Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого Пойди М.Ф., суддів Кульбаби В.М. і Зубара В.В., при секретарі судового засідання Бражнику М.В., розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження щодо

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Червоне Андрушівського районуЖитомирської області, мешканця м. Бердичів, громадянина України, судимого 20.07.2010 року за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187, ч. 1 ст. 304 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, звільненого 06.05.2011 року умовно-достроково на 10 місяців і 8 днів,

за участю прокурораХейлик Н.М.,захисника ОСОБА_7,ВСТАНОВИЛА:

З касаційною скаргою до суду касаційної інстанції звернулась захисник ОСОБА_7 з вимогами про перевірку судових рішень щодо ОСОБА_5

Вироком Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 8 червня 2015 року ОСОБА_5 засуджено до покарання у виді позбавлення волі:

- за ч. 2 ст. 186 КК України строком на 5 років;

- за ч. 3 ст. 187 КК України - строком на 8 років з конфіскацією всього майна.

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_5 визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років з конфіскацією всього майна.

З ОСОБА_5 на відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_8 ухвалено стягнути 7 000 грн.

У вироку вирішено питання щодо судових витрат та речових доказів.

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 28 жовтня 2015 року вирок щодо ОСОБА_5 залишено без зміни.

ОСОБА_5 визнано винуватим в тому, що він 3 липня 2013 року приблизно о 24 годині неподалік будинку АДРЕСА_1 наздогнав ОСОБА_9, яка рухалась у напрямку вулиці Войкова, та із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої - зокрема завдав останній один удар скляною пляшкою з під пива по голові ззаду, заподіявши їй легкі тілесні ушкодження, повторно, відкрито викрав її майно на загальну суму 543 грн.

Крім того ОСОБА_5, 5 липня 2013 року о 00 годині 10 хвилин, неподалік будинку АДРЕСА_1 наздогнав ОСОБА_10, яка рухалась у напрямку вулиці Войкова, та із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої - зокрема завдав останній три удари кулаком по голові ззаду та один удар кулаком в область обличчя, заподіявши їй легкі тілесні ушкодження, повторно, відкрито викрав майно потерпілої на загальну суму 2 615 грн.

Також ОСОБА_5 14 серпня 2013 року приблизно о 14 годині, з метою заволодіння чужим майном, проник у належний ОСОБА_11 будинок АДРЕСА_2. Перебуваючи в будинку, ОСОБА_5 зірвав зі стін та стелі електропроводку з двожильного мідного кабелю, марки ШВВП 2x2,5 загальною довжиною близько 103 м за ціною 5 грн. за 1 м погонний на загальну суму 515 грн. та склав його у спортивну сумку вартістю 50 грн., яку взяв у будинку. В цей час у будинок увійшла ОСОБА_12, на яку ОСОБА_5 вчинив напад, демонструючи потерпілій невстановлений слідством ніж, який направив у її бік, виказавши їй погрозу вбивством, тобто погрожуючи застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров'я потерпілої, яку вона сприйняла як реальну, наказав ОСОБА_12 зайти до будинку, а сам усвідомлюючи, що його протиправні дії помічені, схопив раніше підготовлену сумку з електрокабелем, та втік з будинку, заволодівши належним ОСОБА_12 майном на загальну суму 565 грн.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі ОСОБА_5 просить змінити судові рішення в частині його засудження за ч. 2 ст. 186 КК України та за цим законом призначити йому мінімальне, передбачене санкцією вказаного закону, покарання. В частині засудження ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 187 КК України захисник просить скасувати судові рішення та закрити кримінальне провадження.

Обґрунтовуючи скаргу захисник вважає, що суд при призначенні покарання засудженому не дотримався належним вином вимоги ст. 65 КК України, зокрема не врахував дані про особу ОСОБА_5 та всіх обставин, які пом'якшують покарання. Мотивуючи касаційну скаргу щодо істотних порушень вимог кримінального процесуального закону судом першої інстанції ОСОБА_7 зазначає про невідповідність вироку вимогам ст.ст. 370, 374 КПК України, зокрема, що судом у вироку не наведено мотивів неврахування окремих доказів.

Істотні порушення вимог кримінального процесуального закону апеляційним судом, на думку захисника, полягають у недотриманні цим судом вимог ст. 419 КПК України при розгляді її апеляційної скарги.

Заслухавши доповідача, захисника, яка підтримала касаційну скаргу, прокурора, яка вважала судові рішення законними та обґрунтованими, перевіривши матеріали кримінального провадження, доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Ухвала апеляційного суду це судове рішення цього суду щодо законності та обґрунтованості судового рішення, що перевіряється в апеляційному порядку, вона повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції, тобто бути законною та обґрунтованою, й крім того, відповідати вимогам ст. 419 КПК України.

Переглядаючи вирок щодо ОСОБА_5 апеляційний суд дійшов висновку про законність засудження ОСОБА_5 та належно обґрунтував таке рішення.

Розглядаючи апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 апеляційний суд в своїй ухвалі навів докладні мотиви прийнятого рішення. У своїй ухвалі апеляційний суд зазначив короткий зміст вимог апеляційної скарги і судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи захисника, яка подала апеляційну скаргу; узагальнений виклад позицій інших учасників судового провадження; встановлені судом першої інстанції обставини; встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази; мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався. З ухвали апеляційного суду вбачається, що зазначені захисником доводи, у тому числі й аналогічні тим, що висловлені в касаційній скарзі захисника щодо неврахування окремих доказів, апеляційний суд належним чином мотивував.

Так, не залишились поза увагою апеляційного суду та спростовані доводи захисника про неналежне дослідження судом першої інстанції доказів, однобічність та неповноту судового слідства, що призвело до невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи.

В касаційній скарзі захисника ОСОБА_7 не наведено інші, не досліджені апеляційним судом докази, якими спростовувалися б висновки суду першої та апеляційної інстанцій з обговорюваних питань.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції щодо відповідності вироку місцевого суду вимогам ст.ст. 370, 374 КПК України, й вважає таке рішення законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Крім того, зазначаючи про неврахування судами доказів, що стосуються травмування ОСОБА_5, картографічних даних, та метеорологічних даних щодо погодних умов, захисник ані в суді першої інстанції, ані в апеляційній та касаційній скаргах не вказує, як саме врахування таких даних може вплинути на рішення суду щодо доведеності вини ОСОБА_5

За наведених обставин доводи захисника в касаційній скарзі про те, що суд першої інстанції не врахував окремі докази, а апеляційний суд належним чином не мотивував своє рішення щодо законності засудження ОСОБА_5, тобто не надав відповіді на доводи її апеляційної скарги, спростовано матеріалами провадження.

Порушень норм кримінального процесуального закону, що тягли б за собою зміну чи скасування судових рішень, не встановлено.

Як видно з матеріалів провадження, призначене засудженому ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 186 КК України покарання, відповідає вимогам ст. 65 КК України. Загалом при обранні покарання суд урахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, дані про особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Призначене ОСОБА_5 покарання не можна визнати надто суворим, як про це зазначає у скарзі його захисник.

Колегія суддів не вбачає підстав для призначення засудженому більш м'якого покарання, оскільки наявність щирого каяття у правовому розумінні цього поняття у ОСОБА_5 не підтверджено матеріалами провадження, а інші обставини, які захисник вважає за можливе визнати пом'якшуючими, не є такими.

За наведених обставин касаційна скарга захисника ОСОБА_7 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 434, 436 КПК України, колегія суддів, -

Вирок Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 8 червня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 28 жовтня 2015 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 - без задоволення.

Ухвала набуває законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.