5-1632км07 Про зловживання службовим становищем, підроблення авансового звіту про витрати у відрядженні з метою привласнити чуже майно, яке йому було ввірене - Текст документа

засуджено кожного: за ч.5 ст.191 КК України (2341-14) із застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) на 5 років позбавлення волі без позбавлення права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю та без конфіскації майна, ч.2 ст.358 КК України (2341-14) - на 2 роки позбавлення волі, ч.3 ст.358 КК України (2341-14) - на 2 роки обмеження волі.

На підставі ст. 70 КК України (2341-14) ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 остаточно призначено покарання - 5 років позбавлення волі без позбавлення права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю та без конфіскації майна.

Відповідно до ст. 75 КК України (2341-14) їх усіх звільнено від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку ОСОБА_1 3 роки, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 2 роки.

Постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 252 грн. 64 коп. на користь НДЕКЦ УМВС у Вінницькій області.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 19 травня 2005 року апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задоволено. Вирок змінено й призначено ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 за ч.4 ст. 191 КК України (2341-14) покарання у виді 5 років позбавлення волі кожному.

Ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 04 липня 2006 року касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 частково задоволено й зазначену вище ухвалу апеляційного суду скасовано, а справу щодо всіх засуджених направлено на новий апеляційний розгляд.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 31 серпня 2006 року апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задоволено. Вирок щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 змінено та їх дії перекваліфіковано з ч.5 на ч.4 ст.191 КК України (2341-14) й призначено за цим злочином кожному із застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) по 5 років позбавлення волі без позбавлення права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю та без конфіскації майна. На підставі ст.70 КК України (2341-14) ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 остаточно визначено кожному по 4 роки позбавлення волі без позбавлення права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю та без конфіскації майна. В решті рішення суду про звільнення ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на підставі ст.75 КК України (2341-14) залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він, працюючи завідуючим сектором інспектування відділу банківського нагляду Управління Національного банку України в Тернопільській області, вчинив злочини за наступних обставин.

Під час перебування у відрядженні у м. Києві для комплексного інспектування АКБ "Укрсоцбанк", для чого в готелі "Україна" членам інспекційної групи були заброньовані місця для проживання, ОСОБА_1 на початку вересня 2001 року з метою привласнення чужого майна, яке було йому ввірене, а саме грошових коштів, отриманих під звіт на проживання у готелі, добові і на проїзд до місця відрядження, у невстановленої досудовим слідством особи отримав підроблені рахунок готелю "Україна" НОМЕР_1 від 03.09.2001р. та фіскальний чек НОМЕР_2, у відповідності, із яким він проживав у дорожчому номері НОМЕР_3 вказаного готелю з 03.09.2001р. до 01.10.2001р. і сплатив 4819грн. 52коп., хоча фактично за проживання у готелі за зазначений період ним було сплачено 1082 грн.96 коп. 01.10.2001 року ОСОБА_1 із метою привласнити чуже майно, яке йому було ввірене, підробив та подав до бухгалтерії Управління НБУ в Тернопільській області авансовий звіт про витрати у відрядженні, долучивши підроблені рахунок готелю, "Україна" НОМЕР_1 від 03.09.2001р. на суму 4819грн. 52коп. та фіскальний чек НОМЕР_2 на ту ж суму. Незаконно обернену на свою користь різницю між фактично сплаченими та відзвітованими коштами у сумі 3736грн.56коп. ОСОБА_1 привласнив та використав на власні потереби.

