Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Марчук Н.О.,

суддів: Солодкова А.А., Широян Т.А.,

при секретарі Бражнику М.В.,

розглянувши кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014150040004168, щодо

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та мешканця АДРЕСА_1

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 317 КК України,

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

уродженця та мешканця АДРЕСА_2

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,

за касаційними скаргами захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4 на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 31 березня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 30 листопада 2015 року,

за участю прокурора Хейлик Н.М.,

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_3, не погоджуючись із ухваленими щодо ОСОБА_1 судовими рішеннями через невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам провадження та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить їх скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги захисник мотивує тим, що висновок суду про винуватість його підзахисного ґрунтується на суперечливих й недопустимих доказах, які мають суттєві суперечності та отримані з порушенням вимог КПК України (4651-17) , дії працівників правоохоронних органів носили провокативний характер. Суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст. 398 КПК України відкрив одне провадження за двома апеляційними скаргами та не розглянув заяви захисника на журнал судового засідання.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4, не погоджуючись із ухваленими щодо ОСОБА_2 судовими рішеннями через невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам провадження та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить їх скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги захисник мотивує тим, що висновок суду про винуватість його підзахисного ґрунтується на суперечливих й недопустимих доказах, дії працівників правоохоронних органів носили провокативний характер. Судами не надано належної правої оцінки фактичним обставинам справи, зокрема, тому, що між обвинуваченими не було попередньої змови на збут наркотичних засобів. Суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні його клопотання про проведення техніко-криміналістичної експертизи, належним чином не мотивувавши свого рішення, чим порушив право ОСОБА_2 на захист.

Вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 31 березня 2015 року ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено:

- за ч. 2 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього належного йому майна;

- за ч. 1 ст. 317 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом частково складання покарань, ОСОБА_1 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією всього належного йому майна;

ОСОБА_2 визнано винуватим за ч. 2 ст. 307 КК України та призначено йому за цим законом покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього належного йому майна.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 30 листопада 2015 року вирок місцевого суду змінено, ОСОБА_1 пом'якшено покарання за ч. 2 ст. 307 КК України та із застосуванням положень ч. 1 ст. 70 КК України остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією Ѕ частини майна; ОСОБА_2 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією Ѕ частини майна.

У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винуватими та засуджено за те, що вони, за попередньою змовою, незаконно придбали з метою подальшого збуту особливо небезпечний наркотичний засіб - ацетильований опій, який незаконно зберігали за місцем проживання ОСОБА_1 у м. Миколаєві.

23 серпня 2014 року приблизно в 14.10 год., ОСОБА_1 разом із ОСОБА_2, перебуваючи за місцем проживання ОСОБА_1, незаконно збули ОСОБА_5 раніше придбаний ними особливо небезпечний наркотичний засіб - ацетильований опій масою 0,082 г, за який отримали грошову винагороду в сумі 260 грн.

Крім того, 23 серпня 2014 року в період часу з 17.10 до 19.30 год. за місцем проживання ОСОБА_1 працівниками міліції було проведено санкціонований обшук, в ході якого було виявлено та вилучено 2 медичних шприци, з особливо небезпечним наркотичним засобом опієм ацетильованим, загальною масою 0,0455 г, який ОСОБА_1 зберігав за місцем свого проживання з метою подальшого збуту.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора із запереченнями проти скарг захисників, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у касаційних скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що вони підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Стаття 419 КПК України передбачає, що в ухвалі суд апеляційної інстанції зобов'язаний зазначити мотиви, з яких він виходив при постановленні ухвали, положення закону, яким він керувався, і, якщо апеляційна скарга залишається без задоволення, зазначити підстави, через які її визнано необґрунтованою.

Однак у даному кримінальному провадженні суд апеляційної інстанції не дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону під час перегляду вироку суду першої інстанції та постановлення ухвали.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_2 та захисники ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_3, не погоджуючись із вироком суду першої інстанції через неповноту судового слідства, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, подали апеляційні скарги, в яких, із наведенням відповідних обґрунтувань, просили його скасувати, а кримінальне провадження закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України або направити на новий розгляд у суд першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції, задовольняючи частково апеляційні скарги обвинуваченого та захисників, коротко зазначив в ухвалі зміст викладених доводів, при цьому належним чином їх не перевірив, не навів переконливих мотивів для їх спростування та не зазначив обґрунтованих підстав, через які залишив їх без задоволення.

Зокрема, суд апеляційної інстанції не перевірив та не спростував доводів обвинуваченого та захисників, викладених в апеляційних скаргах, про те, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не було попередньої змови на збут наркотичних засобів, що вони діяли виключно з метою їх спільного вживання, в тому числі й з ОСОБА_5

Також не спростовані доводи обвинуваченого ОСОБА_2 про джерело походження грошових коштів, вилучених у нього при затриманні та визнаних речовими доказами.

Наведене свідчить про те, що ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, а тому підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 цього Кодексу з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Під час нового апеляційного розгляду суд має врахувати викладене, перевірити належним чином усі доводи, наведені в апеляційних скаргах, та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

Касаційні скарги захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 30 листопада 2015 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.