Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Тельнікової І.Г.,

суддів Суржка А.В., Лагнюка М.М.,

при секретарі Бражнику М.В.,

розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12014110200003315 за обвинуваченням

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м. Рахів, зареєстрованого там же по АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

за участю прокурора Матюшевої О.В.,

захисника ОСОБА_2,

засудженого ОСОБА_1,

за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 листопада 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 17 березня 2016 року,

Як вбачається зі змісту касаційної скарги засуджений ставить питання про скасування постановлених судових рішень та закриття кримінального провадження. Наголошує на невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, неповноті судового розгляду, неналежній оцінці доказів, невзятті до уваги окремих доказів, істотних порушеннях кримінального процесуального закону. Зазначає про безпідставну відмову в задоволенні клопотань сторони захисту, суперечності у висновках експертиз, недопустимість доказів, отриманих з чужих слів. Вважає, що суд апеляційної інстанції на вказані порушення увагу не звернув та не виправив.

Заслухавши доповідь судді; пояснення засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 на підтримку доводів, викладених у скарзі; думку прокурора, який судові рішення вважає законними і заперечував проти задоволення скарги; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 листопада 2015 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України на 2 роки обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України засудженого звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк 2 роки та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.

Вирішені питання про судові витрати та речові докази у провадженні.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 17 березня 2016 року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 27 жовтня 2014 року, приблизно о 15 год. 30 хв., керуючи автомобілем,,ВАЗ 21043" державний номерний знак НОМЕР_1, рухався на 16 км + 900 метрів автодороги Київ - Одеса, поблизу населеного пункту смт. Чабани зі сторони м. Одеси в напрямку м. Києва, проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою, розпочинаючи рух, виконуючи маневр перестроювання, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, не дав дорогу транспортним засобам, які рухались по тій смузі, на яку він мав перестроїтися, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем марки "ЗАЗ 110557", державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3, який рухався в попутному напрямку в середній смузі руху. В результаті ДТП водій ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанції у межах касаційної скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неналежна, на думку засудженого, оцінка доказів у провадженні, не є предметом перегляду суду касаційної інстанції.

Натомість, зазначені обставини, на які, зокрема, посилається у касаційній скарзі засуджений, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який розглянув справу в межах поданих апеляцій та зазначив про відсутність цих порушень вимог КПК України (4651-17) при проведенні досудового розслідування і розгляді справи в районному суді.

Тому, при розгляді доводів касаційної скарги колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом.

Судові рішення та матеріали провадження свідчать, що суди ретельно перевіряли доводи, аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі. Зазначені в них мотиви про визнання цих доводів безпідставними, колегія суддів знаходить обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.

В обґрунтування висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого правопорушення судом покладені зібрані, досліджені під час судового розгляду та оцінені в їх сукупності докази, а саме: показання потерпілого ОСОБА_3, свідка ОСОБА_4, експерта ОСОБА_5, які узгоджуються між собою та об'єктивно підтверджуються іншими, дослідженими в судовому засіданні доказами.

Проаналізовано та взято до уваги судом і процесуальні докази у провадженні: протоколи огляду місця дорожньо-транспортної пригоди та технічного стану автотранспорту; висновки експертиз.

Доводи ОСОБА_1 про те, що він напрямок руху не змінював та не порушував правил дорожнього руху, не ґрунтуються на матеріалах провадження та спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами.

Ретельно проаналізувавши докази в їх сукупності, в тому числі пояснення обвинуваченого щодо відсутності в його діях порушень ПДР (1306-2001-п) , показання свідків, висновки експертиз, серед яких і висновок експерта ОСОБА_6 від 14 липня 2015 року, суд дав їм належну оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини обвинуваченого, а тому правильно кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

З достатньою повнотою суд перевірив в судовому засіданні доводи сторони захисту, критичний аналіз окремих доказів належним чином мотивований.

У своїх висновках суд першої інстанції навів мотиви, за яких взяв до уваги одні докази та відкинув інші, обґрунтовано дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у порушенні правил безпеки дорожнього руху, які знаходяться у причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди.

Показання свідка ОСОБА_4 не є показаннями з чужих слів, як про це зазначено у касаційній скарзі, оскільки суд у вироку послався на його показання про події на місці ДТП, які свідок особисто безпосередньо спостерігав.

Суд дотримався вимог ст. ст. 10, 22 КПК України, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов'язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання всіх учасників процесу вирішені у відповідності до вимог КПК України (4651-17) .

Всі доводи щодо незаконності засудження, недопустимості доказів, істотного порушення вимог КПК України (4651-17) , неналежного вирішення клопотань, які аналогічні касаційним доводам засудженого, належно перевірені апеляційним судом, на них надано вмотивовані відповіді, ухвала суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б безумовною підставною для зміни чи скасування судових рішення, колегією суддів не встановлено, а тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 434, 436 КПК України, колегія суддів

Вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 листопада 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 17 березня 2016 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.