5-1656к07 Про умисне вбивство, вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство - Текст документа

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 24 травня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок апеляційного суду Полтавської області від 12 січня 2007 року, яким

ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_1 року народження, уродженця IНФОРМАЦIЯ_4, громадянина України,

раніше судимого:

26 січня 1982 року Анан'євським районним судом Одеської області за ч. 2 ст. 81, ст.ст. 94, 42, 43 КК УРСР на 13 років 10 місяців позбавлення волі;

5 травня 1993 року Гадяцьким районним судом Полтавської області за ч. 3 ст. 81, ч. 2 ст. 206 КК України (2341-14) на 6 років позбавлення волі;

за ч. 3 ст. 15, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) на 12 років позбавлення волі;

за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) на довічне позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України (2341-14) остаточно ОСОБА_1 визначено довічне позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь:

потерпілої ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди 40 000 грн.;

держави - судові витрати в сумі 1 308 грн. 98 коп. за проведення судово - імунологічних експертиз.

Позов ОСОБА_2 у частині відшкодування майнової шкоди залишено без розгляду.

В порядку ст. 81 КПК України (1001-05) вирішено питання про речові докази.

Згідно вироку, ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що маючи непогашену судимість за умисне вбивство, вчинив замах на умисне вбивство ОСОБА_3 та умисне вбивство ОСОБА_5.

Епізод № 1. 12 березня 2005 року, зранку, до оселі, де проживав ОСОБА_1 в IНФОРМАЦIЯ_2 області прийшов ОСОБА_3 і став просити засудженого допомогти напиляти дров. ОСОБА_1 відмовив, мотивуючи хворобою. ОСОБА_3 став наполягати, щоб ОСОБА_1 йому допоміг. На цьому грунті між ними виникла сварка, під час якої ОСОБА_3 наніс ОСОБА_1 два удари невстановленим предметом по руці та нозі, спричинивши засудженому середньої тяжкості тілесні ушкодження. По даному факту вироком Гадяцького районного суду Полтавської області від 6 жовтня 2005 року ОСОБА_3 засуджений за ч. 1 ст. 122 КК України (2341-14) на 1 рік обмеження волі. На підставі п. "б" ст. 6 Закону України "Про амністію"ОСОБА_3 від призначеного покарання звільнений.

Після завданих ударів ОСОБА_1 пішов до ОСОБА_4 і по телефону повідомив працівників Гадяцького районного відділу міліції про неправомірні дії ОСОБА_3, зауваживши, що в разі залишення без реагування виклику, він сам з ним розбереться, висловивши погрози його вбити.

Більше ніж через 2 години до ОСОБА_1 знову прийшовОСОБА_3 і почав просити допомогти нарубати дров. Між ними виникла сварка. ОСОБА_1 з помсти, маючи намір і бажаючи позбавити ОСОБА_3 життя, схопив лопату, яка знаходилася біля будинку і зі словами "я тебе вб'ю", наніс ОСОБА_3 удар лопатою по ногах, від чого потерпілий впав і в подальшому від ударів ОСОБА_1 захищався ногами та руками.

Після цього засуджений, здійснюючи свій умисел на вбивство ОСОБА_3, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер свого діяння та бажаючи його смерті, умисно наніс лежачому потерпілому сильні удари гострою частиною лопати по голові, обличчю.

В цей час до садиби засудженого під'їхав IНФОРМАЦIЯ_3 ОСОБА_6 разом з ОСОБА_7.

Зрозумівши, що ОСОБА_1 б'є потерпілого лопатою, вказані особи стали вимогати припинити ці дії. Незважаючи на це, ОСОБА_1 продовжував наносити ОСОБА_3 удари гострою частиною лопати. Довести свій злочинний намір до кінця ОСОБА_1 не зміг з причин, що не залежали від його волі, оскільки його злочинні дії були припинені ОСОБА_6.

Дільничний інспектор, підбігши до ОСОБА_1, під погрозою застосування зброї наказав кинути лопату та лягти на землю, опісля чого застосував до нього спецзасоби - наручники. На місце події оперативно прибула карета швидкої допомоги і потерпілому своєчасно надали первинну медичну допомогу, а при доставлені до медичного закладу - кваліфіковану медичну допомогу.

