Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пузиревського Є. Б., суддів: Крещенка А. М., Леона О. І., при секретарі судового засідання за участю прокурора захисника засудженої Бражнику М. В., Гошовської Ю. М., ОСОБА_6, ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції), розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження № 12015250100000063 за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді провадження судом апеляційної інстанції, на вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 30 вересня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 04 грудня 2015 року щодо ОСОБА_7,

За вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 30 вересня 2015 року

ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянку України, не судиму,

засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Ухвалено стягнути із засудженої ОСОБА_7 суму процесуальних витрат.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 04 грудня 2015 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 залишено без зміни.

Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винною у тому, що вона за обставин, викладених у вироку, близько 16.30 год. 30 січня 2015 року на АДРЕСА_1 на грунті раптово виниклих неприязних відносин під час сварки зі своїм чоловіком ОСОБА_8 завдала по голові останнього, котрий лежав на животі, численних ударів металевою сокирою, заподіявши йому тяжких тілесних ушкоджень, унаслідок яких настала смерть потерпілого.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, порушує питання про скасування судових рішень та про призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Зазначає, що місцевий суд безпідставно визнав обставиною, що пом'якшує покарання, активне сприяння розкриттю злочину і призначив ОСОБА_7 покарання із застосуванням ст. 69 КК України. Стверджує, що ухвала апеляційного суду є невмотивованою.

В запереченнях на касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді провадження судом апеляційної інстанції, засуджена ОСОБА_7 та її захисник ОСОБА_6 просять залишити судові рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, засудженої ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_6, які заперечували проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволеннюна таких підставах.

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, та кваліфікація її дій у касаційній скарзі не оскаржуються.

Посилання прокурора на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої є необґрунтованими.

Так, відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Статтею 69 вказаного Кодексу передбачено, що за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Призначаючи покарання, суд першої інстанції з достатньою повнотою врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є особливо тяжким, конкретні обставини провадження, особу винної, яка посередньо характеризується, вперше притягується до кримінальної відповідальності, думку потерпілої, котра просила не позбавляти ОСОБА_7 волі, обставини, які пом'якшують покарання, - визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого злочином збитку, і дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 115 КК України із застосуванням ст. 69 цього Кодексу.

Таке покарання, на думку колегії суддів, є необхідним і достатнім для виправлення засудженої та попередження вчинення нею нових злочинів. Отже, вимог статей 50, 65 КК України дотримано.

Не знайшли свого підтвердження під час вивчення матеріалів провадження й доводи прокурора про безпідставність урахування судом такої пом'якшуючої покарання обставини, як активне сприяння розкриттю злочину. Так, під час досудового розслідування ОСОБА_7 добровільно надавала свідчення цим органам та суду, розповідала їм про невідомі раніше обставини.

Твердження прокурора про те, що суд апеляційної інстанції належним чином не мотивував своєї ухвали, є безпідставними.

Розглянувши за апеляційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження місцевим судом, та потерпілої ОСОБА_9 матеріали провадження й детально їх вивчивши, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про правильність призначеного ОСОБА_7 покарання, а також звернув увагу на докази, які спростовують доводи, викладені в апеляційних скаргах.

Оскільки в касаційній скарзі прокурора не наведено переконливих доводів на обґрунтування явної невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженої ОСОБА_7, скарга задоволенню не підлягає.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би підставою для скасування судових рішень, у провадженні не встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436- 438 КПК України, колегія суддів

Вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 30 вересня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 04 грудня 2015 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді провадження судом апеляційної інстанції, - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.