Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

доповідача Мороза М. А., суддів Вільгушинського М. Й., Слинька С. С., за участю прокурора Ковальчука О. С., при секретарі Холявчуку А. А., розглянула в судовому засіданні 08 вересня 2016 року в м. Києві кримінальне провадження № 12014220240000669 за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 23 листопада 2015 року щодо ОСОБА_6

Вироком Нововодолазького районного суду Харківської області від 18 травня 2015 року затверджено угоду між підозрюваним ОСОБА_6 та потерпілою ОСОБА_7,

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова, мешканця м. Валки Харківської області, раніше не судимого, засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України (далі - КК) та призначено узгоджене сторонами покарання у виді штрафу у розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 23 листопада 2015 року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 01 листопада 2014 року близько 23.00 год., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем "Форд Екскорт 1.4", переїжджаючи перехрестя нерівнозначних доріг, а саме з вул. Щорса на вул. Р.Люксембург в м. Валки Харківської області, порушив вимоги пунктів 2.9.а, 10.1, 16.11 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , допустив виїзд з другорядної дороги та зіткнення з автомобілем "Фольксваен Туран" під керуванням ОСОБА_8 Внаслідок ДТП потерпіла ОСОБА_7 отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування ухвали та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції у зв'язку з істотним порушенням судом кримінального процесуального закону. Посилається на те, що згідно вимог ст. 469 КПК України (далі - КПК (4651-17) ) угода про примирення може бути укладена тільки у випадках, коли кримінальне правопорушення завдає шкоди приватним інтересам, інтересам фізичної особи тощо і не зачіпає публічні інтереси. Указує, що у даному злочині безпосереднім об'єктом являються не інтереси конкретної особи, а публічні інтереси, зокрема, безпека руху та експлуатації транспорту. Вважає, що ухвала не відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Вищевказаним вироком суду першої інстанції затверджено угоду між обвинуваченим ОСОБА_6 та потерпілою ОСОБА_7 ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України та призначено узгоджене сторонами покарання.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу прокурора на цей вирок, апеляційний суд керувався п. 3 ч. 3 ст. 424 КПК, відповідно до вимог якої вирок на підставі угоди про примирення прокурор може оскаржити в касаційному порядку виключно з підстав призначення судом меншого покарання, ніж узгоджено сторонами, а також у справі, де угоду не може бути затверджено.

Відповідно до ч. 3 ст. 469 КПК угоду про примирення між потерпілим та підозрюваним може бути укладено у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Згідно з п. 2 ч. 7 ст. 474 КПК суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо умови угоди не відповідають інтересам суспільства.

За змістом зазначених норм закону вони не встановлюють взаємозв'язку між можливістю укладення угоди про примирення і заподіянням шкоди певним правовідносинам, як об'єкту злочинних посягань. Тому наявність публічних інтересів як основного об'єкта посягання не повинно враховуватися судом як обставина, яка виключає можливість затвердження судом угоди про примирення у кримінальному провадженні, здійснюваному за ч. 1 ст. 286 КК.

Таку позицію обрав Верховний Суд України в постанові від 31 березня 2016 року щодо ОСОБА_9, (справа № 5-27кс16), рішення якого згідно зі ст. 458 КПК є обов'язковими для всіх судів України.

З матеріалів провадження убачається, що ОСОБА_6 визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК, який відповідно до ст. 12 КК відноситься до злочинів невеликої тяжкості, сторони добровільно уклали угоду про примирення, яка відповідає вимогам ст. 471 КПК.

Умови, зазначені у статтях 469, 471, 474, 475 КПК судом дотримано.

Даних, які б свідчили, що судом неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, не виявлено.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б тягнули безумовне скасування судових рішень, не встановлено.

Підстав для скасування чи зміни удових рішень не вбачається.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438 КПК, колегія суддів

Ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 23 листопада 2015 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.