299/1666/15-к Про таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, поєднане з проникненням до приміщення, за попередньою змовою групою осіб; та незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене за попередньою змовою осіб - 08.09.2016 Прийняття

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 08 вересня 2016 року матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015070080000592 за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Закарпатської області від 20 листопада 2015 року.

Вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області від 06 серпня 2015 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Черна, Виноградівського району Закарпатської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

- за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 289 КК України на 5 років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_5 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням обов'язків, передбачених пунктами 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянина України, уродженця с. Горбки, Виноградівського району Закарпатської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

- за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 289 КК України на 5 років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі статей 75, 104 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням обов'язків, передбачених пунктами 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України.

Вироком вирішено питання речових доказів та процесуальних витрат у справі.

Вироком Апеляційного суду Закарпатської області від 20 листопада 2015 року вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання скасовано та ухвалено новий, яким:

- ОСОБА_5 призначено покарання за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки; за ч. 2 ст. 289 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_5 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.

- ОСОБА_1 призначено покарання за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки; за ч. 2 ст. 289 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць.

Зараховано ОСОБА_5 у строк відбуття покарання строк перебування його під вартою з 06 травня 2015 року по 12 травня 2015 року.

В решті вирок суду залишено без зміни.

За обставин, встановлених судом та детально описаних у вироку суду першої інстанції ОСОБА_5 та ОСОБА_1 визнано винуватими та засуджено за таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, поєднане з проникненням до приміщення, за попередньою змовою групою осіб; за незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене за попередньою змовою осіб.

05 травня 2015 року, ОСОБА_5 за попередньою змовою з неповнолітнім ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, приблизно о 23.30 год., прийшли до домогосподарства АДРЕСА_3, де ОСОБА_5 залишився на вулиці з метою попередження про наближення сторонніх осіб, а ОСОБА_1 проникнувши на територію домогосподарства, таємно викрав велосипед типу "Монтенбайк" після чого вони з місця події зникли та таким чином спричинили потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на суму 2400 грн.

06 травня 2015 року приблизно о 01.00 год., діючи повторно, ОСОБА_5 та ОСОБА_1 перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, прийшли до домогосподарства АДРЕСА_4, де ОСОБА_5 залишився на вулиці з метою попередження про наближення сторонніх осіб, а ОСОБА_1 проникнувши на територію домогосподарства, таємно викрав велосипед марки "КONTUR ALTATRE" після чого вони з місця події зникли та таким чином спричинили потерпілій ОСОБА_7 матеріальну шкоду на суму 1750 грн.

В цей же день, близько 01.30 год., ОСОБА_5 та ОСОБА_1, діючи за попередньою змовою між собою прийшли до будинку АДРЕСА_5, де був припаркований автомобіль марки "ЗАЗ 1140", реєстраційний номер НОМЕР_1, належний ОСОБА_8, яким вони незаконно заволоділи. Привівши двигун у дію, ОСОБА_5 та ОСОБА_1 поїхали в напрямку с. Вереця та ОСОБА_1, не впоравшись із керуванням допустив зіткнення з металевою опорою, після чого вони покинули салон автомобіля та з місця події зникли.

В цей же день, близько 02.40 год., ОСОБА_5 та ОСОБА_1, діючи за попередньою змовою між собою прийшли до домогосподарства АДРЕСА_6, де ОСОБА_5 залишився на вулиці з метою попередження про наближення сторонніх осіб, а ОСОБА_1 проникнувши на територію домогосподарства, повторно таємно викрав з автомобіля ВАЗ 21011, реєстраційний номер НОМЕР_2, належне ОСОБА_9 майно на загальну суму 640, 00 грн.

В цей же день, близько 03.10 год., ОСОБА_5 та ОСОБА_1, діючи за попередньою змовою між собою прийшли до домогосподарства АДРЕСА_7, де проникнувши на територію домогосподарства, повторно таємно викрали велосипед марки "Європа" та з місця події зникли, таким чином спричинили потерпілій ОСОБА_10 матеріальну шкоду на суму 2340 грн.

В цей же день, близько 03.30 год., ОСОБА_5 та ОСОБА_1, діючи за попередньою змовою між собою прийшли до домогосподарства АДРЕСА_8, де проникнувши на територію домогосподарства, повторно таємно викрали мопед марки "Рига" та мопед марки "Хонда пантеон 125" і з місця події зникли, таким чином спричинили потерпілому ОСОБА_11 матеріальну шкоду на суму 7363 грн.