В результаті нанесення не менше 12 ударів лопатою потерпілому були спричинені тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку, переломів лобної кістки зліва, нижньої щелепи справа, множинні рани голови, обличчя, правої та лівої кистей рук, лівого коліна, правого передпліччя і ліктьового суглобу, які кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння.

Епізод № 2. 15 квітня 2006 року о 19 години, до будинку ОСОБА_1 в IНФОРМАЦIЯ_2 прийшов його знайомий ОСОБА_5 та запропонував розпити, принесену ним пляшку самогону, з чим засуджений погодився.

Після чого ОСОБА_5 сказав, що залишиться у засудженого переночувати. Перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, потерпілий ліг на глиняну долівку біля плити, проти чого ОСОБА_1 заперечував. В зв'язку з чим між ними виникла сварка. Зрозумівши, що ОСОБА_5 залишиться в його будинку, засуджений, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, взяв в коридорі будинку металеву кувалду і з метою умисного вбивства з великою силою наніс потерпілому два удари по голові, від яких ОСОБА_5 помер на місці. Труп ОСОБА_5 засуджений виніс з будинку та вивіз в занедбане господарство за 200 м від місця свого проживання, де вкинув у яму розваленого погреба.

Повернувшись додому, ОСОБА_1 з метою знищення слідів злочину штанами потерпілого витер кров на підлозі, які потім разом із взуттям ОСОБА_5 спалив у плиті. Помітні на глиняній долівці залишки крові зіскріб та викинув за будинком. Кувалду зі слідами крові його співмешканка ОСОБА_8 заховала в домоволодінні.

Внаслідок черепно - мозкової травми з багатооскольчатим дірчатим переломом правої скроневої, правої тім'яної і потиличної кісток, переломом кісток основи черепу, забою головного мозку настала смерть ОСОБА_5.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 зазначає, що наміру вбивати потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у нього не було, а він лише захищався від їх неправомірних дій. Просить вирок скасувати, а справу направити на додаткове розслідування.

У доповненні до касаційної скарги засуджений ОСОБА_1 просить вирок змінити, перекваліфікувати його дій по епізоду незакінченого замаху на умисне вбивство ОСОБА_3 з ч. 3 ст. 15 та п. 13 ч. 2 ст. 115 на ст. 124 КК України (2341-14) , як умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, вчинене у разі перевищення меж необхідної оборони, а по епізоду умисного вбивства ОСОБА_5 з п. 13 ч. 2 ст. 115 на ст. 118 КК України (2341-14) , як умисне вбивство, вчинене при перевищенні меж необхідної оборони та пом'якшити йому покарання.

Заслухавши доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_1, який підтримав свою касаційну скаргу, міркування прокурора, який вважав за необхідне залишити скаргу засудженого ОСОБА_1 без задоволення, а вирок щодо нього - без зміни, перевіривши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає що касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які його засуджено грунтується на матеріалах справи і підтверджується сукупністю доказів, зібраних по справі та перевірених у судовому засіданні у встановленому кримінально-процесуальним законом порядку.

Доводи засудженого у касаційній скарзі про те, що наміру вбивати потерпілих у нього не було, а діяв він з перевищенням меж необхідної оборони, захищаючись від неправомірних дій потерпілих позбавленні підстав, оскільки спростовуються матеріалами справи.

По епізоду незакінченого замаху на умисне вбивство ОСОБА_3

Частково визнаючи свої вину у вчиненому ОСОБА_1 у судовому засіданні показав, що коли між ним та потерпілим виникла сварка та бійка з приводу його відмови допомогти ОСОБА_3, останній завдав йому якимось предметом середньої тяж кості тілесні ушкодження. Він викликав працівників міліції. Через деякий час потерпілий знову прийшов до нього з тим же проханням, намагався вдарити його ножем. Він наніс ОСОБА_3 удар лопатою по ногах. Потерпілий хотів вирвати лопату з його рук і в цей момент він штовхнув його і той упав. Коли ОСОБА_3 піднявся і знов наблизився до нього, він ударив його металевою частиною лопати по голові, а потім наніс ще два удари. Вбивати ОСОБА_3 він не хотів.