Аналогічним способом ОСОБА_1 привласнив 3166грн. 58коп., подавши 01.11.2001р. до бухгалтерії Управління НБУ в Тернопільській області недостовірний авансовий звіт про витрати у відрядженні у м. Києві, долучивши до нього підроблені невстановленими досудовим слідством особами рахунком готелю "Україна" НОМЕР_4 від 03.10.2001 р. та фіскальний чек НОМЕР_5, згідно з якими він нібито проживав у дорожчому номері НОМЕР_6 вищезазначеного готелю в період з 03.10.2001 р. до 31.10.2001 р. Ці дії ОСОБА_1 вчинив за попередньою змовою з провідним економістом відділу банківського нагляду Управління НБУ у Вінницькій області ОСОБА_2, яка, діючи у той же спосіб, привласнила чуже майно, яке їй було ввірене, у сумі 1679грн. 55коп., подавши 02.11.2001р. до бухгалтерії Управління НБУ в Вінницькій області авансовий звіт із недостовірними даними про витрати у відрядженні у м. Києві разом із переданими їй ОСОБА_1 підробленими невстановленими досудовим слідством особами рахунком готелю "Україна" НОМЕР_7 від 03.10.2001 р. та фіскальним чеком НОМЕР_5, у відповідності з якими вона нібито проживала у дорожчому номері НОМЕР_8 вищезазначеного готелю в період з 03.10.2001 р. до 31.10.2001 р.

ОСОБА_3, працюючи провідним економістом відділу банківського нагляду Управління НБУ в Миколаївський області, прибув у м. Київ із метою інспектування АКБ "Брокбізнесбанк" та прожив у готелі "Україна" з 22.10.2001р. до 23.10.2001р., після чого виселився з готелю та проживав у невстановлених досудовим слідством осіб. У жовтні 2001 року ОСОБА_3 отримав у невстановлених досудовим слідством осіб підроблені рахунок готелю "Україна" НОМЕР_9 від 22.10.2001 р. та фіскальний чек НОМЕР_10, відповідно до яких він проживав у номері НОМЕР_11 цього готелю з 22.10.2001 р. до 16.11.2001 р. та сплатив 3724 грн.85коп. 19.11.2001 р. ОСОБА_3 із метою привласнити чуже майно, яке йому було ввірене, підробив і подав до бухгалтерії Управління НБУ в Миколаївській області авансовий звіт про витрати у відряджені, долучивши підроблені невстановленими досудовим слідством особами рахунок НОМЕР_9 від 22.10.2001 р. і фіскальний чек НОМЕР_10, згідно з якими він нібито проживав у дорожчому номері НОМЕР_3 вказаного готелю з 22.10.2001р. до 16.11.2001 р. і сплатив 3724 грн.85 коп., хоча фактично за проживання у готелі ним було сплачено 173 грн. Різницю у сумі 3551грн. 85коп. ОСОБА_3 привласнив та використав на власні потреби..

ОСОБА_1 повторно привласнив 3030 грн. 56коп., подавши 05.12.2001 р. до бухгалтерії Управління НБУ в Тернопільській області підроблений ним авансовий звіт про витрати у відрядженні у м. Києві разом із підробленими невстановленими досудовим слідством особами рахунком готелю "Україна" НОМЕР_12 від 05.11.2001 р. та фіскальним чеком НОМЕР_13, відповідно до яких він нібито проживав у дорожчому номері НОМЕР_14 цього готелю в період з 05.11.2001 р. до 03.12.2001 р. та сплатив за проживання 4819 грн. 52 коп., фактично сплативши 1788 грн. 96 коп. Ці дії ОСОБА_1 повторно вчинив за попередньою змовою з ОСОБА_2, яка повторно аналогічно привласнила 1473грн. 89коп., подавши 05.12.2001 р. до бухгалтерії Управління НБУ у Вінницькій області підроблений нею авансовий звіт про витрати у відрядженні у м. Києві, долучивши надані їй ОСОБА_1 підроблені невстановленими досудовим слідством особами рахунок НОМЕР_15 від 05.11.2001 р. та фіскальний чек готелю "Україна" НОМЕР_16, згідно з якими вона ніби проживала у дорожчому номері НОМЕР_8 вищезазначеного готелю в період з 05.11.2001 р. до 30.11.2001 р. та сплатила за проживання 4302 грн. 99 коп., фактично сплативши 2829 грн. 10 коп.

