Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого Наставного В.В., суддів Дембовського С.Г., Колесниченка В.М.,

розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Оріхівського районного суду Запорізької області від 07 грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 03 березня 2016 року щодо

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Лісхоз Аламедінського району Киргизстан, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживаючого за адресою:

АДРЕСА_2, у кримінальному провадженні за його обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст. 15 ч. 3, 152 ч. 3 КК України,

у касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4, не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження, просить вирок та ухвалу щодо нього змінити, застосувати положення ст.ст. 69, 75 КК України, призначивши йому покарання не пов'язане з позбавленням волі. Вважає, що призначене йому покарання є занадто суворим і таким, що не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та без врахування конкретних обставин його скоєння.

Вироком Оріхівського районного суду Запорізької області від 07 грудня 2015 року ОСОБА_4 визнано винуватим та засуджено за ст.ст. 15 ч. 3, 152 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.

Строк відбування покарання вказано обчислювати з дня його затримання.

Вироком суду ОСОБА_4 визнано винуватим і засуджено за вчинення незакінченого замаху на зґвалтування неповнолітньої ОСОБА_5, тобто вчинення дій направлених на вступ із нею у статеві зносини із застосуванням насильства та погрози його застосування, які не були доведені до кінця з причин, що не залежали від його волі, за наступних обставин.

Так, ОСОБА_4, 24 липня 2015 року упродовж дня, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, в будинку за місцем свого проживання, що по АДРЕСА_3, маючи відповідний умисел, неодноразово намагався зґвалтувати свою біологічну доньку ОСОБА_5, достовірно знаючи, що вона є неповнолітньою особою. Проте, з причин, що не залежали від його волі ОСОБА_4 не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, оскільки при першій спробі потерпілій вдалося вирватися від нього та втекти, наступного разу на крики про допомогу потерпілої прийшов знайомий ОСОБА_6, який почав стукати до приміщення, де перебували потерпіла і ОСОБА_4 та запитувати, що відбувається, а втретє - до будинку зайшла бабуся неповнолітньої потерпілої ОСОБА_7 та почала кричати ОСОБА_4, щоб він припинив свої дії.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 03 березня 2016 року вказаний вирок щодо ОСОБА_4 змінено: в мотивувальній частині вироку при формулюванні встановлених фактичних обставин та при кваліфікації дій ОСОБА_4 вказано, що злочин останнім вчинено відносно неповнолітньої особи, виключено із вступної та мотивувальної частини вироку посилання на судимості ОСОБА_4, в іншій частині вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Розглянувши доводи касаційної скарги, дослідивши долучені до касаційної скарги копії судових рішень, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 428 ч. 2 п. 2 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Як вбачається із наданих суду касаційної інстанції копій судових рішень, при призначені засудженому покарання суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Так, суд першої інстанції врахував, що злочин, у вчинені якого ОСОБА_4 визнано винуватим і засуджено, відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким, особу винного, який за місцем проживання характеризується негативно, на обліках у лікарів невропатолога та психіатра не перебуває, має шестеро біологічних дітей. Щире каяття ОСОБА_4 визнано обставиною, що пом'якшує покарання, а вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння - обставиною, що обтяжує покарання.

Врахувавши всі зазначені обставини в їх сукупності, конкретні обставини справи, а також думку потерпілої ОСОБА_5, яка в питанні призначення покарання поклалася на рішення суду, суд першої інстанції, не знайшовши підстав для застосування положень ст.ст. 69, 75 КК України, дійшов правильного висновку про неможливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства, призначивши покарання в мінімальних межах санкції частини 3 статті 152 КК України, і таке своє рішення належним чином мотивував. При цьому суд врахував при призначенні покарання обставини, на які є посилання в касаційній скарзі.

При розгляді апеляційної скарги захисника ОСОБА_8 суд апеляційної інстанції її доводи щодо суворості призначеного ОСОБА_4 покаранняперевірив і своє рішення належним чином мотивував, вказавши, що обставини, на які є посилання в апеляційній скарзі, були враховані судом першої інстанції при призначенні ОСОБА_4 покарання і підстав для пом'якшення покарання шляхом застосування ст.ст. 69, 75 КК України та звільнення його від відбування покарання не знайшов. Крім того, судом апеляційної інстанції було враховано пояснення потерпілої ОСОБА_5, яка в судовому засіданні апеляційного суду спростувала посилання обвинуваченого та її законного представника про позитивні зміни у поведінці ОСОБА_4, а навпаки вказала на агресивні дії з боку останнього як до неї, так і по відношенню до інших дітей. Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

З такими висновками судів обох інстанцій погоджується і колегія суддів, покарання засудженому ОСОБА_4 призначено відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів та відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Враховуючи зазначене, з касаційної скарги, наданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги і застосування положень ст.ст. 69, 75 КК України до ОСОБА_4 немає, в зв'язку з чим у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити відповідно до вимог ст. 428 ч. 2 п. 2 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 428 ч. 2 п. 2 КПК України, колегія суддів

відмовити засудженому ОСОБА_4 у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на вирок Оріхівського районного суду Запорізької області від 07 грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 03 березня 2016 року щодо нього.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.