Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого Пойди М.Ф. суддів Бех М.О., Зубара В.В., розглянувши в м. Києві 28 липня 2016 року касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 на вирок Московського районного суду м. Харкова від 26 жовтня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 21 квітня 2016 року щодо ОСОБА_5,

Вироком Московського районного суду м. Харкова від 26 жовтня 2015 року ОСОБА_5 засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років. На підставі ст. 71 КК України до призначеного за даним вироком покарання частково приєднано 6 місяців невідбутого покарання, призначеного вироком Московського районного суду м. Харкова від 22 серпня 2014 року, та за сукупністю вироків визначено ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців.

Задоволено цивільний позов потерпілого ОСОБА_6, постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь потерпілого в якості відшкодування моральної шкоди грошові кошти в розмірі 30000,00 грн.

Цивільний позов Прокуратури Московського району м. Харкова, пред'явлений в інтересах держави в особі Державної установи "Інститут загальної та невідкладної хірургії ім. В.Т. Зайцева Національної академії медичних наук України" задоволено. Визначено стягнути з засудженого ОСОБА_5 на користь Державної установи "Інститут загальної та невідкладної хірургії ім. В.Т. Зайцева Національної академії медичних наук України" в якості відшкодування витрат на лікування потерпілого ОСОБА_6 грошові кошти в розмірі 5182,18 грн.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь держави витрати на проведення експертиз в розмірі 2209,68 грн. Вирішено долю речових доказів.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 21 квітня 2016 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_5 залишено без зміни.

Захисник ОСОБА_4 не погоджуючись із судовими рішеннями щодо засудженого ОСОБА_5 звернулися до касаційного суду зі скаргою в якій, просить вищевказані судові рішення скасувати, кримінальне провадження щодо ОСОБА_5 направити на новий розгляд у суд першої інстанції. На думку скаржниці,судами першої та апеляційної інстанції не повністю дослідженні обставини, які мають істотне зазначення для винесення обґрунтованого та справедливого судового рішення.

Однак касаційна скарга захисника ОСОБА_4 не може бути прийнята до розгляду, оскільки не відповідає вимогам ч. 2 ст. 427 КПК України, відповідно до пункту четвертого якої касаційна скарга має містити обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість оскаржуваних судових рішень.

Зазначаючи про порушення судами певних норм, скаржник має належно обґрунтувати такі свої доводи й вказати які саме норми закону порушено та в чому саме полягають такі порушення. Прохання, висловлене до суду касаційної інстанції, має узгоджуватись із мотивами, з яких скаржник оскаржує судові рішення.

Однак, захисником вказаних вимог кримінального процесуального закону не дотримано.

Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, при вирішенні питання про наявність яких, суд касаційної інстанції керується статтями 412-414 цього Кодексу.

Так, касаційна скарга захисника є не обґрунтованою, оскільки мотивуючи свою скаргу скаржниця, не виключає факту вчинення ОСОБА_5 злочинних дій, проте не погоджується з кваліфікацією його дій за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, тобто у своїй скарзі захисник ОСОБА_4 фактично посилається на неправильне застосування судами закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, однак переконливих підстав для скасування судових рішень щодо засудженого не наводить.

Крім того, скаржниця у скарзі порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду, однак не мотивує в чому саме виразились порушення при винесенні апеляційним судом ухвали.

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Так, у своїй касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 вказує на неправильність, на її думку, оцінки доказів на підставі яких постановленні судові рішення щодо ОСОБА_5, однак доводи щодо неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження не є предметом розгляду суду касаційної інстанції.

Отже, висловлюючи вимогу про скасування судових рішень щодо ОСОБА_5 захисник не наводять конкретних та обґрунтованих, передбачених ст. 412 КПК України підстав.

Зазначені недоліки позбавляють колегію суддів можливості прийняти відповідне процесуальне рішення.

Як визначено ч. 1 ст. 429 КПК України суд касаційної інстанції, встановивши, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених статтею 427 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки касаційної скарги і встановлюється строк, необхідний для їх усунення, що не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 429 КПК України, касаційна скарга повертається, якщо не буде усунуто недоліки касаційної скарги в установлений строк.

Залишення касаційної скарги без руху або її повернення відповідно до ч. 4 ст. 429 КПК України не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, передбаченому цим Кодексом, у межах строку на касаційне оскарження.

Враховуючи наведене та керуючись ч. 1 ст. 429 КПК України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 на вирок Московського районного суду м. Харкова від 26 жовтня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 21 квітня 2016 року щодо ОСОБА_5 залишити без руху.

Надати скаржниці для усунення вказаних недоліків п'ятнадцятиденний строк із дня отримання копії ухвали.

Касаційну скаргу повернути скаржниці, якщо не буде усунуто недоліки касаційної скарги в установлений строк.

Ухвала оскарженню не підлягає.