Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого Вільгушинського М. Й.,

суддів Мороза М. А., Наставного В. В.,

при секретарі Асановій Є. С.,

розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12914120230000064, за касаційними скаргами захисника ОСОБА_1 і засудженого ОСОБА_2 на вирок Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 17 серпня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 25 листопада 2015 року щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Рівне, Новоукраїнського району, Кіровоградськоїобласті, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, який визнаний винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України,

за участю прокурора Опанасюка О. В.,

засудженого ОСОБА_2,

захисника (в режимі відеоконференції) ОСОБА_1,

у касаційних скаргах засуджений ОСОБА_2 та захисник ОСОБА_1, наводячи аналогічні доводи, вказують на незаконність судових рішень із підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону. Надаючи свою оцінку доказам, стверджують про те, що суд належним чином не перевірив і не спростував твердження сторони захисту про непричетність ОСОБА_2 до вбивства ОСОБА_3 Зазначають про відсутність належних і допустимих доказів, які б підтверджували винуватість ОСОБА_2 в учиненні злочину, за який його засуджено, а також про порушення, допущені при виявленні та вилученні речових доказів. Звертають увагу на неналежну перевірку судом апеляційної інстанції доводів сторони захисту і безпідставну, на їх думку, відмову у задоволенні клопотання про повторне дослідження матеріалів провадження. Вказують на порушення права ОСОБА_2 на захист, у тому числі з огляду на те, що судовий розгляд провадження відбувався за участю ОСОБА_2, який перебуваючи в хворобливому стані, проходив відповідний курс лікування. Захисник окремо наголошує на тому, що на порушення вимог ч. 3 ст. 336 КПК України фіксування технічними засобами відеозапису перебігу судового процесу не здійснювалося, зображення судового розгляду судом не забезпечено, а DVD-диск із відеограмою у матеріалах провадження відсутній. Просять судові рішення скасувати та призначити новий розгляд провадження в суді першої інстанції.

Вироком Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 17 серпня 2015 року ОСОБА_2, який раніше судимий: 21 січня 1982 року за ч. 3 ст. 117, ч. 2 ст. 118 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років; 07 серпня 1996 року за ст. 94 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років,

визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 13 років.

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 25 листопада 2015 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.

Заслухавши доповідь судді, думку засудженого і його захисника, які просили задовольнити подані касаційні скарги, прокурора, який заперечував проти задоволення касаційних скарг, перевіривши доводи, наведені у касаційних скаргах, колегія суддів дійшла такого висновку.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні злочину за таких обставин.

29 січня 2014 року приблизно 02:00 год., ОСОБА_2, перебуваючи в приміщенні літньої кухні домоволодіння ОСОБА_4, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 де мешкав з дозволу господаря та охороняв його пасіку, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, маючи умисел на умисне протиправне заподіяння смерті, та реалізовуючи його, за допомогою сокири та молотка наніс ОСОБА_3, приблизно 8 ударів у життєво важливі органи, 12 ударів ногами по тулубу, в той час коли потерпілий перебував в горизонтальному положенні обличчям до гори, близько 11 ударів по правому стегну, близько 5 ударів по правому колінному суглобу, близько 3 ударів по лівій гомілці, близько 5 ударів по правій гомілці та здійснив задушення шиї обома руками, вбивши потерпілого.

Після нанесених тілесних ушкоджень ОСОБА_2 накрив тіло ОСОБА_3, який лежав по середині кімнати літньої кухні, його ж курткою, а сам ліг спати в цій же кімнаті. Наступного дня близько 09:00 год. до приміщення літньої кухні прийшов племінник ОСОБА_3 - ОСОБА_5, який і виявив труп свого дядька. В цей час ОСОБА_2, який спав на ліжку, прокинувся, вдягнувся та втік із місця вчинення злочину.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційних скарг.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 в умисному вбивстві людини, вчиненого особою, яка раніше вчинили умисне вбивство, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений дослідженими у судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку, і є обґрунтованим.

Так, винуватість ОСОБА_2 в учиненні злочину, за який його засуджено, підтверджується показаннями свідка ОСОБА_5, який пояснював, що 29 січня 2014 року з метою розшуку свого дядька ОСОБА_3 він прийшов до домоволодіння, на якому знаходилася пасіка і в якому тимчасово проживав ОСОБА_2 Зайшовши в приміщення літньої кухні ОСОБА_5 побачив ОСОБА_2, який лежав на ліжку і спитав у нього де знаходиться ОСОБА_3 При цьому ОСОБА_2 указав на підлогу, де прикритий шубою лежав труп ОСОБА_3, після чого ОСОБА_2 утік.

