Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого

Пивовара В.Ф. 

суддів

Гошовської Т.В.,Мороза М.А.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 31 травня  2007 року кримінальну справу щодо  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за касаційним поданням першого заступника прокурора Харківської області на судові рішення у цій справі.

Вироком Кегичівського  районного суду Харківської  області  від 19 грудня  2006 року засуджені:

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1 народження,

несудимий,

-  за ч.2  ст.186 КК України (2341-14) на 4  роки позбавлення волі;

-  за ч.1  ст.186 КК України (2341-14) на 2 роки  позбавлення волі, а на підставі ст.70 КК України (2341-14) остаточно визначено покарання за сукупністю злочинів 4 роки  позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України (2341-14) ОСОБА_1 від призначеного покарання звільнено з випробовуванням, із встановленням іспитового строку 1 рік.

ОСОБА_2,

IНФОРМАЦIЯ_2 народження, несудимий,

-  за ч.2  ст.186 КК України (2341-14) на 4  роки позбавлення волі.

На підставі ст.ст.75, 104 КК України (2341-14) ОСОБА_2 від призначеного покарання звільнено з випробовуванням, із встановленням іспитового строку 1 рік.

За вироком суду  ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він, 14 вересня 2006 року о 12 годині, поблизу  Будинку  культури АДРЕСА_1 за обставин встановлених судом і детально наведених у вироку, відкрито викрав у  ОСОБА_3 вказане у вироку майно на загальну суму 175 грн.50 коп. А 23 вересня 2006 року, близько 14-ої години 30 хв., він, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою з неповнолітнім ОСОБА_2 з застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя та здоров'я, діючи узгоджено, на вулиці К.Маркса цього ж села  відкрито викрали у потерпілої ОСОБА_4 вказане у вироку майно на загальну суму 111 грн. 50 коп.

В апеляційному порядку справа не розглядалась

У касаційному поданні перший заступник прокурора  Харківської області порушує питання про скасування вироку і направлення справи на новий судовий розгляд, покликаючись на неправильне застосування судом кримінального закону та порушення кримінально-процесуального закону. Вказує на те, що суд безпідставно кваліфікував злочинні дії  ОСОБА_1 за ч.1 ст.186 КК України (2341-14) , оскільки, як йдеться у поданні, вчинене засудженим повністю охоплюється складом злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України (2341-14) , і приводить відповідні доводи з приводу цього. Зазначає, що суд належним чином не мотивував застосування щодо кожного засудженого ст.75 КК України (2341-14) , а також в порушення вимог цієї норми закону не поклав на них обов'язків, передбачених ст.76 КК України (2341-14) , що унеможливлює виконання вироку.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного  подання, колегія суддів вважає, що у задоволенні такого слід відмовити. 

Прокурор у касаційному поданні ставить питання про скасування  постановленого у справі судового рішення у звcязку з неправильним застосуванням кримінального закону та порушенням кримінально-процесуального закону.

Проте, як видно з матеріалів справи, дії  ОСОБА_1  органом  досудового слідства  кваліфіковано за частинами 1 і 2 ст.186 КК України (2341-14) , а відповідно до вимог ст.275 КПК України (1001-05) судовий розгляд у справі проводиться в межах пред'явленого обвинувачення. За таких обставин, приймаючи при цьому до уваги й те, що виключення з вироку кваліфікації дій  ОСОБА_1 за ч.1 ст.186 КК України (2341-14) (за епізодом відкритого викрадення  майна потерпілої ОСОБА_3), про що йдеться у касаційному поданні прокурора, призведе до погіршення становища засудженого-перекваліфікацію його дій за цим епізодом на більш тяжкий закон (з ч.1 на ч.2 ст.186 КК України (2341-14) ), що є неприпустимим під час  судового розгляду без зміни прокурором обвинувачення в порядку, передбаченого ст.277 КПК України (1001-05) , порушене у касаційному поданні питання про скасування  вироку суду  із зазначених підстав є безпідставним.

Позбавлені підстав також доводи подання з приводу того, що суд належним чином не мотивував у вироку застосування щодо кожного  з засуджених ст.75 КК України (2341-14) , оскільки зі змісту вироку вбачається, що суд, звільняючи обох засуджених від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробовуванням, врахував тяжкість вчинених ними злочинів, особи винних, котрі до кримінальної відповідальності притягуються  вперше та інші обставини справи.

Не є підставою для скасування вироку і та обставина, на яку покликається автор касаційного подання, що суд, застосовуючи ст.75 КК України (2341-14) , не поклав на засуджених  обов'язки, передбачені ст.76 КК України (2341-14) , оскільки відповідно до ч.1 ст.76 КК України (2341-14) суд не зобов'язаний, а може покласти на засудженого такі обов'язки. Крім того, при необхідності, суд, який постановив вирок, не  позбавлений можливості в порядку ст.ст.409, 411 КПК України (1001-05) усунути вказаний недолік без скасування судового рішення. 

Таким чином, розглядаючи справу в межах касаційного подання і не знаходячи, передбачених ст. 398 КПК України (1001-05) підстав для призначення даної справи до розгляду касаційним судом, керуючись ст. 394 КПК України (1001-05) , колегія суддів,

у х в а л и л а:

у задоволенні касаційного подання  першого заступника прокурора Харківської  області у справі щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відмовити.