Колегія суддів Судової палати з кримінальних справ

Верховного Суду України у складі:

головуючого

Кармазіна Ю.М.,

суддів

Школярова В.Ф., Федченка О.С.,

за участю прокурора

Казнадзея В.В.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 5 червня 2007 року справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 на вирок апеляційного суду стосовно ОСОБА_2

За вироком Білозерського районного суду Херсонської області від 17 липня 2006 року

ОСОБА_2, IНФОРМАЦIЯ_1 народження, громадянин України, не судимий,

засуджений: за ст. 191 ч.4 КК України (2341-14) на 5 років позбавлення волі; за ст. 358 ч.2 КК України (2341-14) на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України (2341-14) , за сукупністю злочинів, суд визначив ОСОБА_2 остаточне покарання у виді позбавлення волі на 5 років.

На підставі ст. 75 КК України (2341-14) , суд постановив звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням та з встановленням іспитового строку на 3 роки.

Суд постановив стягнути з ОСОБА_2 на користь: ТзОВ "Херсонська зерноторгівельна компанія" - 175 226 грн. 62 коп.; НДЕКЦ при УМВС України в Херсонській області - 706 грн. 06 коп. за проведення експертизи.

ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він займаючи на підставі наказу від 21 січня 2002 року посаду IНФОРМАЦIЯ_2 що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та виконуючи функції по закупівлі, відвантаженні (завантаженні) сільськогосподарської продукції, являючись матеріально відповідальною особою, переслідуючи корисливу зацікавленість в отриманні незаконної майнової вигоди, діючи за самостійно розробленим планом, шляхом підроблення документів, користуючись довірою керівників приватної фірми "Діметра", приватного підприємця ОСОБА_3, приватної торгівельно-промислової фірми "Південна паливна компанія", з використанням відповідних бланків документів з відбитком печатки ВАТ "Коблево", на протязі вересня - жовтня 2002 року вчинив заволодіння насінням соняшника ТзОВ "Херсонська зерноторгівельна компанія" у кількості 161 520 кг. загальною вартістю 180 226 грн. 62 коп. при наступних обставинах.

19 вересня 2002 року, ТзОВ "Херсонська зерноторгівельна компанія" з дочірнього підприємства державної акціонерної компанії "Хліб України" "Братолюбівський елеватор" (ДП ДАК "Хліб України" "Братолюбівський елеватор") Горностаївського району Херсонської області, для здачі та переробки на зерносховище ЗАТ "Чумак" перевозило належне йому насіння соняшника у кількості 22 080 кг., відвантажені згідно товарно-транспортної накладної № НОМЕР_1 від 19 вересня 2002 року. ОСОБА_2, з метою заволодіння указаним насінням, виписав накладну № НОМЕР_2, до якої вніс завідомо неправдиві відомості про те, що постачальником указаного насіння є ВАТ "Коблево" Бережанського району Миколаївської області, що призвело до виникнення зобов'язань ТзОВ "Херсонська зерноторгівельна компанія" перед ВАТ "Коблево" за нібито поставлений товар, який фактично належав указаному ТзОВ, у зв'язку з чим і перебував на зберіганні в ДП ДАК "Хліб України" "Братолюбівський елеватор".

23 вересня 2002 року, ТзОВ "Херсонська зерноторгівельна компанія" з ДП ДАК "Хліб України" "Братолюбівський елеватор" для здачі та переробки на зерносховище ЗАТ "Чумак" перевозило належне йому насіння соняшника у кількості 19 400 кг., відвантажені згідно товарно-транспортної накладної № НОМЕР_3 від 23 вересня 2002 року. ОСОБА_2, з метою заволодіння цим насінням, оформляючи указані товарно-матеріальні цінності на зерносховище ЗАТ "Чумак", дав вказівку водію ОСОБА_4 виписати накладну без номера від 23 вересня 2002 року, та внести туди завідомо неправдиві відомості про те, що постачальником цього товару є ВАТ "Коблево", що спричинило виникнення зобов'язань ТзОВ "Херсонська зерноторгівельна компанія" перед ВАТ "Коблево" за нібито поставлений товар, який фактично належав ТзОВ, у зв'язку з чим і зберігався в ДП ДАК "Хліб України" "Братолюбівський елеватор".

Таким чином, в період з 19 по 23 вересня 2002 року, шляхом викривлення облікових даних про надходження насіння соняшника з ДП ДАК "Хліб України" "Братолюбівський елеватор" на ЗАТ "Чумак" та використання підроблених документів, ОСОБА_2 незаконно зазначив постачальником указаного насіння у кількості 41 480 кг. загальною вартістю 57 982 грн. 96 коп. ВАТ "Коблево" і фактично заволодів цим насінням ТОВ.

