Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого

Кармазіна Ю.М.,

суддів

Федченка О.С., Школярова В.Ф.,

за участю прокурора

Микитенка О.П.

та засудженого

ОСОБА_1

розглянула у судовому засіданні в м. Києві  22 травня 2007 року справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_1

Вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 07 квітня 2006 року ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_1, росіянин, ра -

ніше не судимий, мешканець м. Боярка Ки-

ївської області,

засуджений за ст. 366 ч.1 КК України (2341-14) до штрафу в сумі 850 грн. За ст. 368 ч.1 КК України (2341-14) суд постановив ОСОБА_1 виправдати за недоведеністю його участі у вчиненні указаного злочину.

ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні службового підроблення при наступних обставинах.

З лютого 2002 року ОСОБА_1 за сумісництвом займав посаду директора ТОВ "Центр підготовки енергоменеджерів", створеного на базі Iнституту енергозбереження та енергоменеджменту Національного технічного університету "Київський політехнічнтй інститут". 15 липня 2005 року, біля 11 год. 40 хв., перебуваючи у службовому приміщенні указаного товариства, розташованого у м. Києві по вул. Борщагівській,115, засуджений ОСОБА_1, знаючи про те, що громадянин ОСОБА_2 у встановленому порядку не проходив курси підвищення кваліфікації, надав своїй дружині ОСОБА_3 бланк свідоцтва підвищення кваліфікації серії НОМЕР_1 та повідомив їй завідомо неправдиві дані щодо проходження ОСОБА_2 курсів підвищення кваліфікації в період з 01 до 24 лютого 2005 року. ОСОБА_3 внесла ці дані в указаний бланк та виконала підпис завідувачки лабораторії Ценру підготовки енергоменеджерів ОСОБА_4 в графі свідоцтва "секретар". Отримавши від ОСОБА_3 заповнене та підписане свідоцтво, засуджений засвідчив його своїм підписом у графі "керівник" та завірив печаткою товариства, після чого видав цей завідомо неправдивий документ ОСОБА_2, у якому була указана дата видачі - 24 лютого 2005 року.

Крім того, органи досудового слідства обвинувачували ОСОБА_1, як службову особу, в одержанні від ОСОБА_2 хабара - 800 грн., а також пляшки шампанського, вартістю 12 грн. 50 коп. та коробки цукерок, вартістю 8 грн. 50 коп. за видачу ОСОБА_2 указаного свідоцтва, що мало місце при оформленні та передачі ОСОБА_2 цього свідоцтва.

Виправдовуючи ОСОБА_1 за ст. 368 ч.1 КК України (2341-14) за недоведеністю його вини у вчиненні зазначеного злочину, суд послався на показання самого засудженого про те, що одержані від ОСОБА_2 800 грн. він мав внести на рахунок очолюваного ним товариства як оплату за видане ОСОБА_2 свідоцтво про підвищення кваліфікації, але не зміг цього зробити, оскільки був затриманий працівниками міліції. Пакет з шампанським та цукерками він не бачив. Iнших доказів вини ОСОБА_1 в одержанні хабара не було встановлено.

Вироком апеляційного суду м. Києва від 12 вересня 2006 року вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 07 квітня 2006 року в частині призначення ОСОБА_1 покарання за ст. 366 ч.1 КК України (2341-14) було скасовано і постановлено новий, за яким ОСОБА_1 за ст. 366 ч.1 КК України (2341-14) призначено покарання - штраф у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн., з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків на підприємствах, установах і організаціях незалежно від форми власності строком на один рік.

В решті вирок суду першої інстанції було залишено без змін.

У касаційному поданні прокурор просить вирок апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд, оскільки вважає необгрунтованим виправдання ОСОБА_1 за ст. 368 ч.1 КК України (2341-14) . На думку автора подання, по даній справі було встановлено достатньо доказів, які підтверджують факт одержання засудженим хабара від ОСОБА_2 в сумі 800 грн.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав касаційне подання, пояснення засудженого ОСОБА_1 про відсутність підстав для задоволення подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у касаційному поданні доводи, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення цього подання.

Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні ним службового підроблення при указаних у вироку обставинах і кваліфікація цих дій засудженого за ст. 366 ч.1 КК України (2341-14) та остаточно призначене йому покарання відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам і не оспорюються у поданні.

Також обгрунтованим і аргументованим є висновок як суду першої інстанції, так і апеляційного суду про недоведеність вини ОСОБА_1 у одержанні ним від ОСОБА_2 хабара.

Iз змісту показань засудженого видно, що заперечуючи одержання хабара в сумі 800 грн. за видачу підробленого свідоцтва, він указував на те, що від ОСОБА_2 він дійсно одержав 800 грн., які мав намір наступного дня передати бухгалтеру для внесення на рахунок очолюваного ним товариства як оплату за видане ОСОБА_2 свідоцтво, яке є бланком суворої звітності. Що стосується пакету з шампанським та цукерками, то він їх побачив тільки після того, як на цей пакет йому указали працівники міліції.

Доказів, які б спростовували наведені показання ОСОБА_1 і об'єктивно підтверджували те, що гроші і пакунок з шампанським та цукерками ОСОБА_1 одержав як хабар по справі встановлено не було.

Так із показань свідка ОСОБА_2 видно, що ОСОБА_1 дійсно указував йому на необхідність передачі 800 грн. як оплату за процедуру, пов'язану з видачею свідоцтва, що він і зробив. Для отримання свідоцтва за вказівкою засудженого він заповнював ряд документів, писав заяву. З розмови з ОСОБА_5 він зрозумів, що цукерки були призначені секретарю, якого потрібно було викликати на роботу для заповнення свідоцтва.

Наведені у поданні прокурора протоколи проведених по справі слідчих дій та інші документи містять у собі дані, які дійсно свідчать про підроблення виданого ОСОБА_2 свідоцтва і отримання ОСОБА_5 800 грн. та пакету з шампанським і цукерками, але також не є свідченням намірів ОСОБА_1 одержати указані гроші та речі як хабар.

Посилання у поданні на показання свідків ОСОБА_5, ОСОБА_4 про те, що оплата за проходження курсів по підвищенню кваліфікації завжди проводилась безготівково як на підтвердження одержання ОСОБА_5 хабара, колегія суддів також не може визнати за підставу для визнання незаконними вироку і ухвали, оскільки ці показання, при відсутності інших доказів, також є лише припущенням. Крім того, цих обставин не заперечував і засуджений, указуючи на те, що це був перший випадок, коли до них з проханням про отримання свідоцтва звернулась приватна особа. Раніше до них з такими проханнями звертались керівники організацій, направляючи своїх працівників і оплачуючи проходження курсів підвищення кваліфікації та отримання відповідного свідоцтва шляхом безготівкового перерахунку коштів через банк.

Таким чином, з врахуванням викладених у поданні доводів і приймаючи до уваги відсутність у поданні посилань на те, що по справі встановлені інші докази, які містять у собі дані на підтвердження факту одержання ОСОБА_5 хабара, але ці докази судом не були досліджені, колегія суддів не знаходить підстав для скасування або зміни вироку апеляційного суду в частині визнання законним вироку суду першої інстанції стосовно виправдання ОСОБА_1 за ст. 368 ч.1 КК України (2341-14) .

Приймаючи до уваги наведене та керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

ухвалила:

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду м. Києва від 12 вересня 2006 року щодо ОСОБА_1 - без змін.