Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі колегії:

головуючої Щепоткіної В.В., суддів: Шибко Л.В., Кравченка С.І., розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 05 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 14 липня 2016 року,

Вироком Житомирського районного суду Житомирської області від 05 травня 2016 року

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, раніше судимого 22 липня 2015 року Житомирським районним судом Житомирської області за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 1530 грн., засуджено за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців.

Прийняте рішення щодо процесуальних витрат.

За вироком суду ОСОБА_4 визнано винуватим у тому, що він 25 листопада 2015 року близько 22.00 год., зайшов на неогороджену територію домоволодіння на АДРЕСА_2, звідки повторно, таємно викрав майно потерпілого ОСОБА_5 (запчастини з тракторів) на загальну суму 668,34 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 14 липня 2016 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4, посилаючись на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, просить вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції змінити, застосувавши щодо нього положення ст. 75 КК. З урахуванням характеризуючи особу даних та обставин, які пом'якшують покарання, своє виправлення вважає можливим без відбування покарання у виді обмеження волі.

Перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши додані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке.

Подія злочину, доведеність винуватості ОСОБА_4 у його вчиненні, кримінально-правова оцінка діяння за ч. 2 ст. 185 КК у касаційній скарзі засудженим не оскаржені.

Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Як убачається зі змісту доданих до касаційної скарги копій судових рішень, обираючи ОСОБА_4 покарання, суд належним чином врахував тяжкість вчиненого злочину, який є злочином середньої тяжкості, дані про особу винного, який позитивно характеризується, проте раніше судимий за вчинення крадіжки, обставини, що пом'якшують покарання - визнання вини та щире каяття, та відсутність обставин, що його обтяжують.

Повною мірою врахувавши вказані обставини, в тому числі і ті, на які засуджений послався у касаційній скарзі, суд призначив ОСОБА_4 покарання за ч. 2 ст. 185 КК у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців, яке є наближеним до мінімального, передбаченого санкцією вказаної норми.

Підстав вважати таке покарання явно несправедливим через суворість колегія суддів не убачає.

Перевіривши вирок за апеляцією засудженого, доводи якої є аналогічними доводам його касаційної скарги, апеляційний суд обґрунтовано визнав їх неспроможними та з наведенням відповідних мотивів ухваленого рішення правильно залишив вирок місцевого суду без зміни.

Ухвала апеляційного суду належним чином умотивована та відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій про виправлення засудженого в умовах обмеження волі колегія суддів вважає правильними, а доводи касаційної скарги у цій частині - необґрунтованими.

Таким чином, оскільки з касаційної скарги засудженого та доданих до неї копій судових рішень не убачається підстав для задоволення касаційної скарги, то згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, суд

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 05 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 14 липня 2016 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення й оскарженню не підлягає.