Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого - судді

Пивовара В.Ф.,

суддів

Гошовської Т.В., Мороза М.А.

розглянула в судовому засіданні 24 травня 2007 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора м. Києва та касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Печерського районного суду м. Києва від 3 листопада  2005 року та ухвалу Апеляційного суду  м. Києва від  23 березня  2006 року щодо ОСОБА_1

Зазначеним вироком

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1, уродженця АДРЕСА_1

Ямпільського району Вінницької області, не судимого,

засуджено за ч. 5 ст. 185  КК України (2341-14) із застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) на 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 15745,7  грн. на відшкодування заподіяної матеріальної шкоди.

Ухвалою Апеляційного суду  м. Києва  від  23 березня 2006 року вирок залишено без зміни.

Згідно з вироком, ОСОБА_1  засуджено за те, що він, працюючи вантажником у приватного підприємця ОСОБА_2, 14 грудня 2003 року в підземному переході біля станції Київського метрополітену "Либідська" в м. Києві, що по вул. Велика Васильківська, 143 таємно викрав майно ОСОБА_2 загальною вартістю  28409, 7 грн.

У касаційному поданні прокурор ставить питання про зміну постановлених судових рішень у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону судами першої та апеляційної інстанції. Вважає за необхідне виключити з кваліфікації дій ОСОБА_1 кваліфікуючу ознаку-  вчинення крадіжки із заподіянням потерпілому значної матеріальної шкоди.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, посилаючись на неповноту судового слідства та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить постановлені щодо нього судові рішення скасувати і справу направити на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним встановленням суми завданих збитків.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання та  касаційної скарги, колегія суддів вважає, що подання та скарга задоволенню не підлягають.

Висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину грунтується на доказах, які детально викладені у вироку, яким суд дав належну оцінку.

Кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 185 КК України (2341-14) відповідає встановленим обставинам справи і є правильної, виходячи із способу заволодіння чужим майном та суми викраденого.

Сума викраденого майна ОСОБА_1 судом установлена вірно.

Iстотних порушень норм кримінально-процесуального закону, які б тягли за собою зміну або скасування постановлених судових рішень, не встановлено.

Покарання засудженому ОСОБА_1 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України (2341-14) .

Отже, передбачені ч. 1 ст. 398 КПК України (1001-05) підстави для призначення справи щодо ОСОБА_1 до касаційного розгляду відсутні.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 389, 394 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а :

у задоволенні касаційного подання заступника прокурора м. Києва та касаційної скарги засудженого  ОСОБА_1 відмовити.