10.12.2001р. ОСОБА_3 повторно підробив та подав до бухгалтерії Управління НБУ в Миколаївській області авансовий звіт про витрати у відряджені у період з 22.11.2001 р. до 07.12.2001 р., додавши отримані у невстановлених досудовим слідством осіб підроблені рахунок №121938 від 22.11.2001р. і фіскальний чек НОМЕР_17, у відповідності, із якими він нібито проживав у номері НОМЕР_18 готелю "Україна" з 22.10.2001р. до 16.11.2001 р. і сплатив 2229 грн.65 коп., хоча фактично безоплатно проживав у невстановлених досудовим слідством осіб. Кошти у сумі 2229 грн.65 коп. привласнив та використав на власні потреби.

У період з квітня до червня 2002 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, а також провідні економісти відділу банківського нагляду Управління НБУ в Миколаївський області ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували у відрядженні у м. Львові з метою комплексного інспектування АТ "Кредит Банк (Україна)".

08.04.2002 р. ОСОБА_1 поселився в готелі "Супутник", де членам інспекційної групи були заброньовані місця для проживання. У першій половині квітня 2002 р. ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 отримав від невстановлених досудовим слідством осіб підроблені бланки рахунків готелю "Супутник" НОМЕР_18, НОМЕР_19 від 07.04.2002 р. та НОМЕР_20 та НОМЕР_21 від 08.04.2002 р. і фіскальні чеки до них, відповідно НОМЕР_22, НОМЕР_23 від 07.04.2002 р. та НОМЕР_22 та НОМЕР_23 від 08.04.2002р. і власноручно вніс до підроблених рахунків НОМЕР_19, НОМЕР_18, НОМЕР_24 завідомо неправдиві дані про те, що ніби-то ОСОБА_4 і ОСОБА_3 проживали у номерах НОМЕР_25, НОМЕР_26 готелю "Супутник" з 07.04.2002 р. до 27.04.2002 р. і сплатили за це по 3502 грн. кожний, а ОСОБА_2 ніби-то проживала у номері НОМЕР_27 зазначеного готелю з 08.04.2002 р. до 26.04.2002 р., сплативши 3152 грн. У свою чергу ОСОБА_2 власноручно внесла у підроблений рахунок НОМЕР_21 на ім'я ОСОБА_1 неправдиві дані про те, що він ніби-то проживав у номері НОМЕР_28 готелю "Супутник" з 08.04.2002 р. до 30.04.2002 р. та сплатив за це 3852 грн.

ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за попередньою змовою 16.04.2002 р., сплативши за проживання у готелі "Супутник" відповідно 942 грн., 1160 грн. та 962 грн. виселилися з вказаного готелю і оселилися в готелі "Гетьман" в м. Львові, де ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали з 16 до 19 квітня 2002р., за що ними сплачено по 122 грн. 40 коп. кожним, а ОСОБА_2- з 16 до 19 та з 22 до 23 квітня 2002 року, заплативши 292 грн. Після цього ОСОБА_1 та ОСОБА_2 оселилися у квартирі АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_5, за що сплатили 300 грн., а ОСОБА_3 безоплатно проживав у невстановленої досудовим слідством особи.

30.04.2002 р. ОСОБА_1 підробив та подав до бухгалтерії Управління НБУ в Тернопільській області авансовий звіт про витрати у відрядженні, на підтвердження якого надав підроблені рахунок готелю "Супутник" НОМЕР_21 від 08.04.2002р. на суму 3852грн. 52коп. та фіскальний чек НОМЕР_23 на ту ж суму. Незаконно обернену на свою користь різницю між фактично сплаченими та відзвітованими коштами у сумі 2637 грн.60 коп. він привласнив та використав на власні потереби.

В свою чергу, 29.04.2002 р. ОСОБА_2 підробила та подала до бухгалтерії Управління НБУ в Вінницькій області авансовий звіт про витрати у відрядженні разом з підробленими рахунком готелю "Супутник" НОМЕР_20 від 08.04.2002 р. на суму 3152 грн. та фіскальним чеком НОМЕР_22 на ту ж суму. Різницю між фактично сплаченими та відзвітованими коштами у сумі 1550грн. вона привласнила.

