Лермонтова, 8 у м. Бахмачі Чернігівської області, звідки таємно викрав майно ОСОБА_2 на загальну суму 2 810 грн.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого на підтримання касаційної скарги, думку прокурора, який вважав, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, засуджений ОСОБА_1 та його захисник адвокат ОСОБА_3, не погодившись із вироком місцевого суду, подали апеляційні скарги, в яких зазначали про необгрунтованість засудження ОСОБА_1 Посилання в апеляційних скаргах на недоведеність участі засудженого у вчиненні крадіжки майна потерпілого ОСОБА_2 аналогічні доводам касаційної скарги засудженого.

Наведені доводи були належним чином перевірені апеляційним судом відповідно до ст. 419 КПК України. Суд обґрунтував прийняття рішення про залишення апеляційних скарг без задоволення, виклав мотиви й підстави відхилення апеляцій. При цьому вказав, що висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 підтверджується показаннями потерпілого про обставини, за яких він виявив, що двері сараїв та гаража пошкоджено і з них викрадено велосипед та електроінструменти; даними протоколу огляду місця події, в ході якого виявлено сліди проникнення до господарських приміщень на території домоволодіння потерпілого; даними протоколу обшуку господарства засудженого ОСОБА_1, згідно з яким у сараї було виявленота вилучено електропилку та болгарку, які схожі на викрадені у ОСОБА_2, а з будинку вилучено взуття ОСОБА_1; висновками трасологічної експертизи про те, що слід взуття, виявлений у господарстві потерпілого, залишений взуттям тієї ж групової належності, що і черевики, вилучені у ОСОБА_1 (черевиком на праву ногу), іншими доказами.

Таким чином, суд дав повну і всебічну оцінку доказам у кримінальному провадженні та дійшов обгрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку. Судом досліджено всі обставини, які могли мати значення дляприйняття правильного рішення. Докази, на яких побудовані висновки суду про винуватість засудженогоу вчиненні крадіжки чужого майназа викладених у вироку обставин,є належними, допустимими, достатніми і достовірними, вони узгоджуються між собою, тому суд обгрунтовано поклав їх в основу вироку.

Судом першої та апеляційної інстанцій перевірялися доводи ОСОБА_1 про те, що виявлене у нього майно напередодні було придбане його матір'ю у невстановленої особи. Ці доводи визнані необгрунтованими, оскільки не знайшли свого підтвердження доказами, оціненими та проаналізованими судом. Мотиви на спростування доводів засудженого наведені у вироку й ухвалі.

Доводи засудженого про те, що апеляційним судом було обмежено його право брати участь під час розгляду кримінального провадження в апеляційному порядку не підтверджуються матеріалами кримінального провадження та не ґрунтуються на законі.

Відповідно до ч. 4 ст. 401 КПК України обвинувачений підлягає обов'язковому виклику в судове засідання для участі в апеляційному розгляді, якщо в апеляційній скарзі порушується питання про погіршення його становища або якщо суд визнає обов'язковою його участь, а обвинувачений, який утримується під вартою, - також у разі, якщо про це надійшло його клопотання.

Згідно зі ст. 405 цього Кодексу неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.

Як убачається з матеріалів провадження,засуджений ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про час та день розгляду поданих апеляційних скарг (т. 2 а. п. 80). Клопотання про забезпечення його участі в судовому провадженні до апеляційного суду не надходило. Захисник ОСОБА_3 був присутнім при розгляді кримінального провадження та належним чином здійснював захист підсудного.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дотримав вимоги ч. 4 ст. 401 та ч. 4 ст. 405 КПК України, унаслідок чого право ОСОБА_1 на захист, визначене ст. 20 КПК України, не було порушено.

Інших істотних порушень кримінального процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути кримінальне провадження і винести законні та обґрунтовані рішення, не встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України (4651-17) , колегія суддів

Вирок Бахмацького районного суду Чернігівської області від 25 березня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 20 травня 2015 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення йоскарженню не підлягає.