Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Широян Т.А.,

суддів Міщенко С.М., Солодков А.А.,

при секретарі Бражнику М.В.

за участю прокурора Жукова О.В.

розглянула в судовому засіданні кримінальне провадження за касаційними скаргами захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 та потерпілого ОСОБА_3 на вирок Апеляційного суду Харківської області від 25 лютого 2016 року.

Вироком Валківського районного суду Харківської області від 24 листопада 2015 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Заміське Валківськогорайону Харківської області, який мешкає у цьому ж населеному пункті на АДРЕСА_1, такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки та на нього покладено обов'язки згідно з пунктами 2, 3, 4 ст. 76 КК України.

Вироком Апеляційного суду Харківської області від 25 лютого 2016 року вирок районного суду щодо ОСОБА_2 в частині призначеного покарання скасовано.

Постановлено новий вирок, яким ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

В іншій частині цей вирок залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним та засуджений за те, що він 01 липня 2015 року близько 01.00 год., керуючи технічно справним трактором "Т-16МГУ", реєстраційний номер НОМЕР_1, у стані алкогольного сп'яніння, порушуючи вимоги пунктів 2.9, 21.1, 12.1 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , не врахував зміни дорожньої обстановки та особливостей вантажу, який перевозиться, не справився із керуванням, здійснив з'їзд з дороги, внаслідок чого керований ним трактор перевернувся до водоймища, внаслідок чого потерпіла ОСОБА_4, яка знаходилась у кузові трактору, випала з нього у водоймище і померла в результаті асфіксії.

У касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_1 та потерпілий ОСОБА_3, скарги яких є аналогічними за змістом та вимогами, не оспорюючи доведеність його вини та правильність кваліфікації дій, просять постановлений щодо ОСОБА_2 вирок апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції у зв'язку з неправильним застосуванням цим судом закону України про кримінальну відповідальність, призначив засудженому покарання, яке не відповідає тяжкості вчиненого злочину й особі засудженого. Вважають, що апеляційним судом не дано належної оцінки обставинам, які істотно знижують ступінь тяжкості злочину та пом'якшують призначене засудженому покарання, який наразі свою вину визнав повністю, щиро розкаявся, а потерпілий ще й наполягає на застосуванні до засудженого ст. 75 КК України, котрий повністю відшкодував завдану шкоду, просив зважити на його молодий вік, що той фактично втратив близьку людину, вперше притягується до кримінальної відповідальності. Натомість стверджують, що апеляційний суд належним чином не навів обґрунтування свого рішення про м'якість призначеного засудженому районним судом покарання.

Заслухавши доповідача, заперечення прокурора, який просив касаційні скарги захисника засудженого та потерпілого залишити без задоволення, а судові рішення щодо засудженого без змін, перевіривши матеріали провадження та доводи касаційних скарг захисника та потерпілого, колегія суддів вважає, що вони підлягають задоволенню.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за обставин, встановлених і викладених судом у вироку, а також правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзі не оскаржуються, щодо цього не надійшло касаційних скарг і від інших учасниківсудового розгляду, а тому у касаційному порядку не переглядаються.

Право та обов'язок апеляційного суду постановити свій вирок під час розгляду справи в апеляційному порядку, передбачені пунктами 1-4 ч.1 ст. 420 КПК України, є однією з гарантій оперативного здійснення кримінального судочинства, а отже, і своєчасного правового захисту прав та свобод громадян.

Разом з тим, вирок апеляційного суду має відповідати вимогам статей 374- 375 КПК України. Крім того, у ньому необхідно викласти зміст вироку суду першої інстанції та суть апеляційних скарг, а в разі проведення судового слідства - навести пояснення осіб, які брали участь у засіданні; аналіз досліджених доказів; аргументи на підтвердження викладених в апеляціях доводів; оцінку правильності рішень, прийнятих судом першої інстанції; формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним (якщо його обсяг було збільшено); обґрунтування кваліфікації дій засудженого та міри покарання.

Таких вимог закону апеляційний суд при розгляді цього кримінального провадження не дотримався.

Як вбачається з матеріалів провадження вирок суду щодо ОСОБА_2 переглядався апеляційним судом лише в частині обґрунтованості звільнення його від відбування призначеного судом покарання із застосуванням ст. 75 КК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Приймаючи рішення про необхідність призначення засудженому покарання у виді реального позбавлення волі, апеляційний суд послався на тяжкість вчиненого ним злочину, який є тяжким, обставину, яка обтяжує покарання (стан сп'яніння), а також настання тяжких наслідків у виді смерті потерпілої, й обставини, які пом'якшують призначене покарання (щире каяття), а також дані про особу засудженого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, позитивно характеризується за місцем проживання, його молодий вік.

Ці ж обставини, а також думка потерпілого були предметом оцінки й суду першої інстанції, котрий дійшов висновку про можливість виправлення засудженого без позбавлення волі.

Втім апеляційний суд у вироку не навів переконливих спростувань таких висновків суду першої інстанції, не обґрунтував, чому надав перевагу саме тяжкості вчиненого засудженим злочину й обставині, що обтяжує покарання, поряд з даними про його особу та обставинам, що пом'якшують покарання.

При цьому апеляційний суд не врахував й суб'єктивне ставлення потерпілого та його представника, висловлені на обґрунтування покарання, яке, на їхню думку, заслуговує засуджений.

Крім того, апеляційний суд при призначенні засудженому конкретного покарання врахував наслідки, що настали - смерть потерпілої, хоча ця обставина є об'єктивною стороною передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за яким його засуджено, що є неприпустимим.

Оскільки вирок суду апеляційним судом ухвалено з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, він підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, під час якого цьому суду при вирішенні питання призначення засудженому конкретного виду та розміру покарання слід ретельно дослідити усі обставини справи, доводи касаційних скарг потерпілого і захисника засудженого та постановити законне й обґрунтоване рішення.

З огляду на викладене, керуючись статтями 434, 436 КПК України, колегія суддів

Касаційні скарги захисника ОСОБА_1 та потерпілого ОСОБА_3 задовольнити.

Вирок Апеляційного суду Харківської області від 25 лютого 2016 року щодо ОСОБА_2 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

ОСОБА_2 з місць позбавлення волі звільнити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.