29.04.2002 р. ОСОБА_3 підробив та подав до бухгалтерії Управління НБУ в Миколаївській області авансовий звіт про витрати у відрядженні, долучивши підроблені рахунок готелю "Супутник" НОМЕР_18 від 07.04.2002 р. на суму 3502 грн. і фіскальний чек НОМЕР_22 на ту ж суму та привласнивши 2417грн. 60коп..

29.04.2002 р. ОСОБА_4, підробив та подав до бухгалтерії Управління НБУ в Миколаївській області авансовий звіт про витрати у відрядженні з підробленими рахунком готелю "Супутник" НОМЕР_19 від 07.04.2002 р. на суму 3502 грн. та фіскальним чеком НОМЕР_23 на ту ж суму, хоча фактично безоплатно проживав вказаний період у своєї тітки ОСОБА_6. Незаконно обернені на свою користь кошти у сумі 3502 грн. він, привласнивши, використав на власні потереби.

Достовірно знаючи про те, що для проживання членам інспекційної групи заброньовані місця в готелі "Супутник", ОСОБА_1, прибувши до Львова 07.05.2002 р. та оселившись одночасно з ОСОБА_2 по АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_5, за яку було сплачено у попередньому місяці, та знаючи про те, що ОСОБА_4 проживає у тітки ОСОБА_6, а ОСОБА_3- у невстановленої досудовим слідством особи, повторно отримав від невстановлених досудовим слідством осіб підроблені бланки рахунків готелю "Супутник" НОМЕР_29, НОМЕР_30, НОМЕР_31 та НОМЕР_32 від 07.05.2002 р., а також фіскальні чеки до них НОМЕР_33, НОМЕР_34, НОМЕР_35 та НОМЕР_36 (остання цифра нечітка). За попередньою змовою з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ОСОБА_1 власноручно вніс до підробленого рахунку НОМЕР_31 завідомо неправдиві дані про те, що ОСОБА_2 ніби-то проживала у номері НОМЕР_37 готелю "Супутник" з 07.05.2002 р. до 05.06.2002 р. та сплатила за це 5075 грн., а до підроблених рахунків НОМЕР_29, НОМЕР_30 - завідомо неправдиві дані про те, що ОСОБА_3 і ОСОБА_4, проживаючи у номерах НОМЕР_28, НОМЕР_38 вказаного готелю з 07.05.2002 р. до 01.06.2002 р., сплатили за це по 4375 грн. кожний. У рахунку НОМЕР_32 та фіскальному чеку до нього НОМЕР_36 (остання цифра нечітка) на ім'я ОСОБА_1 невстановленою досудовим слідством особою були внесені неправдиві дані про те, що він проживав у номері НОМЕР_39 готелю "Супутник" з 07.05.2002 р. до 05.06.2002р., сплативши 5075 грн.

03.06.2002 р. ОСОБА_3 і ОСОБА_4, маючи намір привласнити чуже майно, яке їм було ввірене, підробили та подали до бухгалтерії Управління НБУ в Миколаївській області авансові звіти про витрати у відрядженні з підробленими рахунком готелю "Супутник" НОМЕР_29 і НОМЕР_30 від 07.05.2002 р. на суму 4375 грн. та фіскальним чеком НОМЕР_40, НОМЕР_41 на ту ж суму, хоча фактично не сплачували за проживання. Незаконно обернені кожним з них на свою користь кошти у сумі по 4375 грн. вони привласнили та використали на власні потереби.

06.06.2002 р. ОСОБА_2 підробила та подала до бухгалтерії Управління НБУ в Вінницькій області авансовий звіт про витрати у відрядженні, до якого додала підроблені рахунок готелю "Супутник" НОМЕР_31 від 07.05.2002 р. на суму 5075 грн. та фіскальний чек НОМЕР_35 на ту ж суму. Різницю між фактично сплаченими та відзвітованими коштами у сумі 5075 грн. вона привласнила та використала на власні потереби.

