5-2159к07 Про вчинення вбивства з особливою жорстокістю - Текст документа

розглянула в судовому засіданні в м. Києві, 31 травня 2007 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Житомирської області та касаційними скаргами засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вирок Апеляційного суду Житомирської області від 7 лютого 2007 року, яким засуджені

IНФОРМАЦIЯ_1 народження,

уродженецьАДРЕСА_1

Житомирської області, раніше не судимий,

- за ч. 2 ст. 125 КК України (2341-14) на 1 рік обмеження волі;

- за ст. 26, п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) на 12 років позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 70 і 72 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів ОСОБА_1 остаточно визначено 12 (дванадцять) років 6 місяців позбавлення волі.

IНФОРМАЦIЯ_2 народження,

уродженець м. Потсдам, Німеччина,

раніше не судимий,

- за ч. 2 ст. 125 КК України (2341-14) на 1 рік обмеження волі;

- за ст. 26, п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) на 11 років 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 70, 72 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів ОСОБА_2 остаточно визначено 12 (дванадцять) років позбавлення волі.

ОСОБА_1, ОСОБА_2 визнані винними та засуджені за умисне вбивство з особливою жорстокістю ОСОБА_5, а також за умисні легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я ОСОБА_6

Злочини вчинені за таких, як зазначено у вироку, обставин.

18 березня 2006 року, приблизно о 2 годині ночі, в АДРЕСА_1 після розпивання спиртних напоїв ОСОБА_6 та її співмешканець ОСОБА_5 стали вимагати ОСОБА_1а і ОСОБА_2а покинути приміщення.

У відповідь на це ОСОБА_2 наніс удар в обличчя ОСОБА_5 від чого той впав. Після чого ОСОБА_1 на грунті неприязних стосунків, вирішив умисно вбити ОСОБА_5 з особливою жорстокістю.

З метою спричинити ОСОБА_5 особливий біль і страждання, ОСОБА_1 став наносити тому зі значною силою численні удари руками та ногами в життєво важливі органи - голову та тулуб, а також в інші частини тіла. Нанесення великої кількості ударів і тілесних ушкоджень потерпілому з метою його умисного вбивства вчинялось у присутності ОСОБА_6 тобто ОСОБА_1 усвідомлював, що своїми діями завдає їй особливі психічні та моральні страждання.

ОСОБА_2 також вирішив приєднатися до дій ОСОБА_1а і вбити ОСОБА_5 з особливою жорстокістю. З цією метою він (ОСОБА_2) почав наносити потерпілому зі значною силою численні удари руками і ногами в життєво важливі органи - голову, тулуб, а також в інші частини тіла. Зазначені дії ОСОБА_2, як і ОСОБА_1 вчиняв у присутності ОСОБА_6 усвідомлюючи, що завдає їй особливі психічні та моральні страждання.

Внаслідок тривалого нанесення тілесних ушкоджень потерпілому й зі значною силою смерть ОСОБА_5 настала від сполученої травми голови та грудної клітки.

Під час умисного вбивства ОСОБА_5 ОСОБА_6 намагалася заступитися за свого співмешканця, у відповідь на це ОСОБА_1 і ОСОБА_2 умисно нанесли їй також численні удари руками та ногами в голову і грудну клітку, спричинивши ОСОБА_6 легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.

У касаційному поданні прокурор просить вирок щодо засуджених змінити, виключити з кваліфікації дій обох засуджених ст. 26 КК України (2341-14) , оскільки вона є юридичною нормою загальної частини КК України (2341-14) .

У касаційних скаргах:

- засуджений ОСОБА_2. просить вирок в частині його засудження за умисне вбивство з особливою жорстокістю скасувати, а справу провадженням закрити, зазначає, що він не причетний до вбивства ОСОБА_5;

- засуджений ОСОБА_1. просить вирок щодо нього змінити, перекваліфікувати його дії зі ст. 26 п. 4 ч. 2 ст. 115 на ч. 1 ст. 115 КК України (2341-14) . Посилається на те, що у нього умислу вбивати ОСОБА_5 не було, а він захищався від потерпілого.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційне подання і просив вирок щодо засуджених змінити, засудженого ОСОБА_2, захисників ОСОБА_3 і ОСОБА_4, які просили вирок в частині умисного вбивства з особливою жорстокістю щодо ОСОБА_2 і ОСОБА_1 скасувати, перевіривши матеріали справи та доводи касаційних скарг і подання, колегія суддів вважає, що скарги та подання не підлягають задоволенню.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у злочинах, вчинених за зазначених у вироку обставин, обгрунтовані об'єктивними доказами, які всебічно і повно перевірені судом з дотриманням вимог кримінально-процесуального законодавства.

Допитані в судовому засіданні засуджені вину свою в інкримінованих злочинах визнали частково.

