Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Широян Т.А.,

суддів Марчук Н.О., Матієк Т.В.,

при секретарі Бражнику М.В.,

за участю:

прокурора Ткачук Г.В.,

захисника ОСОБА_10,

розглянула в судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_2 на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 травня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 28 липня 2015 року.

Вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 травня 2015 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Києва, який мешкає на АДРЕСА_1, не судимого в силу ст. 89 КК України,

засуджено за ч. 3 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 10 років з конфіскацією всього майна, що є його власністю. Стягнуто з нього на користь потерпілої ОСОБА_3 27 350 грн матеріальної та 100 000 грн. моральної шкоди.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 28 липня 2015 року вирок районного суду щодо ОСОБА_2 в частині призначення покарання змінено: за ч. 3 ст. 187 КК України йому пом'якшено покарання до 8 років позбавлення волі.

Згідно з вироком ОСОБА_2 10 червня 2014 року приблизно о 23.50 год., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою із невстановленою особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, з метою нападу для заволодіння чужим майном через вхідні двері проникли до будинку АДРЕСА_2, напали на ОСОБА_3 та її неповнолітнього сина ОСОБА_4, завдавши останній легкі тілесні ушкодження, що потягли короткочасний розлад здоров'я,та заволоділи її майном на загальну суму 33 368 грн.

У касаційної скарзі засуджений ОСОБА_2 просить змінити постановлені щодо нього судові рішення та перекваліфікувати його дії на ст. 186 КК України, та призначити більш м'яке покарання в межах санкції цього закону. Обґрунтовуючи свої вимоги, зазначає, що він із невстановленою особою домовлявся лише про крадіжку, що він особисто будь-яке фізичного насильства до потерпілих не застосовував і не мав цього робити і що висновки суду про те, що злочин вчинено у стані алкогольного сп'яніння нічим не доведено.

Заслухавши доповідача, доводи захисника на підтримку касаційної скарги засудженого з підстав, викладених у ній, заперечення прокурора, перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги засудженого, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно зі ст. 94 КПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, який постановив вирок, і ці вимоги закону судом першої інстанції дотримано у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів провадження, висновки про доведеність вини ОСОБА_2, який свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів визнав частково, не заперечував того, що у зазначений у вироку час він перебував у будинку потерпілої ОСОБА_3 разом із невстановленою особою, та кваліфікацію його дій за ч. 3 ст. 187 КК України суд зробив на підставі зібраних у провадженні та детально досліджених у судовому засіданні доказів у їх сукупності та взаємозв'язку.

При цьому суд в обґрунтування обвинувачення вмотивовано послався на показання самої потерпілої, яка впевнено вказала на ОСОБА_2 як на одну із осіб, що вчинила стосовно них злочин та за встановлених у вироку обставин заволоділа їхнім майном, стверджуючи, що один з нападників завдавав їй удари у різні частини тіла, в тому числі і по голові, що підтверджується висновком судово-медичної експертизи № 218/Д від 20 червня 2014 року. Дані обставини підтверджують і показання неповнолітнього потерпілого ОСОБА_5, який був дуже наляканий і реально сприймав погрози про застосування насильства у свій бік. Показання потерпілих не суперечать й показанням свідка ОСОБА_6, (гостювала у потерпілої, під час злочину перебувала на другому поверсі у одній з кімнат будинку потерпілої й чула крики потерпілої та присутність невідомих осіб, а тому зателефонувала про допомогу родичам ОСОБА_5.), а також показанням ОСОБА_7 (брат потерпілої) та ОСОБА_8, які безпосередньо затримали ОСОБА_2, під час особистого огляду котрого працівники міліції виявили та вилучили речі потерпілої ОСОБА_3 (протокол особистого огляду ОСОБА_2 від 11 червня 2014 року).

Вказані докази, що були перевірені у судовому засіданні, узгоджуються між собою та підтверджують винуватість ОСОБА_2 у вчиненні ним за попередньою змовою з іншою особою з проникненням у житло розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_3 та її неповнолітнього сина.

За таких обставин вважати, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, немає підстав.

Правильно встановивши всі обставини вчиненого засудженим злочину, суд правильно кваліфікував його дії за ч. 3 ст. 187 КК України.

Суди першої та апеляційної інстанцій ретельно перевіряли доводи, аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі засудженого, про відсутність у його діях складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, наявність обтяжуючих покарання обставин. Викладені в судових рішеннях мотиви про визнання цих доводів безпідставними, колегія суддів знаходить обґрунтованими, такими, що відповідають матеріалам справи.

Разом з тим, апеляційний суд ретельно дослідив дані про особу засудженого, та, навівши відповідні обґрунтування, пом'якшив призначене йому судом першої інстанції за ч. 3 ст. 187 КК України покарання, визначивши його у розмірі, наближеному до мінімального, передбаченого санкцією цього закону, з чим колегія суддів погоджується і вважає, що воно є достатнім і необхідним для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити судам першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно розглянути провадження і постановити законні та обґрунтовані рішення, не встановлено.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 434, 436 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 травня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 28 липня 2015 року щодо нього - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.