Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

Головуючого

Присяжнюк Т.I.,

суддів

Філатова В.М., Таран Т.С.

за участю прокурора

Сорокіної О.А.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 22 травня 2007 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Черкаської області на вирок Звенигородського районного суду Черкаської області від 16.01.2007 р., яким

ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_1 народження, громадянин України, раніше несудимий

засуджений за ст. 366 ч.1 КК України (2341-14) до штрафу у сумі 510 грн..

В апеляційній інстанції справа не переглядалася.

ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за те, що будучи головним бухгалтером СТОВ "IНФОРМАЦIЯ_2" (далі- СТОВ) - службовою особою, перебуваючи у своєму службовому кабінеті, що розташований в конторі СТОВ у АДРЕСА_1, умисно, діючи в інтересах підприємства з метою розблокування рахунків СТОВ, склав та видав завідомо неправдиву довідку про те, що СТОВ погасило заборгованість перед ОСОБА_2 в сумі 678, 30 грн., хоча фактично даний борг погашений не був. Склавши та видавши зазначену вище неправдиву довідку, ОСОБА_1 особисто направив її в ДВС в Звенигородському районі, на підставі чого було закрито виконавче провадження про стягнення з СТОВ на користь ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 678, 30 грн..

У касаційному поданні заступник прокурора Черкаської області, не оспорюючи правильності кваліфікації та обгрунтованості засудження, порушує питання про зміну постановленого по справі вироку у частині призначеного покарання - вважати призначене засудженому покарання із застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) без додаткового обов'язкового покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав подання розглянувши матеріали справи, колегія суддів вважає, що воно підлягає до задоволення.

Відповідно до вимог ст. 398 КПК України (1001-05) підставами для скасування або зміни вироку чи постанови, є, зокрема, неправильне застосування кримінального закону.

Як видно із вироку, висновки про доведеність винності  ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, суд зробив на  підставі показань самого засудженого, інших доказах, яким дана належна оцінка, що не оспорюється у поданні.

Проте вирок підлягає зміні через неправильне застосування кримінального закону при призначенні покарання.

Відповідно до роз'яснень, викладених в п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 (v0007700-03) від 24.10.03 р. "Про практику призначення судами кримінального покарання", суд може не призначати додаткове покарання, передбачене санкцією статті Особливої частини КК як обов'язкове з підстав, зазначених у ч. 1 ст. 69 КК України (2341-14) .

У кожному такому випадку суд зобов'язаний у мотивувальній частині вироку вказати, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом'якшення покарання, а в резолютивній частині - послатися на ч. 1 ст. 69 КК України (2341-14) . Iнших випадків непризначення обов'язкового додаткового покарання кримінальним законом не передбачено.

Як вбачається із вироку, суд зазначені вимоги закону не виконав.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання за ч. 1 ст. 366 КК України (2341-14) , суд не врахував, що санкція згаданої статті передбачає обов'язкове додаткове покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Непризначення цього виду покарання можливе лише при застосуванні положень ст. 69 КК України (2341-14) , однак судом дана норма закону застосована не була.

Разом з тим, при відсутності обставин, що обтяжують покарання, з урахуванням тяжкості злочину і обставин, що пом'якшують покарання, а саме щиросердного каяття, сприяння в розкритті злочину, перебування на утриманні неповнолітньої дитини, що засуджений є потерпілим 3-ї категорії від аварії на ЧАЕС, колегія суддів вважає за можливе застосувати положення ст. 69 КК і не призначати ОСОБА_1 додаткове покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади та займатися певною діяльністю.

Керуючись ст. ст. 394-396 КПК України (1001-05) , колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України

У х в а л и л а:

Касаційне подання заступника прокурора Черкаської області задовольнити.

Вирок Звенигородського районного суду Черкаської області щодо ОСОБА_1 змінити.

На підставі ст. 69 КК України (2341-14) не застосовувати щодо  ОСОБА_1 додаткове покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

В решті вирок залишити без змін.