5-2443км07 Про нанесення легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я - Текст документа

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 31 травня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на постановлені щодо нього судові рішення.

Вироком Московського районного суду м. Харкова від 13 листопада 2006 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Харківської області від 18 січня 2006 року, -

уродженця с. Маньківка Київського району

Київської області, громадянина України,

не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 125 КК України (2341-14) на 3 місяці арешту.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК країни звільнено від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 витрати по втраті заробітку у розмірі 200 грн. та 2 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

ОСОБА_1 засуджено за те, що він 8 березня 1998 року близько 22-ої години, перебуваючи у квартирі АДРЕСА_1, на грунті особистих неприязних стосунків з колишньою дружиною, у ході сварки невстановленим предметом завдав їй удар по зовнішній стороні правого передпліччя, після чого взяв її за плечі і вдарив головою об стіну у коридорі, спричинивши легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, вказуючи на неповноту, однобічність та необ'єктивність досудового та судового слідства, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, посилаючись на істотне порушення судами першої та апеляційної інстанцій кримінально-процесуального закону, зокрема порушення його права на захист, просить судові рішення щодо нього скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи касатора, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Винність ОСОБА_1 у вчиненні злочину підтверджена сукупністю зібраних по справі, вірно оцінених та обгрунтовано покладених судом в основу вироку доказів, зокрема, показаннями потерпілої ОСОБА_2, даними протоколу відтворення обстановки та обставин події, протоколу очної ставки, із яких убачається, що потерпіла підтвердила факт заподіяння їй ОСОБА_1 тілесних ушкоджень; показаннями свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4; даними, встановленими комісійними судово-медичними експертизами, про характер та локалізацію заподіяних ОСОБА_2 тілесних ушкоджень; та показаннями самого ОСОБА_1, який, по суті, підтвердив той факт, що між ним та ОСОБА_2, з якою у нього склалися неприязні стосунки, 08 березня 1998 року дійсно виник конфлікт.

Будь-яких даних, які б ставили під сумнів достовірність показань потерпілої ОСОБА_2, свідків ОСОБА_3 і ОСОБА_4 та свідчили про те, що вони обмовляють засудженого ОСОБА_1 не встановлено. Не вказує на такі дані і сам засуджений.

Уся сукупність зібраних по справі доказів була ретельно проаналізована судом, що дало можливість дійти обгрунтованого висновку про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні злочину. Тому доводи засудженого про незаконність його засудження є безпідставними.

Правильність юридичної оцінки дій ОСОБА_1 сумнівів не викликає.

Посилання у касаційній скарзі засудженого на те, що апеляційний суд розглянув кримінальну справу щодо нього без його участі, не повідомивши належним чином про день слухання справи, є необгрунтованим. Як убачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 своєчасно направлялося повідомлення про день розгляду справи в апеляційному суді (т. 2 а. с. 180).

Перевіркою матеріалів справи не виявлено порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний і обгрунтований вирок.

Посилання у касаційній скарзі на однобічність і неповноту судового слідства та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи до компетенції касаційного суду згідно із ч. 2 ст. 398 КПК України (1001-05) не відноситься.