Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого-судді Міщенка С.М., суддів Матієк Т.В., Солодкова А.А., за участю секретаря прокурора та захисника Бражника М.В., Чабанюк Т.В. ОСОБА_6 розглянула в судовому засіданні в м. Києві 27 липня 2016 року матеріали кримінального провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 5 лютого 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 14 квітня 2016 року.

Зазначеним вироком

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, раніше судимого 15.12.2014 року за ч. 2 ст. 286 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, -

визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст. 389 КК України на 1 рік обмеження волі.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків ОСОБА_7 із застосуванням ст. 72 КК України остаточно призначено 5 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 1 рік 11 місяців 10 днів.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 14 квітня 2016 року вирок щодо ОСОБА_7 залишено без зміни.

Згідно з вироком, ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що він відповідно до вироку Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 грудня 2014 року, що набрав законної сили 15 січня 2015 року, засуджений за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки, звільненого на підставі ст. 75 КК України від відбування основного покарання з іспитовим строком 2 роки. При цьому ОСОБА_7, будучи обізнаним щодо позбавлення його права керувати транспортними засобами на 3 роки, 1 квітня 2015 року, приблизно о 3 год. 30 хв., ухилився від такого виду покарання та, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керував автомобілем Мегсеdes-Benz по вул. Красовського, 37 в м. Хмельницькому та вчинив дорожньо-транспортну пригоду.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить судові рішення щодо ОСОБА_7 скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. При цьому захисник посилається на те, що зміна обвинувачення, всупереч ст. 341 КПК України, не була погоджена прокурором вищого рівня; при постановленні вироку судом порушені вимоги ст. 374 КПК України, оскільки не зазначені мотиви, з яких не були взяті до уваги доводи захисту щодо встановленого статтями 33, 34 Кримінальним виконавчим кодексом України порядку виконання додаткового покарання; апеляційним судом порушені вимоги ст. 419 та ч. 2 ст. 418 КПК України. У доповненнях до касаційної скарги захисник оскаржує правильність застосування до засудженого ОСОБА_7 ч. 1 ст. 389 КК України, посилаючись на те, що у нього не було прямого умислу на порушення вказаного кримінального закону. Крім того вважає, що обвинувальний акт у провадженні не відповідає вимогам ч. 2 ст. 291 КПК України, апеляційним судом допущено неповноту судового розгляду та порушені вимоги ст. 418 КПК, оскільки 19 квітня 2016 року не було проголошено повного тексту ухвали.

Заслухавши доповідача, пояснення захисника, який підтримав свою касаційну скаргу, думку прокурора про залишення касаційної скарги без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

На підставі наведеного, керуючись статтями 434, 436 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 14 квітня 2016 року щодо ОСОБА_7 скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.