Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлянської В. І.,

суддів: Лагнюка М. М., Франтовської Т. І.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Київської області від 02 серпня 2016 року у кримінальному провадженні № 12016110030000221 щодо нього,

Вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 червня 2016 року засуджено

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, уродженця та зареєстрованого в АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, такого, що не має судимості в силу ст. 89 КК України,

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України та призначено йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Цим же, вироком вирішено питання про судові витрати та речові докази у кримінальному проваджені.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він 21 березня 2016 року, близько 01 год.00 хв., з метою крадіжки чужого майна, шляхом віджимання викруткою металопластикового вікна, проник всередину гаражного приміщення, що розташоване на території будинковолодіння по АДРЕСА_3, звідки умисно, таємно, з корисливих спонукань, викрав чуже майно, а саме: кутову шліф машинку "Бош", вартістю 770 грн., електродриль "Сітілайн", вартістю 140 грн., 7 шт. свердел по металу, вартістю 75 грн., 8 шт. свердел по бетону, вартістю 340 грн., насадку ножиці для різки металу "Штурм", вартістю 810 грн., 6,7 м електричного мідного 4-х жильного кабелю, білого кольору, вартістю 80 грн., 6 м електричного мідного 4-х жильного кабелю, чорного кольору, вартістю 50 грн. та 12 м електричного мідного 2-х жильного кабелю, білого кольору, вартістю 20 грн., що належить потерпілому ОСОБА_2, всього викравши майна, останнього на загальну суму 2 285 грн., після чого з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 02 серпня 2016 року апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 червня 2016 року - без змін.

Зі змісту касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 вбачається, що він не оспорює правильність кваліфікації дій та доведеність вини, просить рішення апеляційного суду змінити у зв'язку невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, просить призначити йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України звільнивши його від відбуття призначеного покарання, з іспитовим терміном.

Як на підстави для прийняття такого рішення вказує, що він не судимий в силу 89 КК України (2341-14) , звільнений від всіх негативних наслідків судимості, і з урахуванням пом'якшуючих обставин, а саме його щиросердечного каяття, відсутності цивільного позову та претензій з боку потерпілого, вважає що наявні підстави для застосування до нього ст. 75 КК України.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши дотримання засудженим порядку, строків касаційного оскарження та відповідність касаційної скарги вимогам закону, доводи касаційної скарги та надану до неї копію судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, виходячи з наступного.

Так, суд касаційної інстанції, згідно п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Як вбачається з касаційної скарги засудженого, висновки суду про доведеність його винуватості у вчиненні ним кримінального правопорушення, за обставин, зазначених у вироку, та кваліфікація його дій не оспорюються.

Що стосується доводів ОСОБА_1 щодо невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості то вониє не обґрунтованими.

Так, відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Згідно з положеннями ч. 2 ст. 419 КПК України, при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

З огляду на положення статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Апеляційним судом вказані норми процесуального та матеріального права виконані у повному обсязі.

Так, апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 за його апеляційною скаргою у порядку ст. 404 КПК України, обґрунтовано погодився з висновком міськрайонного суду щодо виду та міри покарання, який в достатній мірі врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення,дані про особу винуватого, який не працює, раніше до кримінальної відповідальності притягувався.

Обставини, що пом'якшують покарання суд визнав, щире каяття та відсутність претензій з боку потерпілого та призначено мінімальне покарання, передбачене санкцією ч.3 ст. 185 КК України. Обставини, що обтяжують покарання судом не встановлено.

На думку колегії суддів, призначене ОСОБА_1 міськрайонним судом мінімальне покарання, передбачене санкцією ч.3 ст. 185 КК України, яке залишено без змін судом апеляційної інстанції, є достатнім і необхідним для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Таке покарання відповідає вимогам ст. ст. 50, 65, 66 КК України, і підстав для його пом'якшення із застосуванням ст. 75 КК України, як про це просить засуджений у своїй скарзі, колегія суддів не вбачає.

Таким чином, ухвала апеляційного суду є законною, обґрунтованою та такою, що відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України і касаційний суд погоджується з наведеними в ній висновками щодо неможливості пом'якшення покарання, навіть при наявності усіх тих обставин, які на думку засудженого пом'якшують призначене йому покарання.

Касаційна скарга не містить мотивованих доводів щодо неправильного застосування судами закону України про кримінальну відповідальність та про істотні порушення кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити їм ухвалити законні та обґрунтовані судові рішення.

З урахуванням вищенаведеного, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 та вважає, що у відкритті провадження слід відмовити на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Київської області від 02 серпня 2016 року щодо нього.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.