В цей же день, близько 04.10 год., ОСОБА_5 та ОСОБА_1, діючи за попередньою змовою між собою прийшли до домогосподарства АДРЕСА_9, де проникнувши на територію домогосподарства, повторно таємно викрали з автомобіля "Фольксваген Гольф", реєстраційний номер НОМЕР_3, належне ОСОБА_12 майно на загальну суму 540, 00 грн., а також мопед марки "Viper" моделі "ZS-150J", реєстраційний номер НОМЕР_4 та таким чином спричинили потерпілій ОСОБА_12 матеріальну шкоду на суму 2049, 00 грн.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5, не погоджуючись з призначеним йому покаранням, просить скасувати вирок апеляційного суду і призначити новий розгляд кримінального провадження в суді апеляційної інстанції. Посилаючись на те, що він визнав свою вину, щиро розкаявся у скоєному, відшкодував заподіяну шкоду, в минулому до кримінальної відповідальності не притягувався, вважає призначене судом апеляційної інстанції покарання таким, що не відповідає тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого внаслідок м'якості.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2 також просить скасувати вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_1 і призначити новий розгляд кримінального провадження в суді апеляційної інстанції. Вважає призначене судом апеляційної інстанції покарання таким, що не відповідає тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого внаслідок суворості. Наголошуючи на необґрунтованості вироку апеляційного суду, вказує, що при його постановленні суд не прийняв до уваги доводів про те, що ОСОБА_1 став на шлях виправлення та добровільно усунув наслідки заподіяної своїми діями шкоди. На думку захисника, приймаючи рішення про застосування положень ст. 69 КК України суд вийшов за межі апеляційних вимог і прийняв суперечливе рішення, оскільки при цьому, не знайшов підстав для застосування положень ст. 75 КК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_1, захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а також законного представника ОСОБА_4 на підтримання касаційних вимог, думку прокурора про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_5 та ОСОБА_1 в інкримінованих їм кримінальних правопорушеннях, доведеність цього обвинувачення та кваліфікація діянь за ч. 3 ст. 185 та ч. 2 ст. 289 КК України в касаційних скаргах не оспорюються.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд при виборі покарання зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Згідно зі ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Суд першої інстанції, постановляючи вирок щодо ОСОБА_5 і ОСОБА_1 та приймаючи рішення про звільнення їх від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, ці вимоги закону врахував не в повній мірі, на що звернув увагу суд апеляційної інстанції.

Зокрема, апеляційний суд погодився з тим, що вирішуючи питання про вид та розмір покарання ОСОБА_5 та ОСОБА_1 місцевий суд урахував те, що вони визнали свою вину та щиро розкаялися у скоєному, дали послідовні показання з приводу вчинених дій, активно сприяючи слідству, дані про особи засуджених, а саме: їх вік, сімейний стан, характеристики, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання і обґрунтовано призначив покарання, передбачене санкціями ч. 2 ст. 289 та ч. 3 ст. 185 КК України.

Водночас, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції про звільнення ОСОБА_5 та ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України є необґрунтованим та в ньому не наведено переконливих мотивів про те, які саме обставини доводять можливість виправлення засуджених без ізоляції від суспільства. Та обставина, що ОСОБА_5 та ОСОБА_1 є родичами між собою та злочини вчинили перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, тобто під впливом алкоголю, викрадене майно повернули та потерпілим відшкодували заподіяну шкоду, в зв'язку з чим у останніх відсутні будь-які претензії до засуджених, у минулому до кримінальної відповідальності не притягувались, щиро розкаялись у скоєному не свідчать про наявність достатніх підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Водночас, з урахуванням положень ч. 2 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що наведені вище обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів та дають підстави призначити покарання нижче від найнижчої межі санкції ч. 2 ст. 289 КК України.

З висновками суду апеляційної інстанції щодо призначеного ОСОБА_5 та ОСОБА_1 покарання погоджується і суд касаційної інстанції, в зв'язку з чим, твердження в касаційних скаргах про наявність достатніх підстав для звільнення засуджених від відбування призначеного покарання з випробуванням, колегія суддів вважає непереконливими та приходить до висновку, що призначене судом апеляційної інстанції покарання останнім є справедливим, необхідним й достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність у справі колегією суддів не встановлено, а тому підстав, передбачених ст. 438 КПК України для скасування оскаржуваного судового рішення та задоволення касаційних вимог немає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, КПК України (4651-17) , колегія суддів

Касаційні скарги засудженого ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Закарпатської області від 20 листопада 2015 року щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_1 - без зміни.