Вищий спеціалізований суд України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі суддів:

Мороза М.А., Дембовського С. Г., Наставного В. В.,

розглянувши у судовому засіданні 13 вересня 2016 року у м. Києві касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 14 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 липня 2016 року,

Зазначеним вироком

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та мешканця

АДРЕСА_1

в порядку ст. 89 КК України (далі - КК)

такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 1 ст. 122 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік, за ч. 2 ст. 296 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців, а на підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів остаточно визначено покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_5, судові рішення щодо якого у касаційному порядку не оскаржено.

Ухвалою апеляційного суду вирок залишено без зміни.

ОСОБА_4 визнано винуватим у тому, що він 09 серпня 2015 року разом із своїм братом неповнолітнім ОСОБА_5, перебуваючи у громадському місці, а саме на повір'ї у господарстві ОСОБА_6 у с. Печеніжин, де в той час проходило весілля, умисно з хуліганських спонукань, у групі осіб, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, побили ОСОБА_7, завдавши удари руками та ногами по різних ділянках тіла. Внаслідок протиправних дій ОСОБА_4 ОСОБА_7 спричинено середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді відкритої травми носа з переломами кісток носа, ранами в ділянці спинки носа, що привело до посттравматичної деформації носової перегородки з порушенням функції носового дихання, а також легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я у вигляді закритої черепно-мозкової травми із струсом головного мозку.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Зазначає, що йому пред'явлено неконкретне обвинувачення. Стверджує, що хуліганства не вчиняв, належних доказів його вини матеріали провадження не містять, суд однобічно та упереджено оцінив докази. Просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги та долучені копії судових рішень, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення скарги та вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

У касаційній скарзі порушується питання про перевірку судових рішень у касаційному порядку у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповнотою судового розгляду. Проте, зазначені обставини відповідно до вимог ст. 438 КПК не можуть бути підставами для скасування або зміни судових рішень у касаційному порядку. Крім того, згідно з вимогами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні зазначених у вироку злочинів ґрунтується на сукупності ретельно досліджених судом доказів, яким дана належна оцінка.

Зокрема, його винуватість підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_7, свідків - очевидців події ОСОБА_8 та ОСОБА_6, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та інших, даними, що містяться у протоколах огляду місця події, слідчих експериментів, висновках судово-медичних експертиз та іншими доказами.

Суд дійшов вірного висновку про те, що дії обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були поєднані з очевидним для них грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувалось особливою зухвалістю, що проявилася у завданні потерпілому тілесних ушкоджень, в результаті чого було порушено нормальний хід весільної процедури.

Зі змісту скарги убачається, що засудженим не наведено належним чином умотивованих, переконливих доводів на обґрунтування того, що у провадженні неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність або допущено такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, або що призначене покарання є явно несправедливим, з урахуванням положень статей 412- 414 КПК.

Доводи, наведені захисником ОСОБА_4 в апеляційній скарзі, за своїм змістом аналогічні доводам касаційної скарги, їх належним чином перевірено й спростовано. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Отже, з касаційної скарги та наданих копій судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Враховуючи викладене та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК,

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4. на вирок Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 14 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 липня 2016 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.