З метою доведення свого злочинного умислу до кінця, в указаний період часу для розрахунку за сільгосппродукцію, ОСОБА_2 отримав від ТзОВ "Херсонська зерноторгівельна компанія" підзвітні кошти, шляхом зняття готівки з банківської картки VISA, в сумі 85 867 грн. 66 коп.

Після цього, з метою приховання вчиненого заволодіння, використовуючи наявні у нього чисті бланки бухгалтерських документів з відбитком печатки ВАТ "Коблево", ОСОБА_2 надав в бухгалтерію ТзОВ "Херсонська зерноторгівельна компанія" підроблену накладну НОМЕР_12 про поставку насіння соняшника на адресу ТзОВ, що нібито мала місце, на загальну вартість 57 982 грн. 96 коп., а також підроблені авансові звіти від 20 і 21 вересня 2002 року та прибуткові касові ордера до них НОМЕР_4 на суму 42 856 грн. 20 коп., НОМЕР_5 на суму 38 500 грн. про внесення указаних грошей до каси ВАТ "Коблево", що не відповідало дійсності.

24 вересня 2002 року, оформлюючи належне ТзОВ "Херсонська зерноторгівельна компанія" насіння соняшника на зерносховище ЗАТ "Чумак" у кількості 37 060 кг., відвантажене з ДП ДАК "Хліб України" "Братолюбівський елеватор" згідно товарно-транспортних накладних № НОМЕР_6 від 24 вересня 2002 року, №НОМЕР_7 від 24 вересня 2002 року, діючи з корисливою метою, ОСОБА_2 не зазначив джерело надходження цього насіння для ТзОВ "Херсонська зерноторгівельна компанія" і таким чином створив неврахований надлишок.

01 жовтня 2002 року, при оформленні насіння соняшника належного ТзОВ "Херсонська зерноторгівельна компанія" на зерносховище ЗАТ "Чумак" у кількості 21 380 кг., відвантажене з ДП ДАК "Хліб України" "Братолюбівський елеватор" згідно товарно-транспортної накладної № НОМЕР_8 від 30 вересня 2002 року, ОСОБА_2 навмисно не зазначив джерело надходження указаного насіння для ТзОВ, чим збільшив створений раніше неврахований надлишок.

Таким чином, в період з 24 вересня по 01 жовтня 2002 року, шляхом викривлення облікових даних про надходження насіння соняшника для ТОВ "Херсонська зерновоторгівельна компанія" з ДП ДАК "Хліб України" "Братолюбівський елеватор", ОСОБА_2 створив на зерносховищі ЗАТ "Чумак" надлишок насіння соняшника на загальну кількість 58 440 кг. на суму 61 275 грн. 14 коп.

В середині жовтня 2002 року ОСОБА_2 звернувся до директора ПФ "Діметра" (м. Херсон) ОСОБА_5 з пропозицією придбати у нього за готівку насіння соняшника у кількості 58 440 кг., які були раніше завезені для ТзОВ "Херсонська зерноторгівельна компанія" на зерносховище ЗАТ "Чумак" без зазначення джерела надходження. ОСОБА_5, не будучи обізнаним у протиправності цієї угоди, діючи в інтересах свого підприємства, з метою отримання прибутку погодився купити у ОСОБА_2 указаний товар, за умови надання йому документів на підтвердження наявності такої кількості насіння на зерносховищі.

Після отримання таких документів, в середині жовтня 2002 року, ОСОБА_5 в два етапи сплатив ОСОБА_2 готівкою 34 760 грн. та 19 910 грн., а всього - 54670 грн., які засуджений привласнив та використовував на власні потреби.

Крім того, 02 жовтня 2002 року, оформляючи належне ТзОВ "Херсонська зерноторгівельна компанія" насіння соняшника на указане зерносховище у кількості 21 400 кг. на суму 21 446 грн. 66 коп., яке було відвантажено з ДП ДАК "Хліб України" "Братолюбівський елеватор" згідно товарно-транспортної накладної № НОМЕР_9 від 02 жовтня 2002 року, ОСОБА_2, маючи попередню домовленість з приватним підприємцем м. Каховки Херсонської області ОСОБА_6 про продаж йому насіння соняшника, вніс до накладної без номеру від 02 жовтня 2002 року завідомо неправдиві дані, зазначивши постачальником перевезеного товару ПП ОСОБА_6, в той час коли фактично цей товар належав ТзОВ "Херсонська зерноторгівельна компанія".

