Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Широян Т.А.,

суддів Міщенка С.М., Матієк Т.В.,

при секретарі Бражнику М.В.,

за участю:

прокурора Ткачук Г.В.,

захисника Колоса В.В.,

представників потерпілого Матюшенка О.М., ОСОБА_3,

засудженого ОСОБА_4,

розглянула в судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_5 на вирок Малинського районного суду Житомирської області від 23 жовтня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 18 лютого 2016 року.

Вироком Малинського районного суду Житомирської області від 23 жовтня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 18 лютого 2016 року,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Радомишля Житомирської області, який мешкає в цьому населеному пункті на АДРЕСА_1, такого, що не має судимості,

засуджено:

за ч. 1 ст. 122 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки;

за ст. 128 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки та на підставі ст. 49 КК України його звільнено від відбування цього покарання у зв'язку із закінченням строків давності.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_5 шкоду в розмірі 20 636,46 грн матеріальної та 75 000 грн моральної шкоди.

Відповідно до вироку суду ОСОБА_4 визнано винним в тому, що він 22 липня 2012 року приблизно о 03.00 год., знаходячись біля бару "Острів" на вул. Миргород, 17 у м. Радомишлі Житомирської області, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в ході сварки із потерпілим ОСОБА_5, переслідуючи мету спричинення потерпілому тілесних ушкоджень, умисно наніс йому одного удару кулаком лівої руки в область щелепи, від чого той впав на асфальтове покриття, вдарившись головою.

Внаслідок таких дій потерпілий ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості (двосторонній травматичний потрійний перелом нижньої щелепи в ділянці суглобового паростка, кута справа зі зміщенням та ментального відділу) та тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент спричинення (перелом правої лобної, скроневої, тім'яної кісток, що супроводжувалися субрахноїдальними та субдуральними крововиливами).

У касаційної скарзі потерпілий ОСОБА_5 ставить питання про скасування постановлених щодо ОСОБА_4 судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Обґрунтовує свої вимоги невідповідністю висновків суду фактичним обставинам провадження, а крім того, що судом неправильно кваліфіковані дії засудженого, які на його думку, мають усі ознаки умисного тяжкого тілесного ушкодження і в момент нанесення удару, останній повинен був і усвідомлював наслідки своїх дій. Крім того вважає, що неправильна кваліфікація потягла за собою і невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості.

Заслухавши доповідача, доводи представника потерпілого - адвоката Матюшенка О.М. та законного представника потерпілого - ОСОБА_3 на підтримку поданої потерпілим касаційної скарги з підстав, викладених у ній, заперечення прокурора, засудженого та його захисника - адвоката Колоса В.В., які просили судові рішення щодо ОСОБА_4 залишити без змін, перевіривши матеріали провадження та доводи касаційної скарги потерпілого, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Згідно із вимогами п. 2 ч. 3 ст. 374 КК України у разі визнання особи винуватою мотивувальна частина вироку повинна містити: формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення. В цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину та докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви зміни обвинувачення, підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованою, якщо судом приймалися такі рішення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений, тощо.

Однак, як убачається з вироку, районним судом не дотримані вимоги кримінального процесуального закону щодо відповідності постановленого вироку вищевказаним положенням закону.

Зміст ухваленого щодо ОСОБА_4 вироку свідчить про те, що на підставі аналізу досліджених у судовому засіданні доказах суд дійшов висновку, що той умисно заподіяв потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження та з необережності - тяжкі тілесні ушкодження. Разом з тим, викладена судом фабула обвинувачення вказує на вчинення засудженим дій, які передбачені ч. 1 ст. 121 КК України, тобто умисне вчинення тяжких тілесних ушкоджень, і дослівно відповідає обвинуваченню, яке пред'явлено ОСОБА_4 органом досудового розслідування.

Невідповідність викладеної у вироку фабули обвинувачення злочину, визнаного судом доведеним, фактичній кваліфікації його дії, за які йому призначено покарання, колегія суддів вважає істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а тому вирок суду підлягає безумовному скасуванню.

Оскільки ця обставина залишилась поза увагою суду під час перевірки провадження у апеляційному порядку, то підлягає скасуванню й ухвала цього суду, з призначенням нового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції.

Скасування ухвалених стосовно ОСОБА_4 судових рішень саме з цих підстав не є порушенням вимог ст. 433 КПК України, оскільки потерпілий у касаційній скарзі наголошував про неправильну кваліфікацію дій засудженого за ч. 1 ст. 122, ст. 128 КК України, стверджуючи, що дії засудженого мають бути кваліфіковано за ч. 1 ст. 121 КК України.

Під час нового судового розгляду необхідно повторно, ретельно дослідити усі необхідні для встановлення обставин провадження докази, в тому числі і щодо направленості умислу засудженого, та постановити законне та обґрунтоване рішення.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 434, 436 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_5 задовольнити частково.

Вирок Малинського районного суду Житомирської області від 23 жовтня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 18 лютого 2016 року щодо ОСОБА_4 скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.