5-2033км07 про вчинення розбійного нападу - Текст документа

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 24 травня 2007 року кримінальну справу щодо ОСОБА_3, ОСОБА_4 за касаційними скаргами останнього та захисника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_5 на судові рішення у даній справі.

Вироком Монастирищенського районного суду Черкаської області від 26 травня 2006 року

IНФОРМАЦIЯ_1 року народження,

засуджений за ч. 2 ст. 187 КК України (2341-14) із застосуванням ст.69 КК України (2341-14) на 4 роки позбавлення волі без конфіскації майна;

IНФОРМАЦIЯ_2 року народження,

засуджений:

- за ч. 2 ст. 187 КК України (2341-14) із застосуванням ст.69 КК України (2341-14) на 4 роки позбавлення волі без конфіскації майна;

- за ст.304 КК України (2341-14) на 1 рік позбавлення волі, а на підставі ст.70 КК України (2341-14) остаточно визначено покарання за сукупністю злочинів 4 роки 6 міс. позбавлення волі.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_6 котрий судові рішення у касаційному порядку не оскаржив і не надійшло касаційне подання від прокурора.

За вироком суду ОСОБА_4 і ОСОБА_3 визнано винним в тому, що вони та неповнолітній ОСОБА_6, якого ОСОБА_3 втягнув у злочинну діяльність, і щодо якого судові рішення у касаційному порядку не оскаржуються, 2 березня 2006 року, близько 1-ої години ночі, перебуваючи у змові, за обставин, встановлених судом і детально наведених у вироку, напроти будинку АДРЕСА_1 вчинили розбійний напад на потерпілого ОСОБА_2, заволодівши вказаним у вироку майном останнього на загальну суму 1543 грн.04 коп. Під час розбою спільники, діючи узгоджено, і застосовуючи насильство небезпечне для життя та здоров'я, вчинили побиття потерпілого, завдаючи удари руками і ногами в різні частини тіла, внаслідок чого тому були заподіяні тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 7 листопада 2006 року вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_3-адвокат ОСОБА_5 покликається на грубе порушення органами досудового слідства і судом кримінально-процесуального законодавства, що призвело, за змістом скарги, до постановлення незаконних судових рішень. З урахуванням наведених у скарзі доводів просить суд касаційної інстанції скасувати судові рішення і повернути справу на додаткове розслідування.

Засуджений ОСОБА_4, не оспорюючи своєї винуватості у вчиненні інкримінованого йому злочину та правильності кваліфікації вказаних злочинних дій, порушує питання перед судом касаційної інстанції про пом'якшення покарання із застосуванням ст.75 КК України (2341-14) , приводячи з приводу цього відповідні доводи. Зокрема, вказує на щире каяття, знаходження у нього на утриманні двох малолітніх дітей, потерпілий не має до нього ніяких претензій і просить не позбавляти його волі.

Заслухавши доповідача, адвоката ОСОБА_1 та потерпілого ОСОБА_2 на підтримання касаційних скарг міркування прокурора про законність та обгрунтованість судових рішень, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 слід задовольнити, а касаційну скаргу щодо засудженого ОСОБА_3-залишити без задоволення.

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, висновки суду про доведеність винності ОСОБА_4 і ОСОБА_3 у розбійному нападі, на потерпілого ОСОБА_2 за вказаних у вироку кваліфікуючих ознак та кваліфікацію їх дій за ч.2 ст.187 КК України (2341-14) , а ОСОБА_3 також за ст.304 КК України (2341-14) відповідають фактичним обставинам справи, які встановлені з урахуванням як об'єктивних, так і суб'єктивних факторів, що мали бути взяті до уваги при з'ясуванні дійсних обставин події та грунтуються на зібраних у справі доказах. Зокрема, вони підтверджуються показаннями самих засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_3 та їхнього неповнолітнього спільника про те, що саме вони, перебуваючи у змові, вчинили розбійний напад на потерпілого ОСОБА_2 та аналогічними показаннями останнього й ряду вказаних у вироку свідків; даними цілого ряду інших протоколів слідчих дій.

Суд апеляційної інстанції ретельно перевіряв доводи адвоката ОСОБА_5, аналогічні тим, що викладені у його касаційній скарзі, про порушення органами досудового слідства норм кримінально-процесуального законодавства, які у своїй сукупності є грубими і тягнуть скасування постановлених у справі судових рішень щодо засудженого ОСОБА_3 Викладені в судовому рішенні суду апеляційної інстанції мотиви про визнання цих доводів безпідставними, такими, що не відповідають матеріалам справи, колегія суддів знаходить обгрунтованими.

Перевіркою матеріалів кримінальної справи процесуальних порушень при збиранні, дослідженні й оцінені доказів, які б ставили під сумнів обгрунтованість висновків суду та правильність кваліфікації дій ОСОБА_3, судом касаційної інстанції, в тому числі й тих, що стосуються його права на захист, не встановлено. Щодо нього в стадії досудового слідства була обрана міра запобіжного заходу у виді підписки про невиїзд, а тому він мав можливість в любий момент, при необхідності і бажанні, запросити захисника, однак він відмовився від цього, а тому мова про порушення його права на захист, як правильно вказав апеляційний суд, не може йти. Iнших грубих порушень КПК (1001-05) , які вплинули чи могли вплинути на висновки суду, при перевірці справи касаційним судом також не встановлено. Висновки суду грунтуються на достатніх та допустимих доказах.

Разом з тим, колегія суддів вважає що суд визначив ОСОБА_4 надмірно суворе покарання.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності притягується вперше, за місцем проживання характеризується позитивно, має на утриманні двох малолітніх дітей, обставини, що обтяжують його покарання у справі відсутні. Однак місцевий суд, вказавши ці обставини у вироку, а також пославшись на щире каяття засудженого, в достатній мірі не врахував їх під час визначення ОСОБА_4 міри покарання. За таких обставин, враховуючи при цьому фактичні обставини справи, а також при відсутності даних, які б характеризували ОСОБА_4 з негативної сторони, потерпілий ніяких претензій до нього не має і просив в суді касаційної інстанції не застосовувати до нього покарання у виді позбавлення волі, колегія суддів вважає за можливе змінити щодо нього судові рішення, застосувавши до призначеного покарання ст.75 КК України (2341-14) .

Що ж стосується призначеного покарання засудженому ОСОБА_3, то воно є справедливим, відповідає вимогам ст.65 КК України (2341-14) . Суд при визначенні йому виду та розміру покарання, врахував як ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, так і дані про особу винного, характер і ступінь його участі у розбійному нападі, інші обставини, в тому числі й ті, про які йдеться у касаційній скарзі захисника, а отже, підстав для скасування чи зміну вироку і в цій частині колегія суддів не вбачає.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.394-396 КПК України (1001-05) , колегія суддів,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити, а касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_3-адвоката ОСОБА_5-залишити без задоволення.

Вирок Монастирищенського районного суду Черкаської області від 26 травня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 7 листопада 2006 року щодо ОСОБА_3 залишити без зміни, а щодо ОСОБА_4 - змінити і, застосувавши ст.75 КК України (2341-14) , звільнити його від відбування покарання, визначеного йому місцевим судом, з випробовуванням, і встановити іспитовий строк тривалістю 2 роки.

На підставі ст.76 КК України (2341-14) покласти на ОСОБА_4 обов'язок не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.