ОСОБА_6, будучи необізнаним стосовно незаконності цієї угоди, діючи в інтересах свого підприємства з метою отримання прибутку, 08 жовтня 2002 року сплатив ОСОБА_2 20 546 грн. 66 коп., які засуджений привласнив та використав на власні потреби.

Крім того, ОСОБА_2, як представник ТзОВ "Херсонська зернооргівельна компанія" на зерносховищі ЗАТ "Чумак", діючи з метою заволодіння товарно-матеріальних цінностей ТзОВ, за попередньою змовою з невстановленою слідством особою, розробив план злочинних дій. За цим планом, невстановлена слідством особа на ім'я ОСОБА_7, в середині жовтня 2002 року, звернулась до директора ПТПФ "Південна паливна компанія" (м. Херсон) ОСОБА_8 з пропозицією придбати у нього за готівку насіння соняшника у кількості до 100 тонн. За домовленістю оплата за товар повинна була здійснюватись після його надходження на зерносховище ЗАТ "Чумак", як поставлене для ТзОВ "Херсонська зерноторгівельна компанія" від ПТПФ "Південна паливна компанія", для чого йому необхідні чисті бланки товарно-транспортних накладних з відбитком печатки ПТПФ. ОСОБА_8, не будучи обізнаним щодо незаконності угоди, діючи в інтересах свого підприємства з метою отримання прибутку, надав згоду на покупку у цієї особи товару і надав їй декілька таких чистих бланків.

03 жовтня 2002 року, при оформленні належного ТзОВ "Херсонська зерноторгівельна компанія" насіння соняшника на зерносховище ЗАТ "Чумак" у кількості 19 760 кг., яке було відвантажене з ВАТ "Золотобалківське хлібоприймальне підприємство" Новодарницького району Херсонської області згідно товарно-транспортної накладної № НОМЕР_10 від 02 жовтня 2002 року, ОСОБА_2, виконуючи свою роль згідно плану, дав вказівку водію ОСОБА_9 виписати фіктивну товарно-транспортну накладну, внісши до неї завідомо неправдиві дані про те, що власником товару є ПТПФ "Південна паливна компанія". При цьому, ОСОБА_2 передав ОСОБА_9 декілька чистих бланків з відбитком печатки ПТПФ.

08 жовтня 2002 року, оформляючи належне ТзОВ "Херсонська зерноторгівельна компанія" насіння соняшника у кількості 20 400 кг. на зерносховище ЗАТ "Чумак", яке було відвантажене з ДП ДАК "Хліб України" "Братолюбівський елеватор" згідно товарно-транспортної накладної №НОМЕР_11 від 08 жовтня 2002 року, ОСОБА_2, діючи аналогічним способом, дав вказівку водію ОСОБА_10 виписати фіктивну товарно-транспортну накладну, внісши до неї завідомо неправдиві дані про те, що власником товару є указана ПТПФ. При цьому, ОСОБА_2 передав ОСОБА_9 декілька чистих бланків з відбитком печатки ПТПФ.

Таким чином, в період з 02 по 08 жовтня 2002 року, шляхом викривлення облікових даних про надходження для ТзОВ "Херсонська зерноторгівельна компанія" насіння соняшника з ВАТ "Золотобалківське хлібоприймальне підприємство" і ДП ДАК "Хліб України" "Братолюбівський елеватор" на зерносховище ЗАТ "Чумак", ОСОБА_2 незаконно зазначив постачальником насіння на загальну кількість 40 160 кг. на суму 39 521 грн. 86 коп. указану ПТПФ замість ТзОВ "Херсонська зерноторгівельна компанія".

Отримавши від ТзОВ підтвердження наявності вищезазначеного насіння на зерносховищі, в середині жовтня 2002 року, ОСОБА_8 передав невстановленій слідством особі в два етапи готівкою 17 205 грн. і 19 075 грн., а всього - 36 280 грн.

Таким чином, ОСОБА_2, в період з вересня по жовтень 2002 року, шляхом підроблення документів, заволодів 161 520 кг. насіння соняшника ТзОВ "Херсонська зерноторгівельна компанія", незаконно оформивши його на зерносховищі ЗАТ "Чумак" як таке, що надійшло для ТзОВ "Херсонська зерноторгівельна компанія" від ПФ "Діметра", ПП ОСОБА_6, ПТПФ "Південна паливна компанія" та ВАТ "Коблево", спричинивши при цьому ТзОВ "Херсонська зерноторгівельна компанія" матеріальну шкоду в особливо великому розмірі на суму 180 226 грн. 62 коп.

