Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кульбаби В.М.,

суддів Бех М.О., Зубара В.В.,

заучастю прокурора Деруна А.І.,

засудженого ОСОБА_1

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 28 липня 2016 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1

на вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 грудня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 17 вересня 2014 року щодо нього.

Вироком Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 грудня 2013 року,

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше судимого, останній раз 24 жовтня 2006 року за ч. 2 ст. 186, ст. 71 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі,

визнано винуватим у вчиненні злочину передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України та призначено покарання 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна, за ст. 395 КК України на 6 місяців арешту.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_2 судові рішення щодо котрого не оскаржуються.

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 17 вересня 2014 року вирок міськрайонного суду стосовно ОСОБА_1, ОСОБА_2 змінено в частині призначеного покарання за ч. 3 ст. 187 КК України.

Розмір покарання ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 187 КК України знижено до 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна яке є його власністю.

Розмір покарання ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 187 КК України знижено до 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна яке є його власністю.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_1 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

В решті вирок суду залишено без зміни.

Згідно вироку суду 04 січня 2011 року постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1 встановлено адміністративний нагляд строком на 1 рік. 26 листопада 2011 року ОСОБА_1 умисно, з метою ухилення від адміністративного нагляду, самовільно залишив місце проживання в АДРЕСА_1, та проживав у населених пунктах Київської, Кіровоградської та Полтавської областей.

Окрім того, ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він за попередньою змовою із ОСОБА_2, діючи з корисливих мотивів, підготував знаряддя для вчинення злочину - револьвер травматичної дії "Safari", який не являється вогнепальною зброєю, пневматичний пістолет "Анікс", ніж, рукавички, маски на обличчя, та скотч. Із розподілом ролей засуджені, з метою заволодіння чужим майном, вчинили три епізоди розбійного нападу за наступних обставин.

14 лютого 2012 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проникли через огорожу до домоволодіння, розташованого по проспекту АДРЕСА_2. Шляхом розбиття шибок у вікні, проникли до будинку. ОСОБА_1 погрожував револьвером ОСОБА_3 та наніс потерпілій удар рукою по голові, чим спричинив черепно-мозкову травму, струс головного мозку - легкі тілесні ушкодження, вимагав видати йому гроші та цінності. ОСОБА_2 погрожував застосуванням ножа до неповнолітньої ОСОБА_4 та ОСОБА_3 У результаті розбійного нападу засуджені заволоділи ювелірними виробами, колекційними грошовими банкнотами та ювілейними монетами, особистими цінними речами та грошовими коштами у валюті, чим спричинили шкоду потерпілим на загальну суму 107 335 грн.

Діючи повторно, 23 лютого 2012 року у нічний час ОСОБА_1 та ОСОБА_2, проникли через огорожу до домоволодіння розташованого по вул. АДРЕСА_3, за допомогою металевої лапи-фомки ОСОБА_1 відчинив металопластикове вікно, через яке підсудні потрапили до приміщення будинку. Погрожуючи зброєю потерпілому, засуджені здійснили постріли, чим спричинили садна та синець на тулубі ОСОБА_5 - легкі тілесні ушкодження. ОСОБА_2 наніс удар рукою ОСОБА_6 у голову, чим спричинив рани та синець внутрішнього кута правого ока - легкі тілесні ушкодження. ОСОБА_1 погрожував потерпілим застосуванням ножа, після чого засуджені зв'язали скотчем руки потерпілим. Під час розбійного нападу засуджені заволоділи грошовими коштами та майном потерпілих на загальну суму 11 868 грн.

Діючи повторно, 26 лютого 2012 року у нічний час ОСОБА_1 та ОСОБА_2 використовуючи знаряддя для вчинення злочину, проникли через огорожу до домоволодіння розташованого по АДРЕСА_4, за допомогою металевої відмички-фомки засуджені відчинили металопластикове вікно, через яке потрапили до будинку, де вчинили розбійний напад на ОСОБА_7 та ОСОБА_8 Із пістолета, здійснили у них постріли. Засуджені завдали потерпілим ОСОБА_7 струс головного мозку, гематому повік, рани обличчя та шиї, а ОСОБА_8 струс головного мозку, рану волосистої частини голови, нижньої щелепи - легкі тілесні ушкодження. Нападники зв'язали руки скотчем потерпілим та заклеїли їм рот. Під час розбійного нападу засуджені заволоділи грошовими коштами та ювелірними виробами потерпілих на загальну суму 35 182 грн.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 ставить питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. Стверджує, що його винуватість у вчиненні розбійних нападів не доведено, а вирок суду першої інстанції обґрунтовано недопустимими доказами та припущеннями. Досудове розслідування проведено з порушенням його права на захист. Судом не перевірено обставин застосування щодо нього недозволених методів досудового слідства. Наведені істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону не взяв до уваги суд апеляційної інстанції, ухвала якого не відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року.

