Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Франтовської Т.І.,

суддів Лагнюка М.М., Суржка А.В.,

розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 грудня 2015 року й ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 березня 2015 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12015040420000402

Вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 грудня 2015 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. ВасильківкаВасильківського району Дніпропетровської області, громадянина України, що проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

засуджено за:

ч. 1 ст. 115 КК України до 8 років позбавлення волі;

ч. 1 ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі;

ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_2 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років.

Крім того, вказаним вироком зараховано в строк відбуття покарання строк попереднього ув'язнення ОСОБА_2 відповідно ч.5 ст. 72 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 березня 2016 року вирок щодо ОСОБА_2 залишено без змін.

Як вбачається з судових рішень ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за те, що він 08 серпня 2015 року, близько 17 год 30 хв, перебуваючи на території домоволодіння ОСОБА_3, розташованого по АДРЕСА_2, шляхом вільного доступу, з господарчої споруди таємно викрав велосипед марки "Україна", що належить ОСОБА_4, вартістю 1106 грн., чим спричинив останньому матеріальний збиток на вказану суму.

Крім цього, повторно, 08 серпня 2015 року близько 18 години, ОСОБА_2, з метою таємного викрадення чужого майна, через незачинені двері проник до літньої кухні домоволодіння ОСОБА_5, розташованого по АДРЕСА_3, звідки таємно викрав програвач

"Ріоnеег ХV-DV232" та 2 акустичні колонки до нього з підсилювачем звуку, вартість якого становить 1 204 грн.

09 серпня 2015 року, близько 01 години, ОСОБА_2, в ході вживання спритних напоїв зізнався ОСОБА_5, що викрав у останнього особисті речі, які сховав неподалік від його домоволодіння, в АДРЕСА_3 в зруйнованому будинку та запропонував ОСОБА_5 та ОСОБА_6 пройти до місця схованки викраденого. Не знайшовши речі, ОСОБА_5 пішов додому, а ОСОБА_2 залишився з ОСОБА_6

Близько 01 години 30 хвилин того ж дня, знаходячись на перехресті вул. Бабича та вул. Ворошилова сел. Васильківка Дніпропетровської області, ОСОБА_6 запропонувала ОСОБА_2 купити алкогольні напої, однак той відмовився, в результаті чого між ними виникла сварка, під час якої ОСОБА_6 образливо висловлювалася на адресу ОСОБА_2 нецензурними словами, в зв'язку з чим у нього виник злочинний умисел на умисне вбивство ОСОБА_6 Діючи умисно, бажаючи настання смерті останній, ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, долонею правої руки штовхнув в плече ОСОБА_6, в результаті чого вона впала на ґрунтову дорогу на спину, обличчям догори. ОСОБА_2, присівши біля голови ОСОБА_6 з правого боку, ліктем своєї правої руки надавив на шию потерпілої, в результаті чого остання почала голосно кричати і чинити опір руками та ногами. ОСОБА_2, прикладаючи всі свої зусилля, почав тиснути на шию потерпілої, щоб змусити її мовчати та припинити чинити опір, а іншою рукою почав згрібати пісок та каміння з ґрунтової дороги та засипати потерпілій у ротову порожнину, щоб та припинила кричати. Після чого, ОСОБА_2 перестав здавлювати шию ОСОБА_6 але остання завдала йому удар долонею по обличчю. Тоді ОСОБА_2 відразу обома руками схопив за шию ОСОБА_6 та протягом декількох хвилин, зі значною силою умисно здавлював шию потерпілої доки та не перестала чинити опір та померла на місці злочину. Після чого ОСОБА_2 відтягнув труп потерпілої у куші, в бік річки ОСОБА_4.

У касаційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 березня 2016 року та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що суд безпідставно та помилково дійшов висновку про те, що неповнолітній ОСОБА_2 скоїв злочини передбачені ч. 3 ст. 185 та ч. 1 ст. 115 КК України. Вважає, що визнання вини засудженим є добросовісною помилкою. Також, на думку захисника в діях засудженого відсутня кваліфікуюча ознака ч. 3 ст. 185 КК України - проникнення, та вважає, що злочин повинен кваліфікуватись за ч. 2 ст. 185 КК України. Звинувачення в умисному вбивстві вважає безпідставними.

Перевіривши доводи касаційної скарги та надані до неї копії судових рішень, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Захисником ОСОБА_1 порушується питання про перегляд судових рішень щодо ОСОБА_2 у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. Проте, зазначені обставини були предметом розгляду судів першої й апеляційної інстанцій та їм дана належна оцінка. Відповідно до вимог ст. 433 КПК України, вони перегляду в касаційному порядку не підлягають, тому при розгляді доводів касаційної скарги колегія суддів виходить із фактичних обставин справи встановлених судами.