Ці показання засудженого в частині кількості нанесених ударів потерпілому та наявності з боку останнього небезпеки для життя та здоров'я ОСОБА_1 спростовуються наявними у справі доказами.

Зокрема, потерпілийОСОБА_3 показав, що 12 березня 2005 року він зі своєю співмешканкою ОСОБА_9 та малолітнім сином прийшов до ОСОБА_1 з проханням допомогти напиляти дров, проте, останній відмовив йому та між ними виникла сварка, під час якої вони штовхали один одного. ОСОБА_1 пішов викликати міліцію. Через деякий час він знову попросив ОСОБА_1 допомогти йому, але він почав лаятись, схопив лопату та зі словами "я тебе вб'ю" ударив його по нозі. Він упав, а ОСОБА_1 продовжував наносити йому удари лопатою по голові.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи, з врахуванням кількості ран, ОСОБА_3 було нанесено не менш 12 ударів та спричинені тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння. У потерпілого були виявлені тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку, переломів лобної кістки зліва, нижньої щелепи справа, множинних ран голови, обличчя, правої та лівої кистей рук, лівої голені, правого передпліччя і ліктьового суглобу, крововиливу в праву підглазничну область. Зазначені тілесні ушкодження утворилися від дії гострого предмету, яким могла бути лопата.

З показань свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 видно, що за повідомленням чергового Гадяцького РВ про сварку між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 вони, 12 березня 2005 року близько 16 годин, прибули на місце події та побачили, що ОСОБА_1 лопатою б'є ОСОБА_3, який лежав в заглибленні снігу. Вони відразу побігли до них.ОСОБА_3 припинив свої дії тільки після демонстрації зброї. Свідки також додали, що з моменту їх приїзду і до припинення злочинних дій ОСОБА_1, останній наніс потерпілому приблизно 5-6 ударів металевою частиною лопати.

Свідок ОСОБА_10, який був у слідчо-оперативній групі та виїжджав на місце події показав, що ножа у дворі ОСОБА_1, ні у самого ОСОБА_3 виявлено не було.

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 122 КК України (2341-14) по факту заподіяння ОСОБА_1 середньої тяжкості тілесних ушкоджень, останній, як під час досудового, так і судового слідства показань про застосування ОСОБА_3 ножа не давав.

Таким чином, показання потерпілого, свідків, дані висновку судово-медичної експертизи, а також й інші доказі по справі свідчать про відсутність реальної загрози життю та здоров'ю засудженого з боку потерпілого, що могли викликати у нього стан необхідної оборони.

Нанесення гострою частиною лопати численних ударів, у тому числі й у життєво важливий орган потерпілого, який лежав і не представляв небезпеки для засудженого, наявність у ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, характерних для самозахисту, що підтверджується висновком судово-медичної експертизи, свідчить про те, що ОСОБА_1 діяв з умислом на вбивство потерпілого, проте злочинний намір не було здійснено з причини, що не залежали від його волі, оскільки злочинні дії ОСОБА_1 були припинені працівниками міліції, а потерпілому було надано своєчасну кваліфіковану медичну допомогу.

По епізоду умисного вбивства ОСОБА_5

Так, в особисто написаній явці з повинною, ОСОБА_1 зазначав, що у середині квітня 2006 року близько 19-ї години до нього прийшов ОСОБА_5. Під час розпиття спиртних напоїв між ними виникла сварка, під час якої потерпілий ображав його нецензурними словами, а потім ліг на підлогу біля груби. Він взяв у коридорі кувалду та наніс нею ОСОБА_5 два удари по голові, після чого останній не подавав ознак життя. Він зняв з потерпілого штани та взуття, щоб витерти кров, а труп виніс на вулицю та вивіз на візку в покинуте господарство, де кинув у погріб. Вдома, речами ОСОБА_5 він витер кров на підлозі, потім їх спалив. З глиняної долівки зіскріб лопатою сліди крові та викинув за хату. Зазначені обставини ОСОБА_1 підтвердив і під час допиту його як підозрюваного, 10.05.2006 року, та обвинуваченого, 12.05.2006 року.

