Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого

Редьки А.I., 

суддів

Жука В.Г. і Лавренюка М.Ю., 

прокурора

Колесниченка О.В. 

розглянула в судовому засіданні 24 травня 2007 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням  прокурора АР Крим на вирок Ялтинського міського  суду АР Крим від 28 квітня 2006 року, яким

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1 народження,

раніше не судиму,

засуджено:

за ч. 1 ст. 309 КК України (2341-14) на 2 роки обмеження волі;

за ч. 1 ст. 311 КК України (2341-14) на 1 рік обмеження волі.

На підставі ст. 70 КК України (2341-14) ОСОБА_1 остаточно призначено 2 роки обмеження волі.

На підставі ст. 96 КК України (2341-14) ОСОБА_1 призначено примусове лікування від наркоманії за місцем відбування покарання.

В апеляційному порядку вирок не оскаржено.

ОСОБА_1 визнано винною у тому, що вона,  на початку липня 2005 року придбала у невcтановленому місці перманганат калія (прекурсор) для подальшого вироблення наркотичних засобів, який зберігала за місцем проживання по АДРЕСА_1

12.07.2005 року ОСОБА_1 в районі скверу "Перемога" в м. Ялті, шляхом хімічної реакції з таблеток "ефект" виготовила особливо небезпечний наркотичний засіб "псевдоефедрин", частину якого вжила, а іншу частину зберігала при собі.

У касаційному поданні прокурор порушує питання про зміну вироку  у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та просить виключити з вироку ст. 96 КК України (2341-14) . На думку автора подання, суд безпідставно застосував до ОСОБА_1 лікування від наркоманії, оскільки наркоманія не відноситься  до соціально небезпечного захворювання.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи  касаційного подання, колегія суддів вважає, що подання підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд визнав доведеною винність ОСОБА_1 у вчинених злочинах, яка грунтується на допустимих і достатніх доказах, котрі ретельно досліджені у судовому засіданні і такі висновки суду не оспорюються у поданні.

Кваліфікація злочинних дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 311 КК України (2341-14) також не оспорюється у поданні.

Призначене покарання відповідає вимогам кримінального закону і є справедливим.

Разом з тим суд безпідставно направив ОСОБА_1 на примусове лікування від наркоманії за місцем відбування покарання.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 96 КК України (2341-14) , такий примусовий захід у вигляді примусового покарання може бути застосований судом, незалежно від призначеного покарання до осіб, які вчинили злочин та мають хворобу, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб.

Відповідно до наказу МОЗ від 19 липня 1995 року наркоманія і алкоголізм не входять  в перелік  хвороб, що не становлять небезпеку для здоров'я інших осіб.

За таких обставин, рішення суду про застосування щодо ОСОБА_1 примусового лікування від наркоманії є необгрунтованим і підлягає виключенню з вироку.

Керуючись ст. ст.  394 - 396  КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а :

касаційне подання заступника прокурора АР Крим задовольнити.

Вирок Ялтинського міського  суду АР Крим від 28 квітня 2006 року щодо ОСОБА_1 змінити, виключити із  нього рішення суду про застосування щодо ОСОБА_1 примусового лікування від наркоманії за місцем відбування покарання.

В решті цей вирок залишити без зміни.