5-2189к07 Про умисне нанесення тяжких тілесних ушкоджень - Текст документа

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 31 травня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 на вирок колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Севастополя від 3 березня 2007 року.

Вироком Балаклавського районного суду м. Севастополя від 8 грудня 2006 року

IНФОРМАЦIЯ_1 народження, уродженця м. Севастополя, не працюючого, відповідно до ст. 89 КК України (2341-14) несудимого,

засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України (2341-14) на 5 років позбавлення волі, ч. 2 ст. 126 КК України (2341-14) - на 1 рік позбавлення волі, ч. 1 ст. 129 КК України (2341-14) - на 1 рік обмеження волі.

На підставі ст. 70 КК України (2341-14) ОСОБА_2 остаточно призначено покарання - 5 років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 75 КК України (2341-14) ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробування з іспитовим строком 3 роки. До нього також застосовано вимоги, передбачені ст. 76 КК України (2341-14) .

За ч. 3 ст. 296 КК України (2341-14) ОСОБА_2 виправдано.

Апеляційний суд м. Севастополя 3 березня 2007 року апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнив частково й вирок Балаклавського районного суду м. Севастополя від 8 грудня 2006 року в частині призначеного ОСОБА_2 покарання скасував та постановив свій вирок, яким визнав ОСОБА_2 винуватим і призначив покарання за ч. 1 ст. 121 КК України (2341-14) із застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) 3 роки позбавлення волі, ч. 2 ст. 126 КК України (2341-14) 1 рік позбавлення волі, ч. 1 ст. 129 КК України (2341-14) 1 рік обмеження волі. Остаточне покарання ОСОБА_2 відповідно до ст. 70 КК України (2341-14) призначено 3 роки позбавлення волі.

ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він у стані алкогольного сп'яніння в період із липня 2005 р. по 07.01.2006 р. у дворі свого АДРЕСА_1, з метою залякування своєї дружини ОСОБА_3 неодноразово (у липні, серпні, на початку і в кінці листопада 2005 р., а також 07.01.2006 р.) наносив їй побої, що мали характер мордування і завдавали останній фізичного болю.

Його також засуджено за те, що він 22.04.2006 р. у стані алкогольного сп'яніння за місцем свого проживання в ході конфлікту на грунті неприязних стосунків умисно наніс ОСОБА_3 множинні удари руками і ногами по обличчю і тілу, заподіявши їй тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, у вигляді закритої тупої травми грудини, а також синяки на повіках обох очей та субкон"юктивіальний крововилив обох очей, після чого висловлював на її адресу погрози вбивством у разі звернення із заявою в органи міліції про насильство з його боку, на що у потерпілої з урахуванням попередніх дій ОСОБА_2 були реальні підстави побоюватись здійснення цієї погрози.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1, посилаючись на те, що тяжкість призначеного апеляційним судом ОСОБА_2 покарання не відповідає його особі, дані про якого оцінені неналежно, без урахування матеріалів та обставин справи, просить вирок змінити та звільнити засудженого від відбування покарання з випробовуванням на підставі ст. 75 КК України (2341-14) .

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення засудженого, який підтримав касаційну скаргу захисника, прокурора, яка вважала вирок апеляційного суду законним та обгрунтованим, вивчивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Висновки суду щодо винуватості ОСОБА_2 у вчиненні вказаних у вироку дій та їх кваліфікації за ч. 2 ст. 126, ч. 1 ст. 129 і ч. 1 ст. 121 КК України (2341-14) грунтуються на доказах, зібраних та досліджених в установленому законом порядку, є законними й обгрунтованими, і в касаційній скарзі захисником не заперечуються.

Що ж стосується покарання, призначеного ОСОБА_2 вироком апеляційного суду, воно відповідає вимогам закону.

Так, згідно зі ст. 65 КК України (2341-14) суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 протягом тривалого часу в присутності малолітніх дітей вчиняв протиправні дії відносно своєї дружини ОСОБА_3, у тому числі скоїв тяжкий злочин, заподіявши їй тяжкі тілесні ушкодження.

Засуджений виявляє ознаки зловживання алкогольними напоями, що підтверджується висновком судово-наркологічної експертизи, показаннями потерпілої та свідків, під час роботи в ДП "Севастопольський "УПРДОР" допускав уживання алкоголю, був звільнений у серпні 2005 р. за прогули.

По справі встановлені обставини, що обтяжують покарання - вчинення засудженим злочинів у стані алкогольного сп'яніння та відносно особи, яка перебуває від нього в матеріальній залежності.

Однак суд першої інстанції вказане належно не оцінив і не врахував, а тому безпідставно визнав можливим виправлення засудженого без відбування покарання.

За таких обставин застосування ст. 75 КК України (2341-14) обгрунтовано апеляційним судом визнано таким, що не відповідає ступеню тяжкості вчинених засудженим злочинів та його особі і є явно несправедливим унаслідок м'якості.

Ураховуючи каяття ОСОБА_2, добровільне відшкодування ним лікарняній установі витрат, пов'язаних з лікуванням потерпілої, наявність у нього хронічного захворювання, апеляційний суд при призначенні йому за ч. 1 ст. 121 КК України (2341-14) покарання застосував ст. 69 КК України (2341-14) .

Визначене апеляційним судом ОСОБА_2 покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Виходячи з викладеного, колегія суддів не погоджується з доводами касаційної скарги захисника про неналежну оцінку судом апеляційної інстанції при призначенні ОСОБА_2 покарання обставин справи та даних про особу засудженого.

Наведені в касаційній скарзі позитивні характеризуючі дані про засудженого та долучене до скарги клопотання мешканців АДРЕСА_2 про звільнення ОСОБА_2 від покарання з випробовуванням з урахуванням характеру та тяжкості вчинених засудженим злочинів не є достатньою підставою вважати можливим його виправлення без відбування покарання.

Разом з тим, посилання в касаційній скарзі на те, що апеляційний суд, наводячи дані про особу засудженого, безпідставно вказав, що ОСОБА_2 притягався до адміністративної відповідальності, заслуговує на увагу, оскільки така вказівка матеріалами справи не підтверджується, а тому вона підлягає виключенню з мотивувальної частини вироку.

З огляду на викладене та керуючись статтями 395 і 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Севастополя від 3 березня 2007 року відносно ОСОБА_2 змінити, виключити з його мотивувальної частини вказівку про те, що ОСОБА_2 притягався до адміністративної відповідальності.