В свою чергу 10.06.2002 р. ОСОБА_1 підробив та подав до бухгалтерії Управління НБУ в Тернопільській області авансовий звіт про витрати у відрядженні, долучивши до нього підроблені рахунок готелю "Супутник" НОМЕР_32 від 07.05.2002 р. на суму 5075 грн. та фіскальний чек НОМЕР_36 (остання цифра нечітка) на ту ж суму. Кошти у сумі 5075 грн. він привласнив та використав на власні потреби.

У касаційному поданні прокурор, посилаючись на те, що апеляційний суд, призначивши ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 за ч.4 ст.191 КК України (2341-14) покарання по 5 років позбавлення волі кожному без позбавлення права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю та без конфіскації майна, у порушення вимог ст.70 КК України (2341-14) , застосувавши принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначив усім засудженим покарання менше ніж це покарання, а саме по 4 роки позбавлення волі без позбавлення права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю та без конфіскації майна, просить ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, яка підтримала подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що подання прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.

Твердження прокурора у касаційному поданні про те, що апеляційний суд, призначаючи остаточне покарання ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 за сукупністю злочинів, порушив вимоги закону є обгрунтованими.

Відповідно до ч.1 ст.70 КК України (2341-14) при сукупності злочинів суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Як видно з матеріалів справи, апеляційний суд, перекваліфікувавши дії ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 із ч.5 на ч.4 ст.191 КК України (2341-14) призначив їм покарання із застосуванням ст.69 КК України (2341-14) у виді 5 років позбавлення волі. Разом із тим, визначаючи їм остаточне покарання за сукупністю злочинів відповідно до ст.70 КК України (2341-14) (з урахуванням ч.ч.2 і 3 ст.358 КК України (2341-14) ), застосувавши при цьому принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, апеляційний суд неправильно призначив зазначеним засудженим покарання у виді 4 років позбавлення волі, що є меншим, аніж призначене за ч.4 ст.191 КК України (2341-14) .

Також на думку колегії суддів є зайвим посилання апеляційного суду в резолютивній частині ухвалі про те, що покарання ОСОБА_1, ОСОБА_3 і ОСОБА_2 за ч.4 ст.191 КК України (2341-14) призначається без застосування конфіскації майна, оскільки даний вид покарання взагалі не передбачений цією частиною ст.191 КК України (2341-14) .

Окрім того, апеляційний суд при новому апеляційному розгляді справи не виконав вказівку колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, зазначену в ухвалі від 04.07.2006 р., щодо перевірки правильності вирішення судом питання щодо розподілу судових витрат між засудженими, оскільки судом у вироку постановлено ці витрати стягнути судом із засуджених солідарно, тоді як відповідно до ч.2 ст.93 КПК України (1001-05) та п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.07.1995 р. № 11 "Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат", якщо у справі засуджено декілька осіб, судові витрати мають визначатися в певних частках з урахуванням ступеня вини та майнового стану кожного із засуджених.

У зв'язку з вищевикладеним ухвала апеляційного суду щодо всіх засуджених, як незаконна та не обгрунтована, підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд.

При новому розгляді кримінальної справи в апеляційному порядку суд має ретельно перевірити зібрані в справі докази, дати їм та висновкам суду першої інстанції належну оцінку, перевірити доводи апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, урахувавши доводи касаційного подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, та прийняти належне рішення, виклавши його у відповідному процесуальному документі згідно з вимогами закону.

З урахуванням того, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 обвинувачувалися, визнані винуватими і засуджені за привласнення майна, яке їм було ввірене, вчинене повторно, апеляційному суду необхідно перевірити кваліфікацію всіх епізодів обвинувачення за ч.4 ст.191 КК України (2341-14) , без урахування розміру коштів, які вони привласнили по кожному епізоду.