5-2050км07 Про службову недбалість (незаконну та безпідставну видачу премій) - Текст документа

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 31 травня 2007 року справу за касаційною скаргою судді Ніколайчук З.I. на окрему ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 6 грудня 2006 року,

в с т а н о в и л а :

вироком Білогірського районного суду Хмельницької області від 11 жовтня 2006 року

ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_1 народження

засуджено за ч.1 ст.367 КК України (2341-14) із застосуванням ст.69 КК України (2341-14) до штрафу в розмірі 1000 грн.;

ОСОБА_2, IНФОРМАЦIЯ_2 народження

засуджено за ч.1 ст.367 КК України (2341-14) із застосуванням ст.69 КК України (2341-14) до штрафу в розмірі 850 грн.

На підставі ст.48 КК України (2341-14) і ч.5 ст.7 КПК України (1001-05) їх звільнено від призначеного покарання.

ОСОБА_1. і ОСОБА_2 були засуджені вироком за те, що ОСОБА_1, працюючи IНФОРМАЦIЯ_3, а ОСОБА_2 IНФОРМАЦIЯ_4, несумлінно поставилися до службових обов'язків, що виразилося у незаконній та безпідставній видачі премій начальнику, заступникам та головному бухгалтеру управління на загальну суму 4456,03 грн., допустили зайве нарахування з цих сум відпускних, матеріальної допомоги та допомоги по тимчасовій непрацездатності на загальну суму 810,10 грн., а також необгрунтоване створення позабюджетних фондів та перерахування до них внесків і платежів на загальну суму 1925,19 грн., що заподіяло державним інтересам істотну шкоду. Зокрема, діями ОСОБА_1 заподіяно шкоду на загальну суму 3064,66 грн., а діями ОСОБА_2 - на загальну суму 7191,32 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 6 грудня 2006 року вирок Білогірського районного суду Хмельницької області від 11 жовтня 2006 року скасовано, а провадження по кримінальній справі щодо ОСОБА_1. та ОСОБА_2 закрито за відсутністю в діяннях складу злочину (п.2 ч.1 ст.6 КПК України (1001-05) ).

Розглядаючи справу в апеляційній інстанції колегія суддів не погодилася з мотивацією суду першої інстанції про вину засуджених у вчиненні злочинно-караних дій у сфері службової діяльності, а їх притягнення до кримінальної відповідальності, визнання винними, призначення покарання з послідуючим звільненням внаслідок зміни обстановки - необгрунтованим.

Крім того, по справі винесено окрему ухвалу з приводу несумлінності, проявленої головуючою при розгляді справи у суді першої інстанції Ніколайчук З.I., що переконало судову палату в необхідності відповідного реагування з боку голови Апеляційного суду області.

Апеляційний суд вважав за необхідне довести до відома голови про факт порушення суддею Ніколайчук З.I. ст.6 Закону України від 15.12.1992 року "Про статус суддів" (2862-12) з відповідними змінами та доповненнями в частині забезпечення повноти та об'єктивності при розгляді судової справи.

Зокрема, судова палата розцінила як недотримання вимог ст.16-1 КПК України (1001-05) винесення судом за своєю ініціативою постанови про доручення КРУ в Хмельницькій області проведення додаткової перевірки в управлінні праці і соціального захисту населення Білогірського району Хмельницької області в частині правильності нарахування і виплат за період з 1.01.2003 р. по 1.03.2004 р. Крім того, зазначається, що зазначена постанова винесена в порушення вимог ст.66 КПК України (1001-05) та ст.ст.2,11 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" (2939-12)

У касаційній скарзі суддя Ніколайчук З.I. просить скасувати окрему ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області щодо неї. Вважає, що у суду апеляційної інстанції не було підстав для її постановлення. Посилається на те, що апеляційний суд при розгляді справи вийшов за межі апеляції. Вважає необгрунтованим висновок апеляційного суду щодо недотримання нею вимог ст.16-1 КПК України (1001-05) в частині змагальності та диспозитивності і зазначає, що клопотання про проведення додаткової перевірки в управлінні праці і соціального захисту населення Білогірського району Хмельницької області було заявлено прокурором. Крім того, посилається, що суд дійшов висновку про відсутність складу злочину в діях ОСОБА_1. та ОСОБА_2, взявши до уваги усі докази по справі у їх сукупності, і наказ КРУ є лише одним з цих доказів.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що у її задоволенні слід відмовити з таких підстав.

Висновок апеляційного суду про те, що постанова суду від 29 серпня 2006 року, якою Контрольно-ревізійному управлінню в Хмельнийцькій області доручено провести додаткову перевірку в управлінні праці і соціального захисту населення Білогірського району Хмельницької області в частині правильності нарахування і виплат за період з 1 січня 2003 року по 1 березня 2004 року, суперечить вимогам закону, є обгрунтований.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" (2939-12) від 26.03.1993 року державна контрольно-ревізійна служба не уповноважена на проведення таких перевірок, а здійснює інспектування у формі ревізії.

Згідно ст.66 КПК України (1001-05) суд вправі вимагати проведення ревізії.

В той же час у постанові суду, про яку йдеться в окремій ухвалі, доручено контрольно-ревізійній службі України проведення додаткової перевірки, а не ревізії.

Оскільки постанова суду винесена без дотримання зазначених вимог Закону, Контрольно-ревізійним управлінням за результатами розгляду постанови суду було прийняте рішення про відмову в проведенні ревізії.

Зі змісту постанови суду від 29.08.2006 року не вбачається, щоб перевірка призначалася за клопотанням прокурора, тому посилання касаційної скарги в цій частині є непереконливим.

За таких обставин висновок про несумлінність судді при виконанні своїх службових обов'язків, викладений в окремій ухвалі апеляційного суду, є вірним.

Таким чином при перевірці справи не виявлено передбачених ст.398 КПК України (1001-05) підстав для призначення справи до розгляду касаційним судом з повідомленням осіб, зазначених ст.384 КПК України (1001-05) .