Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пузиревського Є. Б., суддів: Британчука В. В., Крещенка А. М., при секретарі судового засідання за участю прокурора Бражнику М. В., Гошовської Ю. М.,

розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження № 12015050150001955 за касаційною скаргою заступника прокурора Донецької області на ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 22 грудня 2015 року щодо ОСОБА_6,

За вироком Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 19 жовтня 2015 року

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, раніше неодноразово судимого, останнього разу - за вироком Єнакієвського міського суду Донецької області від 26 лютого 2014 року за ч. 2 ст. 185, статтями 75, 76 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців із випробуванням, з іспитовим строком тривалістю 2 роки, засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 8 місяців.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків ОСОБА_6 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

Постановлено стягнути із засудженого ОСОБА_6 на користь Дніпропетровської філії ПАТ "Укртелеком" у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 76 200,40 грн.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 22 грудня 2015 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 змінено, виключено із його мотивувальної частини обтяжуючу покарання обставину - рецидив злочину.

У решті вирок залишено без зміни.

Згідно з вироком суду ОСОБА_6 визнано винним у тому, що він за обставин, викладених у вироку, в період іспитового строку 05, 11, 16 та 22 червня 2015 року в м. Артемівську Донецької області повторно таємно викрав майно ДФ ПАТ "Укртелеком" відповідно на суми 2 288,50 грн, 1 471,18 грн, 3 138,51 грн і 1 634,64 грн.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та про призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Зазначає, що було порушено право на захист ОСОБА_6, оскільки в апеляційній скарзі останній просив призначити йому захисника, однак суд його клопотання не розглянув і своєї ухвали належним чином не мотивував.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання касаційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, та кваліфікація його дій у касаційній скарзі прокурора не оскаржуються.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 49 КПК України суд, крім іншого, зобов'язаний забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадку, коли обвинувачений заявив клопотання про залучення захисника, але за відсутності коштів чи з інших об'єктивних причин не може його залучити самостійно.

Суд апеляційної інстанції при розгляді цього провадження не дотримався зазначених вимог закону.

Як убачається з матеріалів провадження 13 листопада 2015 року засуджений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив надати йому захисника, якого він сам не може запросити через відсутність коштів.

Також засуджений ОСОБА_6 09 грудня 2015 року подав до суду заяву, в якій висловив бажання бути присутнім під час розгляду провадження судом апеляційної інстанції.

Однак цей суд розглянув провадження за відсутності засудженого та його захисника, не переконався, що ОСОБА_6 було належним чином повідомлено про дату розгляду провадження.

Ці обставини призвели до порушення права останнього на захист, зокрема, позбавили його права бути присутнім під час розгляду провадження судом за апеляційними скаргами, давати пояснення та можливості скористатися послугами адвоката.

Твердження прокурора про невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам ст. 419 КПК України, внаслідок її невмотивованості також є слушними.

Згідно з вимогами ст. 419 КПК України у своїй ухвалі суд апеляційної інстанції зобов'язаний навести докладні мотиви прийнятого рішення і, якщо апеляція залишається без задоволення, зазначити підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Мотивувальна частина ухвали апеляційного суду має містити аналіз доказів та докладні мотиви прийнятого рішення. При цьому необхідно проаналізувати і співставити з наявними у кримінальному провадженні й додатково поданими матеріалами всі доводи, викладені в апеляційних скаргах, і на кожен із них дати вичерпну відповідь. Висновки суду повинні мати посилання на відповідний матеріальний або процесуальний закон. Ухвала, що не містить умотивованих висновків у відповідь на доводи в апеляційній скарзі стосовно доведеності або недоведеності обвинувачення, кваліфікації злочину, міри покарання, не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Суд апеляційної інстанції при розгляді цього провадження не дотримався зазначених вимог закону.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, не погоджуючись із вироком місцевого суду, засуджений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій указував на порушення органами досудового розслідування його права на захист, на однобічність і неповноту судового розгляду, на неправильність вирішення цивільного позову, на суперечність у вартості викраденого майна та на суворість призначеного покарання.

Проте як випливає зі змісту ухвали, апеляційний суд не виклав усіх доводів засудженого, наведених в апеляційній скарзі і, залишаючи його скаргу без задоволення, не зазначив підстав, на яких визнав їх необґрунтованими. Цей суд обмежився перерахуванням доказів, на які є посилання у вироку, та загальним формулюванням щодо правильності висновків суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому злочинів і не розкрив суті зібраних у провадженні доказів, не проаналізував їх у контексті з конкретними доводами, викладеними в апеляційній скарзі.

За таких обставин ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 22 грудня 2015 року щодо ОСОБА_6 не можна визнати законною та обґрунтованою, оскільки її постановлено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що відповідно до вимог частин 1, 2 ст. 412, п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України є підставою для її скасування.

Під час нового апеляційного розгляду суду слід виконати всі вимоги чинного законодавства, перевірити всі доводи, наведені в апеляційній та касаційній скаргах, і постановити рішення, що відповідає вимогам ст. 370 КПК України.

Керуючись статтями 433, 434, 436- 438 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу заступника прокурора Донецької області задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 22 грудня 2015 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.