Вищий спеціалізований суд України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі колегії:

головуючого Вільгушинського М. Й.,

суддів: Мороза М. А., Чуйко О. Г.,

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на вирок Подільського районного суду м. Києва від 16 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 20 липня 2016 року,

За вказаним вироком місцевого суду, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 20 липня 2016 року, визнано винуватим та засуджено

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого 29 березня 2012 року за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки,

за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Вирішено питання про стягнення процесуальних витрат та долю речових доказів.

За вироком місцевого суду ОСОБА_2 визнано винуватим та засуджено за те, що він будучи раніше судимим за вчинення корисливого злочину та маючи непогашену у встановленому законом порядку судимість, повторно вчинив умисний корисливий злочин, а саме 27 листопада 2015 року близько 22:30 год., знаходячись біля магазину "Продукти" по вул. Стеценка, 43/1 у м. Києві, побачивши раніше невідомих ОСОБА_3 і ОСОБА_4, підійшов до останньої та шляхом ривка відкрито викрав сумку останньої, завдавши потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 607,50 грн.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 зазначає про незаконність оскаржуваних судових рішень щодо ОСОБА_2 та порушує питання про їх скасування у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Обґрунтовуючи свою позицію, посилається на неправильну оцінку доказів судом, наявних у матеріалах провадження, зауважує, що, на його думку, суд не перевірив та не врахував покази ОСОБА_2 та по суті вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, з урахуванням чого вважає, що дії ОСОБА_2 необхідно кваліфікувати за ч. 2 ст. 185 КК України. Посилається на формальність розгляду провадження судом апеляційної інстанції.

Перевіривши касаційну скаргу, долучені копії судових рішень, колегія суддів вважає, що немає підстав для задоволення скарги з мотивів, наведених у ній.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 не заперечує того, що ОСОБА_2 незаконно заволодів майном ОСОБА_4

Неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження відповідно до ст. 438 КПК України не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.

З огляду на це, суд касаційної інстанції при перевірці судових рішень виходить із фактичних обставин встановлених судом.

Із наданих копій судових рішень убачається, що суд при вирішенні питання про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, керуючись вимогами ст. 94 КПК України, дослідив обставини кримінального провадження, дав належну оцінку доказам, наявним у провадженні, виходячи із засад їх допустимості, достатності, достовірності та належності.

Так, із копії вироку видно, що безпосередньо в судовому засідання ОСОБА_4 зазначала про те, що 27 листопада 2015 року приблизно о 22:30 год. вона разом із своєю знайомою перебувала біля магазину "Продукти" по вул. Стеценка 43/1 в м. Києві, де до неї підбіг невідомий чоловік, вирвав її сумку і втік. З цього приводу вона підняла галас, незнайомі їй чоловіки побігли за грабіжником, та через деякий час привели його разом з викраденими речами, після чого приїхали працівники поліції, затримали грабіжника, якого вона добре розгледіла та при впізнанні впізнала по фотографіям. Потерпіла наголосила на тому, що раніше ОСОБА_2 вона не знала та підстав його обмовляти немала.

Як у вироку зазначив суд, вищевказані показання потерпілої є логічними та послідовними, не суперечать іншим доказам, наявним у матеріалах провадження, та спростовують показання ОСОБА_2 про те, що він відкрито не викрадав сумку потерпілої, а знайшов її та мав намір повернути.

Одночасно, зі змісту копії ухвали видно, що твердження сторони захисту про неповноту та однобічність розгляду провадження місцевим судом, та наявність у діях ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, аналогічні доводам, викладеним у касаційній скарзі, були ретельно перевірені, а висновки суду про голослівність цих тверджень сторони захисту належним чином обґрунтовані та викладені в ухвалі, зміст якої відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

У суду касаційної інстанції не має підстав не довіряти даним висновкам суду першої та апеляційної інстанцій.

При перевірці наданих судових рішень колегія суддів дійшла висновку про те, що за встановлених судом фактичних обставин провадження дії ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 186 КК України кваліфіковано правильно.

Додаткових доводів, які б свідчили про неправильність висновків судів з цього приводу, у касаційній скарзі не зазначено.

Також у скарзі ОСОБА_1 не зазначає про наявність істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б безумовними підставами для скасування оскаржуваних судових рішень щодо ОСОБА_2 судом касаційної інстанції.

З огляду на вищевикладене, з мотивів, наведених у касаційній скарзі, наданих до неї судових рішень убачається, що підстави для задоволення касаційних скарг засуджених відсутні, а тому відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України підстав для відкриття провадження немає.

Керуючись ст. 428 КПК України,

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 на вирок Подільського районного суду м. Києва від 16 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 20 липня 2016 року щодо ОСОБА_2.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.