Зокрема свої висновки про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочинів передбачених ч. 1 ст. 115 та ч. 3 ст. 185 КК України суд обґрунтував зізнавальними поясненнями засудженого, показаннями потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_9

Крім цього здійснено посилання на такі письмові докази:

протокол прийняття заяви про вчинений злочин від ОСОБА_10;

протокол огляду місця події та фототаблиці до нього, відповідно до яких було оглянуто труп убитої ОСОБА_6 на узбіччі ґрунтової дороги за адресою с. Васильківка поблизу вулиць Ворошилова та Бабича в бік річки ОСОБА_4;

лікарське свідоцтво про смерть ОСОБА_6;

висновок експерта № 152-2015 р. "Е" від 05 жовтня 2015 року, згідно з яким смерть потерпілої настала внаслідок закриття дихальних шляхів чужорідним тілом, найвірогідніше під дією фізичної сили, на що вказує наявність чужорідних тіл в просвіті гортані, прижиттєві пошкодження на слизовій оболонці відповідно до чужорідних тіл, ознаками механічної асфіксії. При судово-токсилогічному дослідженні крові з трупа етиловий алкоголь виявлений у концентрації 3,63%, що стосовно живої особи може відповідати сильному ступеню алкогольного сп'яніння;

протокол огляду чоловічої пари мокасинів 41 розміру, які видав для огляду ОСОБА_5;

висновок щодо медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_2 від 09 серпня 2015 року, з якого вбачається, що останній знаходився в стані алкогольного сп'яніння;

висновок експерта № 127-2015 р. Е від 09 серпня 2015 року, згідно з яким у ОСОБА_2 виявлені тілесні ушкодження у вигляді численних саден на шиї, тулубу та лівій кисті, які утворились від дії предмету з обмеженою контактуючою поверхнею, якою могли бути нігті людини та відносяться до категорії легких;

протокол отримання зразків для експертизи;

висновок експерта № 375 к від 13 серпня 2015 року, згідно з яким кров ОСОБА_2 належить до групи А з ізогемаглютиніном анти-В, за ізосерологічною системою АВО;

висновок експерта № 826 від 01 вересня 2015 року, згідно з яким в піднігтьовому вмісті обох рук трупа ОСОБА_6 наявність крові не встановлена;

висновок експерта № 827 від 01 вересня 2015 року, згідно з яким в піднігтьовому вмісті обох рук ОСОБА_2 наявність крові не встановлена;

висновок експерта №70/13-2060 від 03 вересня 2015 року, згідно з яким на двох фрагментах дактилоскопічної плівки, на яку вилучали мікрочастинки з долоней трупа ОСОБА_6 мікрооб'єктів з ознаками текстильних волокон на момент дослідження не виявлено;

протокол проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_7 від 17 серпня 2015 року та фототаблиці, під час проведення якого він пояснив, яким чином і при яких обставинах 09 серпня 2015 року скоїв злочин;

постанову про визнання речовими доказами матеріалів відеофіксації та долучення їх до справи;

висновок експерта № 145/26-2015 р. "Е" дод. від 05 жовтня 2015 року, згідно з яким не виключена можливість спричинення потерпілій закриття дихальних шляхів при обставинах вказаних під час слідчої дії за участю ОСОБА_2С;

протокол прийняття заяви про вчинений злочин від ОСОБА_5;

протокол огляду предмету, під час якого було оглянуто програвач "Ріоnеег" XV-DV232 та 2 акустичні колонки до нього з підсилювачем звуку;

розписку ОСОБА_5 про отримання на зберігання викрадених у нього речей;

висновок судово-товарознавчої експертизи, згідно з якою вартість програвача "Ріоnеег" XV-DV232, 2 акустичні колонки до нього з підсилювачем звуку складає 1204 грн;

постанову про визнання речовими доказами велосипеду "Україна", програвача "Ріоnеег" XV-DV232, 2 акустичних колонок до нього з підсилювачем звуку;

постанову про визнання речовими доказами мікроб'єктів з поверхні долонь обох рук трупа, зрізів країв нігтьових пластин обох рук трупа, зрізів країв нігтьових пластин обох рук ОСОБА_2

Що стосується доводів захисника про необхідність кваліфікації дій засудженого за ст. 119 КК України колегія суддів вважає їх необґрунтованими.

З ухвали апеляційного суду вбачається, що суд всебічно дослідив всі обставини кримінального провадження, вирішив клопотання сторін, дав належну оцінку доказам.

В рішенні суду апеляційної інстанції зазначено, що вказані у вироку та досліджені в ході розгляду в суді першої інстанції докази є належними допустимими достовірними та достатніми для обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_2 складу інкримінованих йому злочинів та доведеності його вини у їх вчиненні.

Так, у своїй ухвалі, суд апеляційної інстанції посилається на висновок судово-медичного експерта № 152-2015 р. "Е" від 05 жовтня 2015 року, відповідно до якого смерть потерпілої настала внаслідок закриття дихальних шляхів чужорідним тілом, найвірогідніше під дією фізичної сили, на що вказує наявність чужорідних тіл в просвіті гортані, прижиттєві пошкодження на слизовій оболонці відповідно до чужорідних тіл, ознаками механічної асфіксії.