Під час відтворення обстановки та обставин події, яка супроводжувалася відеозаписом, ОСОБА_1 на місці розповів та показав про обставини ним вчиненого, як і куди наносив потерпілому удари кувалдою, місце розташування розваленого погреба покинутого господарства куди вивіз труп, що підтверджується відповідним протоколом.

Як видно з матеріалів справи, в подальшому під час досудового слідства ОСОБА_1 неодноразово змінював свої показання, зазначаючи при цьому, що ОСОБА_5 погрожував йому ножем, душив та бив.

Проте, судова колегія вважає, що показання ОСОБА_1 на початковому етапі досудового слідства, суд обгрунтовано поклав в основу обвинувального вироку, оскільки вони узгоджуються з іншими доказами по справі.

Так, 8 травня 2006 року у розваленому погребі покинутого господарства було виявлено труп чоловіка - ОСОБА_5 з тілесними ушкодженнями голови. На ньому були відсутні штани, труси та взуття, що підтверджується протоколами огляду місця події та пред'явлення трупу для впізнання.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи, смерть ОСОБА_5 сталася внаслідок черепно-мозкової травми з багатооскольчатим дірчатим переломом правої скроневої, правої тім'яної і потиличної кісток. Перелом кісток основи черепу, забій головного мозку утворилися від дії тупого твердого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею, в строк 15.04.2006 року. Смерть потерпілого настала від вказаних тілесних ушкоджень.

З даних протоколу огляду домогосподарства ОСОБА_8 з якою проживав ОСОБА_1 видно, що в кімнаті біля комину груби на глиняній долівці відсутній верхній шар глини. На стіні праворуч від вхідних дверей та на комині виявлено плями бурого кольору схожі на кров. В погребі знайдено металеву кувалду з аналогічними плямами. При огляді візка встановлено дві плями подібні до кров'яних.

З даних висновку медико-криміналістичної експертизи видно, що на фрагменті лицьової частини склепіння та основи черепа від трупу ОСОБА_5, наданого на експертизу, виявлено пошкодження, яке за своїм характером є багатооскольчатим, дірчатим переломом структури кісткової тканини, який утворився від дії твердого тупого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею. Ці пошкодження утворилися від дії металевої ударної частини кувалди, наданої на експертизу.

Згідно з висновком судово-цитологічної експертизи на металевій частині кувалди та дерев'яній ручці виявлено кров людини, походження якої від ОСОБА_5 не виключається.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку щодо доведеності вини ОСОБА_1 саме в умисному вбивстві потерпілого ОСОБА_5, оскільки нанесення потерпілому металевою кувалдою ударів по голові, коли він лежав на підлозі і вже не чинив будь-яких небезпечних для життя та здоров'я ОСОБА_1 дій, свідчить про те, що діяв він з умислом на позбавлення життя потерпілого і зазначені обставини виключали у нього право на необхідну оборону.

Доводи засудженого у касаційній скарзі щодо застосування до нього недозволених методів ведення слідства були предметом ретельної перевірки суду першої інстанції і, як такі, що не знайшли свого підтвердження, обгрунтовано визнані безпідставними.

З врахуванням встановлених судом фактичних обставин справи, дії засудженого ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 15 та п. 13 ч. 2 ст. 115, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) кваліфіковані правильно.

Покарання засудженому ОСОБА_1 призначено у відповідності з вимогами ст. 65 КК України (2341-14) , у межах, установлених у санкціях статей Особливої частини Кримінального кодексу (2341-14) , які передбачають відповідальність за вчинені злочини, відповідно до положень Загальної частини Кримінального кодексу (2341-14) , з врахуванням ступеню тяжкості вчинених злочинів, особи винного та усіх обставин справи. Суд першої інстанції належним чином мотивував необхідність призначення ОСОБА_1 покарання у виді довічного позбавлення волі.

Враховуючи наведене та підвищену ступінь суспільної небезпечності вчинених засудженим злочинів, колегія суддів не вбачає підстав для пом'якшення призначеного ОСОБА_1 покарання.