662/1822/15-к Про умисне спричинення потерпілому легких тілесних ушкоджень, скоєне на ґрунті особистих неприязних стосунків, під час сварки з потерпілим - 06.09.2016 Прийняття

розглянувши касаційні скарги захисника ОСОБА_1 в інтересах засуджених ОСОБА_2 і ОСОБА_3, та прокурора на ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 25 травня 2016 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12015230220000247,

вироком Новотроїцького районного суду Херсонської області від 16 березня 2016 року

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, уродженця с. Н-Покрова Новотроїцького району Херсонської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, засуджено за ч. 1 ст. 125 КК України до штрафу в сумі 680 грн.

ІНФОРМАЦІЯ_2,

громадянку України, уродженку с. Громівка Новотроїцького району Херсонської області, проживаючу за адресою: АДРЕСА_1, засуджено за ч. 1 ст. 125 КК України до штрафу в сумі 680 грн. Вирішено питання про речові докази у провадженні.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 25 травня 2016 року вирок залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнані винними у тому, що 5 березня 2015 року приблизно о 12 годині, знаходячись на подвір'ї по АДРЕСА_2, на ґрунті особистих неприязних стосунків, під час сварки з ОСОБА_4, умисно нанесли останньому удари ногами та руками по голові та тулубу, чим спричинили потерпілому легкі тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Вказує на істотні порушення кримінального процесуального закону. Наголошує, що апеляційний суд не перевірив та не спростував показання засуджених, що потерпілий спричинив їм тілесні ушкодження. Зазначив, що обвинувачення, яке визнано судом доведеним, у вироку сформульовано не конкретно, оскільки не визначена роль кожного із засуджених, щодо нанесення ударів потерпілому. Вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК, оскільки апеляційний суд не перевірив належним чином доводи захисника засуджених.

Як вбачається зі змісту касаційної скарги, захисник вважає ухвалу апеляційного суду незаконною, просить її скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неналежну, на його думку, оцінку доказів. Наголошує, що пред'явлене обвинувачення не конкретне, крім того не перевірено судом апеляційної інстанції, що потерпілий спричинив його підзахисним тілесні ушкодження.

Перевіривши доводи касаційних скарг та надані копії судових рішень, колегія суддів не вбачає підстав для їх задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Однобічність, неповнота досудового і судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неналежна оцінка доказів, не є предметом перегляду суду касаційної інстанції.

Натомість, зазначені обставини, на які, зокрема, посилається у касаційній скарзі захисник засуджених, були предметом перевірки судом апеляційної інстанції, яка зазначила про відсутність порушень вимог КПК України (4651-17) при проведенні досудового слідства і розгляді справи в суді першої інстанції. Тому, при розгляді доводів касаційної скарги колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом.

Судові рішення свідчать, що судами першої і апеляційної інстанції ретельно перевірялися доводи щодо незаконності засудження. Зазначені в судових рішеннях мотиви про визнання цих доводів безпідставними, колегія суддів знаходить обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.

Як убачається з вироку, свої висновки про винуватість ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні ними кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України за викладених у вироку обставин, доведено об'єктивними доказами, які зібрані у передбаченому законом порядку, є допустимими.

Зокрема, свої висновки про винуватість ОСОБА_2 та ОСОБА_3, за викладених у вироку обставин, суд першої інстанції обґрунтував дослідивши показання засудженого ОСОБА_2, який вину не визнав, вказав, що побачив, як ОСОБА_4 б'є їх онука, а його дружина ОСОБА_3 підбігла захистити його, між ними почалася бійка, потерпілий душив її за шию. Коли він прийшов на допомогу, то ОСОБА_4 вдарив його чотири рази кулаком в груди, а його теща палицею по голові. Потерпілого вдарив палкою їх син, який визнаний психічно хворою особою, більше його ніхто не бив.

Проаналізував суд показання засудженої ОСОБА_3, яка вину не визнала, вказала, що мала намір вдарити потерпілого, однак він схватив її за шию і став здавлювати одягом, потім штовхнув на хвіртку, її чоловік прийшов на допомогу, однак ОСОБА_4 став і його бити в груди, а ОСОБА_5 палкою по голові. Їх син вдарив потерпілого палкою по голові.

