Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Єлфімова О.В., суддів: Слинька С.С., Шибко Л.В., розглянувши в судовому засіданні 05 вересня 2016 року в м. Києві касаційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 03 червня 2016 року,

Як убачається зі змісту касаційної скарги та доданих до неї судових рішень, ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 березня 2014 року ОСОБА_5 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 366 КК у зв'язку із закінченням строків давності і кримінальне провадження № 42013110060000652 щодо нього закрито.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 03 червня 2016 року апеляційну скаргу на вказане судове рішення повернуто ОСОБА_6 та захиснику Власюку П.О., який діє в інтересах ОСОБА_4

У касаційній скарзі обвинувачений ОСОБА_4, вказуючи на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, ставить вимогу про скасування зазначеної ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги, долучену до неї копію судового рішення, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції перевіряє виключно: 1) правильність застосування судами норм матеріального права; 2) правильність застосування судами норм процесуального права; 3) правову оцінку обставин.

Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність чи невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Таким чином, посилання обвинуваченого у касаційній скарзі на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження в силу статей 433, 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.

Що стосується доводів обвинуваченого про істотні порушення вимог процесуального закону, допущені, на його думку, судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали, то вони є безпідставними з огляду на наступне.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК апеляційна скарга повертається, якщо її подала особа, яка не має право подавати апеляційну скаргу.

Положеннями ст. 393 КПК визначений вичерпний перелік осіб, які мають право на апеляційне оскарження. Відповідно до п. 10 ч. 1 зазначеної статті право на апеляційне оскарження мають також інші особи у випадках, передбачених КПК (4651-17) . При цьому, нормами КПК (4651-17) не передбачено право на апеляційне оскарження судових рішень захисниками та іншими особами, щодо яких суд першої інстанції не вирішував питання по суті.

Як убачається зі змісту оскаржуваної ухвали, апеляційний суд обґрунтовано зазначив про те, що доводи адвоката Власюка П.О., викладені в апеляційній скарзі, поданій в інтересах ОСОБА_4, які аналогічні доводам касаційної скарги обвинуваченого ОСОБА_4, про достовірно встановлені в ухвалі Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 березня 2014 року фактичні обставини кримінального провадження щодо співучасників злочину, не відповідають дійсності.

Апеляційний суд, обґрунтовуючи вказану позицію, зазначив про те, що ухвалою Шепетівського міськрайонного суду від 05 березня 2014 року ОСОБА_5 був звільнений від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 366 КК у зв'язку із закінченням строків давності відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 49 КК, тобто з нереабілітуючих обставин. При цьому, апеляційний суд вказав на те, що в ухвалі суду першої інстанції зазначено лише про зміст клопотання прокурора про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК, за попередньою змовою із іншими особами, однак питань доведеності вини чи причетності до вчинення злочину інших осіб суд не встановлював.

За таких обставин висновок апеляційного суду щодо безпідставності доводів Власюка П.О., викладених в апеляційній скарзі, про те, що рішення суду першої інстанції від 05 березня 2014 року щодо ОСОБА_5 стосується прав, свобод і інтересів інших осіб і носить преюдиціальне значення щодо них, є обґрунтованим, з чим погоджується і колегія суддів.

Таким чином, підстав вважати рішення апеляційного суду незаконним чи необґрунтованим, з урахуванням доводів касаційної скарги ОСОБА_4, у колегії суддів немає.

Оскільки зі змісту касаційної скарги, доданої до неї копії судового рішення убачається, що підстав для задоволення скарги немає, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК.

Керуючись ч. 2 ст. 428 КПК, колегія суддів

Відмовити обвинуваченому ОСОБА_4 у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 03 червня 2016 року.

Ухвала касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.