Вищий спеціалізований суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі колегії:

головуючого Вільгушинського М. Й.

суддів: Мороза М. А., Чуйко О. Г.,

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу представника потерпілого ТОВ "Інженерно-будівельна компанія Металан" - адвоката Зайцева О. О. на вирок Комінтернівського районного суду м. Харкова від 30 листопада 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 26 травня 2016 року щодо ОСОБА_2,

За вироком Комінтернівського районного суду м. Харкова від 30 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 26 травня 2016 року, визнано винуватим та засуджено

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого, за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки з покладенням обов'язків, передбачених пунктами 2-4 ст. 76 КК України.

Вирішено питання про долю речових доказів.

За вироком місцевого суду ОСОБА_2 визнано винуватим та засуджено за те, що він, 25 вересня 2015 року близько 19:00 год., перебуваючи на території ПАТ "Харківський велосипедний завод імені Г. І. Петровського" (корпус № 20), який розташований за адресою: пр. Московський 118 у м. Харкові, достовірно знаючи про місце зберігання майна ТОВ "Інженерно-будівельна компанія Металан", діючи умисно, шляхом пошкодження вхідних дверей сховища, таємно викрав майно, належне вищевказаному товариству, на загальну суму 20260 грн.

У касаційній скарзі представник потерпілого - адвокат Зайцев О. О. посилається на незаконність судових рішень щодо ОСОБА_2 та порушує питання у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та даним про особу засудженого внаслідок м'якості. На обґрунтування своїх вимог зазначає про те, що ОСОБА_2 добровільно не відшкодував завдану шкоду потерпілій особі, а також вважає, що суд безпідставно визнав як пом'якшуючу покарання обставину - щире каяття ОСОБА_2 у вчиненому. Посилається на формальність розгляду кримінального провадження судом апеляційної інстанції.

Перевіривши касаційну скаргу, долучені копії судових рішень, колегія суддів вважає, що немає підстав для відкриття провадження з мотивів, наведених у касаційній скарзі.

Адвокатом Зайцевим О. О. не оскаржуються доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненому злочині та кваліфікація його дій за ч. 3 ст. 185 КК України.

Із наданої копії вироку вбачається, що суд першої інстанції розглянувши дане кримінальне провадження відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись при цьому допитом обвинуваченого ОСОБА_2, при призначенні останньому покарання згідно з положеннями ст. 65 КК України урахував тяжкість вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, пом'якшуючу покарання обставину та відсутність обтяжуючих покарання обставин.

Зокрема, суд урахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке законом віднесено до категорії тяжких злочинів, дані про особу засудженого, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризувався задовільно, на спеціальних обліках не перебував. Відповідно до ст. 66 КК України суд визнав пом'якшуючою покарання обставиною - щире каяття ОСОБА_2 у вчиненому.

Також, із копії вироку видно, що суд при призначенні покарання ОСОБА_2 врахував думку представника потерпілого, який просив призначити покарання відповідно до діючого законодавства, тобто не наполягав на призначенні ОСОБА_2 суворого покарання.

Одночасно, з копії ухвали вбачається, що суд апеляційної інстанції, розглянувши доводи апеляційної скарги представника потерпілого щодо безпідставного визнання місцевим судом як пом'якшуючої покарання обставини - щирого каяття ОСОБА_2 у вчиненому кримінальному правопорушенні, які є аналогічними доводам касаційної скарги адвоката ЗайцеваО. О., визнав їх необґрунтованими, належним чином умотивувавши своє рішення, виклавши його в ухвалі, яка відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що всі вказані вище обставини у сукупності, а також конкретні обставини вчиненого злочину, свідчать про можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства в умовах контролю за поведінкою ОСОБА_2, звільненого від відбування покарання.

Таким чином, призначене засудженому покарання із застосуванням ст. 75 КК України є необхідним і достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як ним, так і іншими особами.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що переконливих доводів про необхідність скасування оскаржуваних судових рішень щодо ОСОБА_2 з мотивів, наведених у касаційній скарзі представника потерпілого - адвоката Зайцева О. О. немає, а тому відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України підстав для відкриття провадження немає.

Керуючись ст. 428 КПК України,

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника потерпілого ТОВ "Інженерно-будівельна компанія Металан" - адвоката Зайцева О. О. на вирок Комінтернівського районного суду м. Харкова від 30 листопада 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 26 травня 2016 року щодо ОСОБА_2.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.