5-2343км07 Про відкрите заволодіння мобільним телефоном із застосуванням насильства - Текст документа

розглянула в судовому засіданні в м.Києві 22 травня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою та доповненням до неї засудженого ОСОБА_1 на вирок Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2006 року,

в с т а н о в и л а :

вироком суду

IНФОРМАЦIЯ_1 народження,

уродженця м.Вільногірська Дніпропетровської області,

громадянина України, судимого 27 лютого 2004 року за ч.3 ст.185, ч.2 ст.187 КК України (2341-14) на 2 роки 6 місяців позбавлення волі; постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2005 року на підставі ст.107 КК України (2341-14) звільнено умовно достроково 20 травня 2005 року строком на 1 рік 2 місяці 9 днів,

засуджено за ч.2 ст.186 КК України (2341-14) на 4 роки позбавлення волі;

за ч.3 ст.185 КК України (2341-14) на 3 роки позбавлення волі;

за ч.4 ст.296 КК України (2341-14) на 2 роки позбавлення волі;

за ч.3 ст.357 КК України (2341-14) до адміністративного арешту строком на 30 діб.

На підставі ст.70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів засудженому ОСОБА_1 призначено 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України (2341-14) за сукупністю вироків засудженому ОСОБА_1 остаточно призначено 4 роки 1 місяць позбавлення волі.

По цій справі засуджені також ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вирок щодо яких в касаційному порядку не оскаржено і касаційне подання не принесено.

ОСОБА_1 засуджено за те, що він 6 серпня 2005 року близько 21 голини 10 хвилин в тамбурі першого вагону електропоїзду № НОМЕР_1 сполученням "Дніпропетровськ - П"ятихатки" на ділянці перегону ст.Верхньодніпровськ - пл.Гранове Придніпровської залізниці на території Верходніпровського району Дніпропетровської області, за попередньою змовою з ОСОБА_2, який застосував насильство, що не було небезпечним для життя та здоров"я потерпілого ОСОБА_4, відкрито заволодів мобільним телефоном останнього "Самсунг С-100" вартістю 700 грн..

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_1 того ж вечора за тих же обставин, у тамбурі того ж вагону, після заволодіння мобільним телефоном потерпілого ОСОБА_4, в присутності останнього і ОСОБА_5, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, обшукуючи потерпілого ОСОБА_6, взяв у нього 10 гривень та 12 доларів США і почав розмахувати перед ним ножем "метеликом", який йому передав ОСОБА_2. Той у свою чергу, в цей час забрав у цього потерпілого мобільний телефон "Моторола Е-365" вартістю 759 грн. і через декілька хвилин повернули ОСОБА_6 його гроші і телефон.

Крім того, ОСОБА_1 8 серпня 2005 року, знаходячись у АДРЕСА_1, за попередньою змовою з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп"яніння, викрав належний потерпілій ОСОБА_7 ключ від дверей її квартири.

Цього ж дня, близько 4 години 30 хвилин, ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, викраденим ключем відімкнули двері АДРЕСА_2, проник у зазначене житло та вчинив крадіжку майна потерпілих ОСОБА_8 і ОСОБА_9 відповідно на суми 436 грн. і 737 грн..

При цьому ОСОБА_1, вийшовши за межі домовленості з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, викрав паспорти потерпілих ОСОБА_10 і ОСОБА_8, а також інші важливі документи на ім"я останньої.

В апеляційному порядку зазначений вирок не переглядався.

У касаційній скарзі та доповненні до неї засуджений ОСОБА_1, не оскаржуючи висновки суду щодо фактичних обставин справи та правильності кваліфікації його дій, стверджує, що досудове слідство проведено з істотними порушеннями кримінально-процесуального закону та із застосуванням щодо нього незаконних методів слідства. Зазначає, що у вчиненому щиро розкаявся, злочини вчинив у неповнолітньому віці, потерпілі претензій до нього не мають, є сиротою, тому просить застосувати положення ст.69 КК України (2341-14) та пом"якшити йому покарання.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касатора, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Як видно з матеріалів справи, висновки суду про доведеність вчинення засудженим ОСОБА_1 вказаних злочинів за викладених у вироку обставин стверджуються повним визнанням вини самим засудженим, показаннями засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3, потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, законного представника неповнолітніх потерпілих ОСОБА_11, свідка ОСОБА_12, даними протоколів впізнання, очних ставок між потерпілими ОСОБА_4 і ОСОБА_13 та засудженими, огляду і вилучення, іншими зібраними по справі доказами.

Виходячи з фактичних обставин справи, суд правильно застосував щодо засудженого ОСОБА_1 кримінальний закон при кваліфікації його дій за ч.2 ст.186, ч.3 ст.185, ч.4 ст.296 та ч.3 ст.357 КК України (2341-14) .

Доводи про застосування до ОСОБА_1 незаконних методів слідства перевірялись судом і були визнані необгрунтованими.

Призначене ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам ст.65 КК України (2341-14) , оскільки його вид та строк визначено судом з урахуванням ступеню тяжкості вчинених злочинів та даним про особу, з яких вбачається, що він уже засуджувався за аналогічні злочини, на шлях виправлення не став.

Порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування вироку по справі, не встановлено.

З наведеного вбачається, що передбачені законом підстави для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з повідомленням осіб, зазначених у ст.384 КПК України (1001-05) , відсутні.