Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого

Кравченка К.Т.

суддів

Канигіної Г.В.,  Пошви Б.М.

за участю прокурора

Кривов'яза Я.I.

розглянула у судовому засіданні 17 травня 2007 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Запорізької області від 19 лютого 2007 року щодо ОСОБА_1.

Вироком Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 29 листопада 2006 року

засуджені:

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1,

уродженець і мешканець IНФОРМАЦIЯ_2,

раніше судимий:

30 травня 2002 року Новомиколаївським районним судом за ч. 3 ст. 185 КК України (2341-14) на 3 роки позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки;

18 вересня 2003 року Новомиколаївським районним судом за ч.ч. 2, 3  ст. 185, ст.ст. 70, 71 КК України (2341-14) на 3 роки один місяць позбавлення волі. Звільнений 22 квітня 2005 року умовно-достроково на 1 рік 6 місяців 4 дні,

за ч. 2 ст. 289 КК України (2341-14) , із застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) на один рік шість місяців позбавлення волі;

за ст. 304 КК України (2341-14) на один рік позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів ОСОБА_1призначено 1 (один) рік 6 місяців позбавлення волі.

Відповідно до ст. 71 КК України (2341-14) , до покарання за цим вироком, частково приєднано невідбуте покарання за вироком Новомиколаївського районного суду від 18 вересня 2003 року і ОСОБА_1остаточно призначено один рік сім місяців позбавлення волі;

ОСОБА_2,

IНФОРМАЦIЯ_3,

уродженець і мешканець IНФОРМАЦIЯ_2, судимості немає,

за ч. 2 ст. 289 КК України (2341-14) , із застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) на 1 рік позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України (2341-14) ОСОБА_2. звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік.

Відповідно до вимог ст. 76 КК України (2341-14) ОСОБА_2. зобов'язано періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у солідарному порядку 158 грн. 68 коп. судових витрат.

Як визнав місцевий суд, злочини було вчинено за таких обставин.

25 серпня 2006 року, приблизно о 18 годині, ОСОБА_1., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, достовірно знаючи про неповнолітній вік  ОСОБА_2., запропонував йому незаконно заволодіти автомобілем ВАЗ-2103 державний номерний знак НОМЕР_1, що належав ОСОБА_4

У той же день, за попередньою змовою із неповнолітнім ОСОБА_2., знаходячись на території садиби ОСОБА_1 у АДРЕСА_1, вони таємно заволоділи автомобілем ОСОБА_4

За апеляцію прокурора, вирок місцевого суду, вироком Апеляційного суду Запорізької області в частині призначення ОСОБА_1покарання, скасовано.

Цим же вироком ОСОБА_1за ч. 2 ст. 289 КК України (2341-14) призначено 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.

За сукупністю злочинів, на підставі ст. 70 КК України (2341-14) ОСОБА_1призначено 5 років позбавлення волі, а за ст. 71 КК України (2341-14) - 5 років один місяць позбавлення волі без конфіскації майна.

У решті вирок місцевого суду, в тому числі й щодо ОСОБА_2., залишено без зміни.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 поставлено питання про скасування вироку апеляційного суду і залишення вироку місцевого суду щодо нього в частині призначення покарання без зміни. Засуджений вважає, що, задовольняючи апеляцію прокурора, суд безпідставно призначив йому покарання більше ніж воно було обрано місцевим судом.

Засудженим ОСОБА_3 і прокурором вирок апеляційного суду не оскаржено і на нього не принесено касаційне подання.

Заслухавши доповідача, міркування прокурора про безпідставність вимог засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи винного наведені ним у скарзі, колегія суддів не знаходить підстав для їх задоволення.

Висновок суду першої інстанції щодо винуватості ОСОБА_1 у вчинених злочинах за обставин, вказаних у вироку стверджений сукупністю зібраних доказів і засудженим не оспорюється. Апеляційний суд перевіряючи законність вироку також дійшов висновку щодо винності ОСОБА_1

ОСОБА_1. як у суді першої інстанції, так і в апеляційному суді повністю визнавав себе винним.

Дії засудженого правильно кваліфіковані за ст. 304 і ч. 2 ст. 289 КК України (2341-14) і ніким не оскаржені.

Щодо призначення апеляційним судом більш суворого покарання ніж обраного судом першої інстанції, то це рішення належним чином обгрунтоване і постановлено відповідно до вимог ст. 378 КПК України (1001-05) .

Наведені у вироку апеляційного суду доводи про необхідність призначення ОСОБА_1більш суворого покарання є переконливими і обгрунтованими.

Доводи ОСОБА_1 про безпідставність задоволення апеляції прокурора правильність рішення апеляційного суду не спростовують.

Колегія суддів вважає, що вирок апеляційного суду є законним, а призначене ОСОБА_1покарання - необхідним і достатнім.

Підстав для пом'якшення покарання ОСОБА_1не знайдено.

Iстотних порушень кримінально-процесуального закону, що тягнуть зміну чи скасування судових рішень не встановлено.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а:

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1. залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Запорізької області від 19 лютого 2007 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.