Взяв до уваги суд і показання потерпілого ОСОБА_4, який повідомив, що ОСОБА_3 ударив його по голові, він упав на спину і ОСОБА_3 усі троє почали наносити йому удари ногами по голові та тулубу.

Здійснив посилання і на показання свідків: ОСОБА_5, яка зазначила, що ОСОБА_3 усі разом били ОСОБА_4 ногами по тулубу і голові; ОСОБА_7, яка повідомила, що бачила ОСОБА_3 та їх родичів на подвір'ї ОСОБА_5, які кричали та наносили удари ОСОБА_4; ОСОБА_8, який вказав, що чув на подвір'ї ОСОБА_5 лайку на підвищених тонах; ОСОБА_9, яка не була присутня під час конфлікту, однак бачила у ОСОБА_4 значні ушкодження в області голови та тулуба.

Дослідив суд і процесуальні докази у провадженні: висновок судово-медичної експертизи щодо наявності та ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, виявлених у потерпілого; протокол пред'явлення особи для впізнання.

У вироку суд проаналізував і дав належну оцінку цим та іншим зібраним у справі та дослідженим у судовому засіданні доказам у їх сукупності, критичну оцінку окремих доказів, суд належним чином вмотивував.

Сукупність наведених у вироку доказів, переконливо свідчить про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 умисно спричинили легке тілесне ушкодження ОСОБА_4 Дії засуджених правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 125 КК України і у колегії суддів сумнівів не викликають.

Що стосується доводів захисника що пред'явлене обвинувачення не конкретне, побудоване на припущеннях, спростовується показами потерпілого ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_5, які послідовно вказували, що саме засудженні наносили удари потерпілому руками і ногами по голові і тулубу. Їх свідчення узгоджуються з іншими доказами у провадженні, а саме протоколом проведення слідчого експерименту 27 березня 2015 року в ході якого потерпілий підтвердив обставини за яких обвинувачені завдали йому ударів, вказав на їх послідовність та локалізацію, а під час пред'явлення особи для впізнання за фотознімками потерпілий впізнав обвинувачених як осіб, які завдавали йому ударів.

Крім того, свідчення потерпілого узгоджуються із показаннями в суді та в ході слідчого експерименту свідка ОСОБА_5 про те, що у її присутності 5 березня 2015 року обвинувачені завдали ОСОБА_4 множинні удари по голові, тулубу.

Ці показання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 узгоджуються із висновками судово-медичної експертизи від 4 березня 2016 року, призначеної за ухвалою суду в ході судового розгляду з метою перевірки доводів сторін кримінального провадження.

Згідно висновків зазначеної експертизи виявлені у ОСОБА_4 тілесні ушкодження утворилися від дії тупих предметів можливо 5 березня 2015 року і відносяться до легких тілесних ушкоджень.

В ході судового розгляду судово-медичний експерт Гриценко С.І. підтвердив свої висновки щодо наявності у потерпілого тілесних ушкоджень, їх локалізації, механізму спричинення.

Доводи захисника що ОСОБА_3 є потерпілими від дій ОСОБА_4 були предметом перевірки апеляційного суду, який зазначив, що судовий розгляд проводився стосовно осіб, яким висунуте обвинувачення. Слідство за заявами засуджених триває, обвинувачення ОСОБА_4 не пред'явлено, а в одному провадженні особа не може бути одночасно і потерпілою і обвинуваченим.

Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінального процесуального закону. Усі доводи апеляції належним чином перевірені апеляційним судом, на них надані вмотивовані відповіді. Ухвала суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Враховуючи викладене, касаційні вимоги прокурора та захисника безпідставні.

Інших доводів, які були б підставами для зміни чи скасування судового рішення, у касаційних скаргах захисника та прокурора не вбачається.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційних скарг та вважає, що у відкритті провадження за касаційними скаргами захисника і прокурора на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України слід відмовити.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами захисника ОСОБА_1 та прокурора на ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 25 травня 2016 року щодо ОСОБА_2 і ОСОБА_3