Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного

Суду України у складі:

головуючого

Пивовара В.Ф.

суддів

Гошовської Т.В., Мороза М.А.

розглянула  в судовому  засіданні  в  м. Києві 17 травня 2007 року

кримінальну справу щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за касаційною скаргою захисника останніх-адвоката ОСОБА_3 на судові рішення у даній справі.

Вироком  Хотинського  районного суду Чернівецької  області від 20 червня  2006 року

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1 року народження,

судимий 24 січня 2001 року за ч.3 ст.140,

ст.17 і ч.3 ст.140, ст.100 КК України (2341-14) 1960 р.

на чотири роки позбавлення волі,    засуджений:  

-  за ч.1 ст.121 КК України (2341-14)   на 5 років позбавлення волі;

-  за ч.4 ст.296 КК України (2341-14) на 3 роки позбавлення волі, а на підставі ст.70 КК України (2341-14) остаточно визначено покарання за сукупністю злочинів 5 років позбавлення волі; 

ОСОБА_2,   

IНФОРМАЦIЯ_2 року народження,

несудимий,

засуджений за ч.4 ст.296 КК України (2341-14) на 3 роки позбавлення волі.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_4, котрий у касаційному порядку судові рішення не оскаржив і не надійшло касаційне подання від прокурора

За вироком суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винними в тому, що вони 1 листопада 2005 року о 30 хв. по опівночі, перебуваючи у змові з ОСОБА_4, на розі вулиць Мічуріна та Пушкіна в с. Клішківці Хотинського району Чернівецької області, за обставин, встановлених судом та детально наведених у вироку, використовуючи незначний привід, безпричинно, грубо порушуючи громадський порядок, вчинили хуліганські дії щодо  ОСОБА_5- побиття останнього з застосуванням предметів заздалегідь заготовлених для нанесення тілесних ушкоджень. При цьому ОСОБА_1 завдав потерпілому удар металевою частиною зламаної лопати в обличчя, заподіявши тому тяжке тілесне ушкодження.

Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької  області від 29 серпня 2006 року вирок щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2  залишено без зміни.

У касаційних скаргах захисник засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокат  ОСОБА_3, не заперечуючи доведеності винуватості підзахисних та правильності кваліфікації їх дій, порушує питання про пом'якшення їм покарання, приводячи відповідні доводи  з приводу цього. Зокрема, вказує на їхнє  щире каяття,  сприяння розкриттю злочину, молодий вік засуджених. 

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційні скарги слід залишити без задоволення.

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих їм злочинів щодо потерпілого ОСОБА_5  та кваліфікацію їх дій: ОСОБА_1  за ч.1 ст.121, ч.4 ст.296 КК України (2341-14) , а ОСОБА_2 за ч.4 ст.286 КК України (2341-14)   відповідають фактичним обставинам справи, які встановлені з урахуванням усіх як об'єктивних, так і суб'єктивних факторів, що мали бути взяті до уваги при з'ясуванні дійсних обставин події та грунтуються на зібраних у справі доказах. I, зокрема, вони грунтуються на показаннях потерпілого   ОСОБА_5, показаннях вказаних у вироку свідків, даних цілого ряду протоколів слідчих дій, висновку  судово-медичної експертизи про характер і локалізацію заподіяних потерпілому тілесних ушкоджень та їх тяжкість. 

Зі справи вбачається, що органами досудового слідства і судом досліджені всі обставини справи, які могли мати значення для прийняття у ній  правильного рішення.

Перевіркою матеріалів кримінальної справи процесуальних порушень при збиранні, дослідженні й оцінені доказів, які б ставили під сумнів обгрунтованість висновків суду та правильність кваліфікації дій засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , судом касаційної інстанції не встановлено. Висновки суду грунтуються на достатніх та допустимих доказах.

Що стосується призначеного ОСОБА_1 та ОСОБА_2  покарання, то воно є справедливим, відповідає вимогам ст. 65 КК України (2341-14) . Суд врахував як ступінь тяжкості вчинених ними злочинів, так й особи винних, характер і ступінь участі кожного з них у вчиненні злочинів, інші обставини, в тому числі й ті, про які йдеться у касаційній скарзі адвоката. А отже, підстав для пом'якшення засудженим покарання, про що йдеться у касаційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Таким чином, не знаходячи, передбачених ст. 398 КПК України (1001-05) підстав для призначення даної справи до розгляду касаційним судом, керуючись ст. 394 КПК України (1001-05) , колегія суддів,

у х в а л и л а :

у задоволенні касаційної скарги захисника засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 -адвоката  ОСОБА_3 відмовити.