5-1834км07 Про залишення в небезпеці, що спричинило смерть потерпілої особи - Текст документа

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 29 травня 2007 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на виправдувальний вирок Жовтневого районного суду Миколаївської області від 2 лютого 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 11 квітня 2006 року.

Вироком Жовтневого районного суду Миколаївської області від 2 лютого 2006 року

IНФОРМАЦIЯ_1,

громадянина України, раніше не судимого,

виправдано за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 135 КК України (2341-14) , за в його діях складу злочину.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 11 квітня 2006 року виправдувальний вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що 2 червня 2005 року, приблизно 14 год., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння та знаходячись у будинку АДРЕСА_1, підійшов до сплячого ОСОБА_2, який також перебував у стані алкогольного сп'яніння, якому наніс не менше п'яти ударів держаком від лопати по тулубу та кінцівках. Коли ОСОБА_2 прокинувся, ОСОБА_1 тим же держаком вдарив його по голові, і розуміючи, що розбив йому голову залишив потерпілого та пішов додому. Приблизно о 16 год. ОСОБА_1 повернувся у будинок ОСОБА_2, де побачив останнього, який сидів в кухні на підлозі біля столу в крові, не надавши йому ніякої допомоги залишив в небезпечному для життя стані, хоча усвідомлював, що самостійно він не в змозі прийняти заходи щодо самозбереження.

Згідно висновку судово-медичної експертизи смерть ОСОБА_2 настала від крововтрати, що стала наслідком рани волосяної частини голови.

У касаційному поданні прокурора порушено питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 та направлення справи на новий судовий розгляд через неправильне застосування кримінального закону, яке виразилося у незастосуванні судом закону, який мав бути застосований до ОСОБА_1, що потягло його безпідставне виправдання за ч. 3 ст. 135 КК України (2341-14) . При цьому прокурор посилається на те, що наслідком смерті потерпілого ОСОБА_2 стала крововтрата, яка розвилася від тілесних ушкоджень, заподіяних йому ОСОБА_1.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про обгрунтованість касаційного подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що це подання підлягає задоволенню з таких підстав.

Органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувався у завідомому залишенні без допомоги ОСОБА_2, якого він поставив у небезпечне для життя становище, внаслідок чого настала смерть потерпілого. Ці дії ОСОБА_1 органами досудового слідства були кваліфіковані за ч. 3 ст. 135 КК України (2341-14) .

Виправдовуючи ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину суд дійшов висновку, що в його діях відсутній склад злочину. Основним мотивом такого рішення суд визнав те, що заподіяна ОСОБА_1 рана на голові потерпілого носила ознаки легкого тілесного ушкодження, яке не було небезпечним для його життя та здоров'я в момент заподіяння, оскільки його смерть настала внаслідок сильної кровотечі, зумовленої властивостями тканини голови та перебуванням потерпілого у стані сильного алкогольного сп'яніння.

Разом із тим, матеріалами справи та зібраними у ній доказами, у тому числі дослідженими у судовому засіданні, беззаперечно встановлено, що тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_2, який дійсно перебував у стані сильного алкогольного сп'яніння, були заподіяні умисними діями ОСОБА_1, який у судовому засіданні не заперечував, що саме він саморобним держаком від лопати наніс потерпілому кілька ударів, у тому числі й по голові. Від завданих ударів потерпілий залишався у ліжку, з якого не піднімався, а ОСОБА_1 неодноразово заходив до кімнати, де знаходився потерпілий, і не зважаючи на побиття та стан сильного алкогольного сп'яніння потерпілого, ніякої допомоги йому не надав.

Зазначені обставини свідчать про умисний характер дій ОСОБА_1 як щодо поставлення потерпілого ОСОБА_2 у завідомо небезпечне становище, так і щодо його бездіяльності стосовно з'ясування дійсного стану потерпілого та можливості надання йому відповідної допомоги для збереження життя останнього.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про відсутність в діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ст. 135 ч. 3 КК України (2341-14) , колегія суддів вважає непереконливим, більш того таким, що суперечить об'єктивній та суб'єктивній сторонам злочину, а також фактичним обставинам справи, які в даному конкретному випадку свідчить про неправильне застосування судом першої інстанції кримінального закону, на що не звернув належної уваги й апеляційний суд при розгляді справи за апеляцією прокурора.

Тому виправдувальний вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_1 підлягають скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону на підставі п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 398 КПК України (1001-05) .

При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно ретельно перевірити зібрані у справі докази, ретельно дослідити їх у судовому засіданні, правильно та об'єктивно встановити фактичні обставини справи і в залежності від зазначених обставин дати належну оцінку діям ОСОБА_1 та обгрунтованості його обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 135 КК України (2341-14) .

На підставі наведеного, керуючись статтями 394-396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи апеляційним судом, задовольнити.

Виправдувальний вирок Жовтневого районного суду Миколаївської області від 2 лютого 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 11 квітня 2006 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.