Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного

Суду України у складі:

головуючого

Коновалова В.М.

суддів

Скотаря А.М. і Кузьменко О.Т.

Кузьменко О.Т.,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 17 травня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1.

Вироком Голопристанського районного суду Херсонської області від 11 липня 2006 року

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1, раніше судимого, останній раз 06.03.2003 р. Комсомольським районним судом м. Херсона за ч.3 ст.185 КК України (2341-14) на 3 роки позбавлення волі,

засуджено за ч. 3 ст.185 КК України (2341-14) на 4 роки позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 3 жовтня 2006 року апеляцію засудженого ОСОБА_1. і захисника ОСОБА_2 залишено без задоволення, а вирок без зміни.

ОСОБА_1. визнано винуватим у тому, що він 26.02.2006 р. у АДРЕСА_1, із проникненням у житло ОСОБА_3 таємно, повторно викрав майно ОСОБА_4 і ОСОБА_5 вартістю відповідно 1960 грн. і 60 грн.

За змістом касаційної скарги засуджений ОСОБА_1, посилаючись на суворість призначеного покарання та порушення апеляційною інстанцією вимог кримінально-процесуального закону, просить судові рішення змінити й пом'якшити покарання.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що у задоволенні касаційної скарги слід відмовити.

Установлені по справі докази і фактичні обставини свідчать про доведеність вини ОСОБА_1. у вчиненні інкримінованої йому крадіжки. Його дії за ч.3 ст. 185  КК України (2341-14) кваліфіковано правильно, що ним у скарзі не заперечується.

Що ж до тверджень засудженого у касаційній скарзі про порушення його права на захист, яке виразилось у тому, що апеляційний суд розглянув  справу без участі захисника ОСОБА_2, то вони не грунтуються на законі та матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, виконавши за апеляціями засудженого ОСОБА_1. і його захисника ОСОБА_2 вимоги ч.1 ст.351 КПК України (1001-05) , передав справу до апеляційного суду, визначивши дату апеляційного розгляду, і відповідно до ч.3 ст.354 КПК України (1001-05) оповістив про час її розгляду заінтересованих осіб, у тому числі й захисника ОСОБА_2 (а.с. 174). Остання, не повідомивши апеляційний суд про причини неявки, не з'явилася на його засідання, а тому її неявка не стала перешкодою для розгляду справи.

Отже, розглянувши справу в апеляційному суді без захисника ОСОБА_2, участь якої в апеляційній інстанції відповідно до ст. 45  КПК України (1001-05) не є обов'язковою, апеляційний суд не порушив права на захист ОСОБА_1.

Не заслуговують на увагу також і посилання засудженого у скарзі про те, що апеляційний суд, у порушення вимог закону, не забезпечив фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до ч.9 ст.362 КПК України (1001-05) протокол судового засідання та фіксація технічними засобами перебігу судового процесу в апеляційному суді ведуться у випадку проведення ним судового слідства.

Оскільки апеляційний суд, переглядаючи справу за апеляціями засудженого ОСОБА_1. і захисника ОСОБА_2, не проводив судового слідства, у нього підстав для застосування фіксації судового процесу технічними засобами не було.

Призначене раніше неодноразово судимому, у тому числі й за крадіжки майна, засудженому ОСОБА_1 наближене до мінімального за санкцією ч.3 ст.185 КК України (2341-14) , покарання відповідає вимогам ст.65 КК України (2341-14) . Підстав для його пом'якшення немає.

З огляду на викладене передбачені законом підстави для призначення справи до касаційного розгляду відсутні.

Керуючись ст. 394 КПК України (1001-05) , колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

відмовити у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1.