5-1761км07 Про невиплату заробітної плати - Текст документа

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 5 червня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 липня 2005 року.

Цим вироком

IНФОРМАЦIЯ_1 року народження,

громадянин України, несудимий,

засуджений за ч. 1 ст. 175 КК України (2341-14) на два роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, строком на один рік.

На підставі ст. 75 КК України (2341-14) ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на один рік і покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 цього ж Кодексу.

На підставі ст. 1 п. "г", ст. 14 Закону України "Про амністію" (2591-15) від 31 травня 2005 року ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання.

У апеляційному порядку справа не переглядалась.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що відповідно до наказу № НОМЕР_1 він, працюючи на посаді IНФОРМАЦIЯ_2, при наявності в касі і на розрахункових рахунках підприємства з вересня 2001 року по квітень 2004 року грошових коштів на загальну суму 2.709.823 грн 90 коп., які згідно з законодавством України повинні були використаними на оплату праці працівників підприємства в першочерговому порядку після розрахунку з державою по обов'язковим платежам, достовірно знаючи про наявну заборгованість по заробітній платі та маючи реальну можливість до погашення заборгованості перед працівниками підприємства, діючи умисно, не виплачував заробітну плату працівникам підприємства, а грошові кошти використовував на поточні потреби підприємства, а саме: на придбання матеріалів на загальну суму 710.121 грн., на підписку періодичного друку на суму 3.258 грн., на відрядження працівників на суму 10.104 грн., на погашення кредиту перед банковими установами на суму 137.599 грн.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить постановлений щодо нього вирок скасувати, а справу закрити за відсутністю в його діях складу злочину. Вказує, що не мав можливості погасити накопичений попереднім керівництвом підприємства борг по заробітній платі у зв'язку з неплатоспроможністю ВАТ ДХК "Дніпрошахтобуд".

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який вважав касаційну скаргу обгрунтованою частково і у зв'язку з цим просив вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вона підлягає частковому задоволенню, а вирок - скасуванню з направленням справи на нове розслідування з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 22 КПК України (1001-05) прокурор і слідчий зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність.

Слідчий, який порушив справу стосовно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 175 КК України (2341-14) і провадив у ній досудове слідство, а також прокурор, який супроводжував її розслідування, вимог вищезазначеного закону не виконали і допустили однобічність та неповноту досудового слідства, з'ясування яких могло мати істотне значення для правильного вирішення справи.

Така неповнота досудового слідства лишилася поза увагою суду, який, розглядаючи справу, в свою чергу, при проведенні судового слідства не уникнув таких же недоліків, про що свідчать наступні обставини.

Як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні ОСОБА_1 вини в інкримінованому цим вироком злочині не визнав і давав показання, зміст яких зводився до такого, що заборгованість з виплати заробітної плати працівникам підприємства виникла ще в 1996 році і до 20 серпня 2001 року, тобто на час призначення його виконуючим обов'язки директора, становила 1.703.000 гривень. За період роботи на цій посаді вдалось зменшити її до 1 млн. 8 тис. гривень (станом на 1.01.2004 року). Крім цього, за цей період практично виплачувалась заробітна плата працівникам. Можливості погасити заборгованість у повному обсязі не мав за браком коштів. Причинами виникнення заборгованості було те, що боржники ВАТ ДХК "Дніпрошахтобуд" не розрахувались за виконані роботи, а також через приєднання до балансу підприємства інших неліквідних підприємств, що зумовило скрутне фінансове становище підприємства, яке ускладнилося необхідністю сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів, а також банківських кредитів.

Кошти, які надходили на розрахунковий рахунок підприємства, призначались для будівництва с. Нові Вербки, тобто були цільовими, і їх не можна було використати на погашення заборгованості (т. 2, а.с. 79, 80, 150-151; т. 3 а.с. 149-150, 156-158, 324-331).

Такі обставини, на які послався в показаннях засуджений, не були предметом дослідження органу досудового слідства і факт безпідставності невиплати працівникам заробітної плати, що є необхідною складовою об'єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 175 КК України (2341-14) , цим органом доведений не був.

Як видно із матеріалів справи, вона була порушена лише за наявності самого факту заборгованості із виплати заробітної плати без установлення причин її виникнення та можливостей у підприємства для її погашення, хоча з'ясування цієї обставини мало важливе значення для встановлення в діях ОСОБА_1 складу злочину, оскільки його суб'єктивна сторона характеризується прямим умислом.

Таким чином, на думку колегії суддів, органом досудового слідства питання безпідставності та умисності невиплати ОСОБА_1, як службовою особою, заробітної плати належним чином не досліджено і в обвинувальному висновку достатніх доказів на підтвердження цих обставин не наведено.

Обгрунтовуючи винність ОСОБА_1 у злочині, передбаченому ч. 1 ст. 175 КК України (2341-14) , орган досудового слідства послався на показання свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5. Однак, як видно із показань цих осіб, всі вони без винятку підтвердили показання ОСОБА_1 про те, що ним відшуковувалась найменша можливість для погашення заборгованості перед працівниками, що й призвело до її зменшення (т. 3, а.с. 303-306, 306-309, 309-310, 310-311).

Суд при розгляді справи, не вдаючись до ретельного дослідження доказів та їх аналізу, автоматично переніс формулювання обвинувачення, пред'явлене ОСОБА_1, в мотивувальну частину вироку, причому з тими ж помилками і неточностями, що були допущені органом досудового слідства.

Об'єктом злочину, склад якого передбачений ст. 175 КК України (2341-14) , є трудові права громадян у разі невиплати заробітної плати, пенсії, стипендії та інших виплат.

Отже, за змістом цього закону та відповідно до вимог ст. 49 КПК України (1001-05) потерпілими у справі мали бути визнаними конкретні особи, яким цим злочином заподіяно шкоду.

Проте при розслідуванні даної кримінальної справи працівники, яким не виплачувалась заробітна плата, потерпілими не визнавалися. Замість них слідчим їх представником був призначений IНФОРМАЦIЯ_3 ОСОБА_6, хоча, за його показаннями в суді, виконання ним таких повноважень з працівниками, яким не виплачувалась заробітна плата, не погоджувалось. (т. 3, а.с. 298-301).

Така обставина також не потрапила в поле зору суду і їй оцінки не дано.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що при розслідуванні даної кримінальної справи та її розгляді в суді належним чином не були досліджені об'єктивна і суб'єктивна сторони злочину, передбаченого ч. 1 ст. 175 КК України (2341-14) , що призвело до неправильного застосування кримінального закону, що, в свою чергу, відповідно до ст. 371 КПК України (1001-05) , є підставою для скасування вироку і направлення справи на нове розслідування.

При розслідуванні справи органу досудового слідства необхідно усунути вищезазначені недоліки і з урахуванням положень ст. ст. 7-1, 11-1 КПК України (1001-05) та ст. 49 ч. 1 КК України (2341-14) прийняти щодо ОСОБА_1 обгрунтоване на законі рішення.

Керуючись ст. ст. 394-396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а:

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 липня 2005 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити прокурору Дніпропетровської області для організації нового розслідування.