За даними висновків судових експертиз № 99 від 10 лютого 2014 року, № 98 від 14 лютого 2014 року, № 101 від 28 лютого 2014 року, № 102 від 20 лютого 2014 року, № 100 від 14 лютого 2014 року кров, яка виявлена з внутрішньої сторони дверей кімнати літньої кухні на місці події, кров, яка виявлена на підлозі кімнати, де було виявлено труп, між ліжком та тумбочкою, кров, виявлена в рідині вилученій із відра, що знаходилось у кімнаті, де було виявлено труп, а також кров на светрі ОСОБА_2, який був вилучений під час обшуку при його затриманні, та на сорочці та трусах, які були вилучені з трупу ОСОБА_3 може походити від потерпілого ОСОБА_3 проте домішка крові ОСОБА_2 не виключається.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про безпідставність тверджень сторони захисту щодо не врахування місцевим судом локалізації п'ятен крові на светрі ОСОБА_2, і не надання належної оцінки висновкам експертам, згідно з якими в піднігтьовому вмісті зрізів нігтів з обох рук ОСОБА_2 з ядрами та домішками крові ОСОБА_3 не виявлені, як і на знаряддях злочину - сокирі та молотку оскільки наявність, у відрі з водою залишків речовини бурого кольору, вказує на те, що ОСОБА_2 після вчинення злочину намагався знищити (змити) залишки крові потерпілого.

При цьому судами першої та апеляційної інстанції ретельно перевірялись доводи про недопустимість доказів, зібраних органами досудового розслідування, і вони визнані необґрунтованими, а в касаційних скаргах не наведено аргументів, які б спростовували висновки судів про дотримання вимог кримінального процесуального закону при провадженні досудового розслідування.

У касаційних скаргах також не наведено доводів із посиланням на відповідні докази, які б спростовували висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2, який був раніше судимий за ст. 94 КК України (1960 року), у вчиненні злочину, передбаченого п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України, а версія останнього про причетність до вбивства ОСОБА_3 інших осіб, у тому числі ОСОБА_5, свого підтвердження не знайшла.

Свої висновки щодо отриманих доказів та їх оцінки в сукупності суди належним чином мотивували. З цими висновками погоджується і колегія суддів. У касаційних скаргах не наведено ніяких інших доводів, які б спростовували висновки судів першої та апеляційної інстанцій за обговорюваними питаннями.

Перевіркою матеріалів провадження не встановлено таких порушень вимог кримінального процесуального закону, які б були безумовною підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

З матеріалів провадження видно, що одразу після затримання ОСОБА_2 було роз'яснено його право на захист, а клопотання про забезпечення його захисником задоволено і реалізовано.

ОСОБА_2 не заперечував проти судового розгляду провадження щодо нього у режимі відеоконференції, а за результатами його медичного огляду не було встановлено перешкод у участі в судових засіданнях.

При цьому є надуманими твердження захисника про порушення судом вимог ч. 3 ст. 336 КПК України, які регламентують порядок фіксування технічними засобами відеозапису перебігу судового процесу, а також про те, що DVD-диск із відеограмою у матеріалах провадження відсутній, оскільки в матеріалах провадження наявний відповідний диск і на ньому є відеозапис перебігу судового процесу, з яким сторона захисту ознайомлювалася (т. 5 а.п. 32, 80, 83, 89, 94).

В апеляціях, поданих на вирок суду, учасниками процесу не заявлялось клопотання про повторне дослідження матеріалів провадження, при цьому до початку розгляду провадження судом апеляційної інстанції таке клопотання також не заявлялось.

Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України, оскільки в ній, окрім іншого, зазначені та належним чином мотивовані підстави, з яких апеляційні скарги учасників процесу визнані необґрунтованими.

Згідно зі статтями 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи ОСОБА_2 покарання суд врахував суспільну небезпечність вчиненого злочину, ступінь його тяжкості, який віднесений до категорії особливо тяжких злочинів, дані про особу засудженого, який за місцем проживання характеризувався негативно, зловживав алкоголем, раніше судимий, має не зняту та не погашену судимість, обтяжуючу покарання обставину - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

Призначене ОСОБА_2 судом покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як ним, так і іншими особами.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення касаційних скарг учасників процесу.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України,

вирок Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 17 серпня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 25 листопада 2015 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1 - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.