5-2469км07 Про заподіяння тяжких тілесних ушкоджень; незаконне поводження з боєприпасами - Текст документа

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 5 червня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2006 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 січня 2007 року.

Зазначеним вироком засуджено

IНФОРМАЦIЯ_1 народження, судимого 28.05.2004 року за ст.198 КК України (2341-14) на 2 роки позбавлення волі, звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки,

- за ч.2 ст.121 КК України (2341-14) на 8 років позбавлення волі;

- за ч.1 ст.263 КК України (2341-14) на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України (2341-14) шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років .

Відповідно до ст.71 КК України (2341-14) до покарання за цим вироком частково приєднано невідбуте покарання за вироком Новомосковського міського суду Дніпропетровської області від 28.05.2004 року та призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 9 років.

ОСОБА_1 засуджено за вчинення злочинів за таких обставин.

15.12.2004 року близько 13 год. ОСОБА_1 в районі вул. Артема м.Новомосковська знайшов 10 військових патронів калібру 5, 45мм і 48 патронів калібру 5,6 мм, всього 58 патронів, які переніс до себе додому у АДРЕСА_1 де зберігав без передбаченого законом дозволу.

14.10.2005 року близько 1 год. ОСОБА_1, будучи в стані алкогольного сп'яніння, у дворі АДРЕСА_3м. Новомосковська умисно наніс ОСОБА_2 удар ножем в живіт, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження, від яких потерпілий 24.01.2005 року помер.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 січня 2007 року вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2006 року щодо ОСОБА_3 змінено: виключено з мотивувальної частини вироку посилання суду на вчинення ним незаконних дій з 48 патронами калібру 5,6 мм, оскільки в незаконних діях з цими патронами ОСОБА_3 не обвинувачувався. У решті вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 доводить, що справа щодо нього сфальсифікована, судом допущено істотні порушення вимог кримінально-процесуального законодавства та неправильно застосовано кримінальний закон, окрім того, йому призначено надмірно суворе покарання. Стверджує, що він спричинив ОСОБА_2 тілесні ушкодження в стані сильного душевного хвилювання, а також про порушення судом його права на захист, на ознайомлення з матеріалами кримінальної справи та на незмінність складу суду. Просить судові рішення скасувати, а справу направити на нове розслідування.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України (2341-14) у касаційній скарзі не заперечуються.

За змістом касаційної скарги, засуджений ОСОБА_1 оскаржує фактичні обставини справи за епізодом спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_2, які були предметом оцінки суду першої та апеляційної інстанції, і перегляду відповідно до вимог ч.1 ст.398 КПК України (1001-05) у касаційному порядку не підлягають.

Висновки судів про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.121, ч. 1 ст. 263 КК України (2341-14) , відповідають фактичним обставинам справи, визнаним судом доведеними, та грунтуються на сукупності зібраних і належно оцінених судами доказів, і є правильними.

Твердження ОСОБА_1 про те, що він завдав удар ножем у живіт ОСОБА_2, перебуваючи у стані сильного душевного хвилювання, спростовані дослідженими судами доказами, зокрема, показаннями потерпілої ОСОБА_4, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 даними протоколів огляду місця події, огляду речових доказів, висновками судово-медичної, судово-імунологічної, судово-дактилоскопічної експертиз.

Ці твердження ОСОБА_1 висловлював в суді першої і апеляційної інстанцій, які їх ретельно перевірили та обгрунтовано визнали такими, що не відповідають матеріалам справи і викликані наміром ОСОБА_1 уникнути відповідальності за вчинений злочин.

Свої висновки щодо отриманих доказів та їх оцінки в сукупності з іншими наведеними у вироку доказами суди належним чином умотивували. З цими висновками погоджується і колегія суддів.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 не навів ніяких інших доводів і доказів, які б спростовували висновки суду першої та апеляційної інстанцій за обговорюваними питаннями.

Всебічно дослідивши та оцінивши всі докази у сукупності, суд дійшов правильного висновку про вчинення ОСОБА_1 злочинів, передбачених ч.1 ст.263, ч.2 ст.121 КК України (2341-14) .

Iстотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть зміну чи скасування судових рішень, по справі не встановлено.

Твердження засудженого про порушення його права на захист необгрунтовані та спростовуються матеріалами справи, з яких убачається, що на досудовому слідстві та в суді ОСОБА_1 неодноразово роз'яснювалося його право мати захисника, проте він відмовився від нього. Оскільки участь захисника у даній справі не була обов'язковою і ОСОБА_1 не висловив бажання мати захисника, судом було правильно прийнято відмову ОСОБА_1 від захисника. За таких обставин колегія суддів вважає, що право засудженого на захист порушено не було.

З матеріалів справи вбачається, що справа щодо ОСОБА_1 розглянута в незмінному складі суду, а тому його доводи в цій частині щодо незаконності постановленого щодо нього вироку є безпідставними.

На досудовому слідстві та в суді ОСОБА_1 неодноразово знайомився з матеріалами кримінальної справи, про що свідчать його розписки, наявні в матеріалах справи.

Апеляційний суд розглянув справу в межах поданих апеляцій повно та всебічно, а ухвала колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області відповідає вимогам ст.377 КПК України (1001-05) .

Покарання засудженому ОСОБА_1 обрано відповідно до вимог ст.65 КК України (2341-14) з урахуванням тяжкості вчинених злочинів, даних про особу засудженого, обтяжуючих покарання обставин - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння та рецидиву злочинів, а також пом'якшуючої покарання обставини - визнання вини.

Призначене покарання є необхідним й достатнім для виправлення засудженого ОСОБА_1 та попередження нових злочинів, і підстав для визнання його надмірно суворим не вбачається.

Iнших обгрунтованих доводів щодо незаконності постановлених щодо ОСОБА_1 судових рішень, які б давали підстави для їх зміни чи скасування, у касаційній скарзі не наведено.

Підстав для призначення справи до розгляду в суді касаційної інстанції з повідомленням осіб, визначених ст. 384 КПК України (1001-05) , немає.