Судом першої інстанції під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_2, під час конфлікту з потерпілою, повалив її на землю та ліктем правої руки надавлював на шию потерпілої, а лівою - згрібав пісок та каміння з ґрунтової дороги та засипав у ротову порожнину потерпілої, щоб вона не кричала. Після чого засуджений зі значною силою здавлював шию потерпілої руками протягом декількох хвилин, перекриваючи доступ повітря до тих пір, поки та не перестала чинити опір та померла на місці.

Крім того, 17 серпня 2015 року ОСОБА_2, в присутності понятих та судово-медичного експерта пояснив та показав, яким чином і при яких обставинах скоїв злочин відносно ОСОБА_6

Згідно висновку судово-медичного експерта № 145/26-2015 Е дод. від 05 жовтня 2015 року не виключена можливість спричинення потерпілій закриття дихальних шляхів при обставинах, вказаних засудженим під час слідчого експерименту

Таким чином, суд обґрунтовано прийшов до висновку, що смерть потерпілої спричинена умисними діями ОСОБА_2, який спочатку засипав ротову порожнину потерпілої чужорідними тілами, а потім здавлював шию, перекриваючи доступ повітря, про що свідчать прижиттєві пошкодження на слизовій оболонці ротової порожнини потерпілої.

Що стосується доводів захисника про те, що засуджений не бажав смерті потерпілої, колегія суддів вважає їх не обґрунтованими та такими, що суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи.

Колегія суду касаційної інстанції погоджується з посиланням апеляційного суду на правову позицію Верховного Суду України, яка міститься в постанові від 15 листопада 2012 року у справі № 5-15 кс 12, відповідно до якої зовнішній прояв діяння розкриває внутрішній (психічний) процес діяння, окреслює суб'єктивне ставлення особи до вчинюваних нею дій, які в сукупності з іншими обставинами визначають кримінально-правовий зміст суспільно небезпечного діяння.

Відповідно до роз'яснення Верховного суду України щодо правильного та однакового застосування законодавства при розгляді справ про злочини проти життя та здоров'я особи, які містяться в п. 22 Постанови Пленуму Верховного суду України від 7 лютого 2003 р. № 2 "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи" (v0002700-03) , питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.

Таким чином, колегія суддів, при перевірці доводів щодо відсутності у ОСОБА_2 умислу на вбивство ОСОБА_6 враховує обставини, що склались після спільного вживання алкогольних напоїв, а саме раптовий конфлікт, який виник на ґрунті побутових відносин, через який обвинувачений прийшов в стан сильної агресії.

Твердження захисника про те, що судом дії ОСОБА_2 не вірно кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України судова колегія вважає безпідставними.

Апеляційним судом зазначено, що ключовим у вирішенні питання про наявність чи відсутність ознаки проникнення при вчиненні крадіжки є встановлення того, з якою метою особа потрапила у приміщення. Адже у тому разі, коли особа під впливом свого корисливого мотиву утвердилася в намірі заволодіти чужим майном, вона обирає механізм злочинної поведінки, який включає в себе етапи, зокрема мотивації злочину, планування посягання, вибір шляхів досягнення цілі, прогнозування ризиків та можливих наслідків тощо. Через сукупність таких дій та суб'єктивне ставлення до них особи, яка їх вчинила, відбувається візуалізація останньої, тобто проявляються процеси діяння, які недоступні для безпосереднього спостереження.

Якщо суб'єкт злочину поставив собі за мету заволодіти майном певного виду, місце знаходження якого зумовлює вибір конкретного способу посягання, реалізація якого передбачає входження чи потрапляння в приміщення, незважаючи на режим доступу до нього, то знаходження в такому приміщенні з означеною ціллю є незаконним.

З огляду на вищевикладене, а також співставляючи ознаки об'єктивної сторони кримінального правопорушення, яке вчинив ОСОБА_2, а саме, що ОСОБА_2, скориставшись відсутністю потерпілого, зайшов до літньої кухні саме з метою викрадення програвача, підсилювача та 2 акустичних колонок, суд дійшов правильного висновку щодо кваліфікації дій засудженого за ознакою незаконного проникнення.

Доводи касаційної скарги захисника, аналогічні доводам викладеним в апеляційній скарзі, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції та свого підтвердження не знайшли.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування кримінального закону, які були б підставою для зміни судових рішень щодо ОСОБА_2 колегією суддів не встановлено, а тому підстав для задоволення касаційної скарги захисника немає.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та вважає, що у відкритті провадження слід відмовити.

Враховуючи викладене та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів

Відмовити ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою в інтересах неповнолітнього засудженого ОСОБА_2 на вирок Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 грудня 2015 року й ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 березня 2015 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.