Заслухавши доповідача, засудженого, котрий підтримав касаційну скаргу, прокурора, який заперечив доводи скарги та вважав, що судові рішення скасуванню не підлягають, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості засудженого у злочинах, вчинених за встановлених судом обставин, ґрунтується на доказах, зібраних та оцінених судом відповідно до вимог КПК України 1960 (1001-05) року.

Зокрема, судом обґрунтовано прийнято до уваги дані відповідних протоколів про виявлення та вилучення у засуджених викраденого у потерпілих майна, дані експертиз речових доказів про залишення на місці злочину слідів, належних засудженим, показання свідків про збут викрадених речей.

Вважати наведені докази недопустимими, про що стверджує засуджений, підстав немає.

За матеріалами справи на досудовому слідстві засуджені давали визнавальні показання про участь у розбійних нападах один одного (т. 2 а.с. 103-105, 155-156).

Оцінюючи ці показання як докази на предмет допустимості, суд обґрунтовано виходив із того, що показання про обставини злочину засуджені давали в подробицях, викриваючи один одного, які збігаються між собою.

Судом визнано, що такі показання засуджені дали свідомо, добровільно, без будь-якого тиску на них.

Наведене підтверджує висновки суду та спростовує доводи касаційної скарги засудженого про недоведеність його винуватості у вчиненні розбійних нападів.

Перевіркою матеріалів справи не встановлено порушення права на захист ОСОБА_1 на досудовому слідстві.

Як убачається з матеріалів справи на досудовому слідстві захист ОСОБА_1 здійснювався професійним адвокатом Москаленком В.Г., який був допущений до участі в справі постановою слідчого від 29 лютого 2012 року (т. 2 а.с. 148), що спростовує твердження засудженого про порушення його права на захист.

Судом обґрунтовано зазначено у вироку про те, що не знайшло свого підтвердження посилання засудженого на застосування щодо ньогонедозволених методів досудового слідства.

Зокрема, за наслідком твердження засуджених про застосування до них недозволених методів було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, зареєстровано кримінальне провадження № 42013120070000096, яке постановою старшого слідчого прокуратури м. Олександрії Кіровоградської області від 26 квітня 2013 року було закрито за відсутністю доказів по вказаному факту.

Наведені відомості було враховано судом першої інстанції при перевірці скарг засуджених на дії працівників органу досудового розслідування, що спростовує доводи скарги засудженого про недопустимість зібраних доказів його винуватості у матеріалах кримінальної справи.

Висновки міськрайонного суду щодо встановлених фактичних обставин злочину, дотримання вимог кримінально-процесуального закону перевірялися судом апеляційної інстанції та отримали належну оцінку.

Пом'якшуючи ОСОБА_1 призначене покарання за ч. 3 ст. 187 КК України, апеляційний суд взяв до уваги його роль у вчиненні розбійних нападів, дані про особу, врахував конкретні обставини вчинених злочинів.

Зважаючи на небезпечність вчинених трьох епізодів особливо тяжкого злочину, обставин його скоєння за попередньою змовою групою осіб особою, яка вчинила розбій, поєднаний з проникненням у житло, покарання призначене ОСОБА_1 в межах санкції ч. 3 ст. 187 КК України відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Ухвала апеляційного суду є належно мотивованою та відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає доводи касаційної скарги засудженого безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Виходячи з викладеного, керуючись статтями 395, 396 КПК України 1960 року, п. п. 11, 15 розділу Х1 "Перехідні положення" КПК України (4651-17) , колегія суддів, -

Касаційну скаргу засудженого залишити без задоволення, а вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 грудня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 17 вересня 2014 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.