Вироком апеляційного суду Херсонської області від 13 березня 2007 року зазначений вирок в частині призначення засудженому ОСОБА_2 покарання був скасований і йому було призначено покарання:

за ст. 191 ч.4 КК України (2341-14) - 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані з матеріальною відповідальністю на 3 роки;

за ст. 358 ч.2 КК України (2341-14) 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України (2341-14) , за сукупністю злочинів, ОСОБА_2 апеляційний суд визначив остаточне покарання у виді позбавлення волі на 5 років з позбавленням права обіймати посади пов'язані з матеріальною відповідальністю на 3 роки.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 просить вирок апеляційного суду змінити в частині призначеного засудженому покарання. З врахуванням характеризуючих засудженого даних, стану його здоров'я, щирого каяття у вчиненому вона просить пом'якшити засудженому покарання із застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) . Крім того, захисник вважає необгрунтованим рішення суду стосовно задоволення заявленого по справі цивільного позову, а тому просить вирок в цій частині скасувати і направити справу на розгляд суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про відсутність підстав для задоволення скарги захисника і необхідність внесення у вирок апеляційного суду змін в частині розгляду апеляції цивільного позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга захисника задоволенню не підлягає.

Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_2 у вчиненні ним злочинів при зазначених у вироку обставинах та щодо кваліфікації його дій за ст.ст. 191 ч.4, 358 ч.2 КК України (2341-14) відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам і не оспорюються у касаційній скарзі захисника.

Що стосується призначення ОСОБА_2 покарання, то колегія суддів вважає, що вирішення цього питання апеляційним судом відповідає положенням, передбаченим ст. 65 КК України (2341-14) .

Зокрема, судом було враховано ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, встановлені по справі характеризуючі засудженого дані та інші, наведені у мотивувальній частині вироку обставини, у тому числі і ті, на які є посилання у касаційній скарзі - стан здоров'я засудженого, його сімейний стан, визнання вини та каяття, добровільне часткове відшкодування заподіяної шкоди.

Підстав для пом'якшення ОСОБА_2 покарання, у тому числі із застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) , як про це ставиться питання у скарзі, колегія суддів не вбачає.

Безпідставними є викладені у скарзі доводи стосовно необгрунтованого задоволення цивільного позову у повному обсязі, без врахування коштів, переданих позивачеві добровільно в рахунок відшкодування заподіяної шкоди.

Як видно із матеріалів справи у ході досудового слідства ТзОВ "Херсонська зерноторгівельна компанія" заявило позов до ОСОБА_2 про стягнення заподіяної матеріальної шкоди в сумі 180 226 грн. 62 коп.

Iз змісту вироку суду першої інстанції видно, що при вирішенні цього питання суд врахував суму, яку ОСОБА_2 добровільно вніс в рахунок відшкодування шкоди і постановлено рішення про стягнення із засудженого на користь позивача 175 226 грн. 62 коп.

Даних про те, що добровільно позивачу було відшкодовано збитки у більшому розмірі по справі не встановлено.

Згідно ст. 348 КПК України (1001-05) цивільний позивач або його представник мають право подати апеляцію на вирок у частині, що стосується вирішення позову.

По даній справі цивільним позивачем на вирок суду першої інстанції було подано апеляцію, в якій ставилось питання про скасування вироку у зв'язку з м'якістю призначеного ОСОБА_2 покарання. Апеляційний суд, не дивлячись на зазначені у ст. 348 КПК України (1001-05) обмеження, розглянув апеляцію цивільного позивача і задовольнив її, скасувавши вирок суду першої інстанції і постановивши свій вирок з призначенням більш суворого покарання.

Приймаючи до уваги наведене, колегія суддів, на підставі ст. 395 КПК України (1001-05) , вважає правильним змінити вирок апеляційного суд у щодо ОСОБА_2, виключивши з нього вказівку про задоволення апеляції цивільного позивача стосовно правильності вироку суду першої інстанції в частині призначення засудженому покарання.

При цьому, колегія суддів не вбачає підстав для скасування або внесення змін у цей же вирок апеляційного суду, оскільки свій вирок апеляційна інстанція постановила також і за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на м'якість призначеного ОСОБА_2 покарання.

Керуючись ст.ст. 394-396 КПК України (1001-05) , колегія суддів,

ухвалила:

касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 залишити без задоволення.

У відповідністю з ст. 395 КПК України (1001-05) вирок апеляційного суду Херсонської області від 13 березня 2007 року щодо ОСОБА_2змінити: виключити із вироку вказівку про задоволення апеляції цивільного позивача.

В решті цей же вирок щодо ОСОБА_2залишити без змін.