Засуджений ОСОБА_1 показав, що оскільки ОСОБА_6 чіплялася до нього і ображала, він ударив її кулаком у груди. Після цього до нього наблизився з сокирою в руках ОСОБА_5. Захищаючись, він (ОСОБА_1) спочатку наніс удар ногою в груди потерпілого, а потім завдав тому численних ударів руками і ногами в голову і по тілу. ОСОБА_2 лише першим наніс удар ОСОБА_6.

Засуджений ОСОБА_2 не заперечував нанесення удару рукою в груди ОСОБА_6. Тілесних ушкоджень ОСОБА_5 він не заподіював.

З показань потерпілої ОСОБА_7 убачається, що їй ОСОБА_6 розповіла про побиття ОСОБА_2ом і ОСОБА_1ом як її, так і ОСОБА_5.

Потерпіла ОСОБА_6 ствердила про нанесення їй ударів ОСОБА_2ом і ОСОБА_1ом від яких вона знепритомніла.

Під час проведення відтворення обстановки та обставин події ОСОБА_6 вичерпно, логічно і послідовно показала, як ОСОБА_2 і ОСОБА_1 при ній наносили неодноразові удари ОСОБА_5 у різні частини тіла.

Як видно з протоколу очної ставки між ОСОБА_6і ОСОБА_1ом останній давав показання про побиття ОСОБА_2ом ОСОБА_5 (т. 1., а.с. 216-218, 219-220).

ОСОБА_2 у явці з повинною визнав факт нанесення ударів руками і ногами разом з ОСОБА_1ом ОСОБА_6 і ОСОБА_5 (т. 1, а.с. 127).

ОСОБА_1 також у явці з повинною визнав вину в нанесенні ним та ОСОБА_2ом ударів руками і ногами потерпілим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (т. 1, а.с. 37, 38-40).

Аналогічні показання дав ОСОБА_1 під час допиту як підозрюваний за участю захисника (т. 1, а.с. 48-53).

При відтворенні обстановки та обставин події ОСОБА_1 дав конкретні і послідовні показання про спільне з ОСОБА_2ом нанесення численних ударів в голову і тулуб ОСОБА_5 (т. 1, а.с. 87-97).

Про причетність ОСОБА_2а та ОСОБА_1а до вбивства людини під час досудового слідства показував свідок ОСОБА_8

Як убачається з даних висновку судово-медичної експертизи смерть ОСОБА_5 настала від травматичного шоку, який виник внаслідок переломів кісток черепа, ребер, тупої сполученої травми голови та тулубу (т. 2, а.с. 92-95).

Відповідно з даними висновку судово-медичної експертизи ОСОБА_6 були спричинені легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я (т. 2, а.с. 245-247).

Враховуючи вищевикладені докази суд дійшов правильного висновку щодо доведеності вини ОСОБА_2а і ОСОБА_1а у співучасті в умисному вбивстві ОСОБА_5 з особливою жорстокістю, оскільки, як установлено матеріалами справи, засуджені разом або по черзі, протягом тривалого часу, руками і ногами наносили численні удари, спричиняючи потерпілому різного ступеню тяжкості тілесні ушкодження. Наведене свідчить про заподіяння сумісними діями винних потерпілому особливих страждань. Крім того, як установлено досудовим слідством, умисне вбивство було вчинено в присутності ОСОБА_6, яка намагалася захистити ОСОБА_5, тим самим діями засуджених ОСОБА_6 були спричинені особливі страждання.

З огляду на зазначене доводи скарг засуджених на неправильність їх засудження за умисне вбивство ОСОБА_5 з особливою жонрстокістю є необгрунтованими.

Суд першої інстанції також дійшов правильного висновку про доведеність їх вини в умисному заподіянні легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я ОСОБА_6 Засуджені своєї вини в цьому не заперечували.

Суд першої інстанції правильно кваліфікував дії ОСОБА_2 і ОСОБА_1 за ст. 26, ч. 2 ст. 115 п. 4 і ч. 2 ст. 125 КК України (2341-14) .

Доводи прокурора про виключення з вироку ст. 26 КК України (2341-14) при кваліфікації дій засуджених за ч. 2 ст. 115 п. 4 КК України (2341-14) є безпідставними.

Оскільки, як видно з матеріалів справи і це встановив суд, хоча попередньої змови перед вчиненням умисного вбивства у засуджених не було, однак злочин вони вчинили внаслідок спільних дій групою осіб, що у відповідності зі ст.ст. 26, 28 КК України (2341-14) є однією з форм співучасті.

Покарання ОСОБА_2 і ОСОБА_1 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України (2341-14) і підстав для його пом'якшення колегія суддів не вбачає.

Порушень норм кримінально-процесуального законодавства, які б могли тягти за собою скасування чи зміну вироку не виявлено.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційне подання прокурора, касаційні скарги засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Житомирської області від 7 лютого 2007 року щодо ОСОБА_1і ОСОБА_2- без зміни.