5-1962к07 про вчинення крадіжки майна, незаконне поводження з холодною зброєю, а також вчинення умисного вбивства під час розбійного нападу - Текст документа

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 17 травня 2007 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та касаційною скаргою законного представника неповнолітнього засудженого ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Тернопільської області від 13 лютого 2007 року, яким засуджено:

IНФОРМАЦIЯ_1 року народження, уродженця і жителя с. Гаї за Рудою Зборівського району

Тернопільської області, не судимого,

-за п. 6, ч.2 ст. 115 КК України (2341-14) на 10 років позбавлення волі без конфіскації майна;

-за ч.4 ст.187 КК України (2341-14) на 8 років позбавлення волі без конфіскації майна;

-за ч.3 ст.185 КК України (2341-14) на 3 роки 6 міс позбавлення волі;

-за ч.2 ст.263 КК України (2341-14) на 1 рік позбавлення волі, а на підставі ст.70 КК України (2341-14) остаточно визначено покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі строком 11 років без конфіскації майна;

IНФОРМАЦIЯ_2 року народження, уродженця і жителя с. Гаї за Рудою Зборівського району

Тернопільської області, не судимого,

за ч.3 ст.185 КК України (2341-14) на 3 роки позбавлення волі.

За пунктами 6,12 ч.2 ст. 115 КК України (2341-14) ОСОБА_3 виправдано за недоведеністю його участі у цьому злочині.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винним в крадіжці чужого майна, незаконному поводженні з холодною зброєю, а також в тому, що він, під час розбійного нападу вчинив умисне вбивство ОСОБА_4, а ОСОБА_3 - в крадіжці чужого майна.

Як визнав встановленим суд, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та інша малолітня особа протягом червня-липня 2006 року, за обставин встановлених судом і детально наведених у вироку вчинили ряд крадіжок вказаного у вироку чужого майна з оселі жителя с. Гаї за Рудою Зборівського району Тернопільської області ОСОБА_5, всього на загальну суму 16259 грн. 50 коп.

17 вересня 2006 р., близько 10-ої години ОСОБА_3 запропонував ОСОБА_2 та іншій малолітній особі вчинити крадіжку у ОСОБА_4, оскільки йому було відомо про отримання останньою грошової компенсації за примусову працю під час Великої Вітчизняної війни в Німеччині, на що отримав їхню згоду, але таємно викрасти гроші їм не вдалося внаслідок постійного перебування потерпілої вдома. Тоді у неповнолітнього ОСОБА_2, з метою реалізації задуманого, виник намір на вчинення вбивства з корисливих мотивів ОСОБА_4 під час розбійного нападу , про що він повідомив ОСОБА_3 та малолітню особу, схиливши ОСОБА_3 до таємного заволодіння майном потерпілої шляхом проникнення у помешкання.

Для реалізації свого злочинного наміру, ОСОБА_2 взяв у себе вдома штик-ніж, який використовувався в господарстві, та рукавиці, щоб не залишати на місці події слідів пальців рук, і того ж дня, близько 12-ої години, вони утрьох прибули на подвір'я ОСОБА_4, розташоване в с. Гаї за Рудою Зборівського району, яка в цей час біля приміщення літньої кухні годувала птицю. Побачивши потерпілу, ОСОБА_3, на пропозицію ОСОБА_2, який переслідував мету її відволікти, завів з нею розмову, після чого, оскільки погрози щодо вбивства ОСОБА_4 ОСОБА_2 не сприйняв всерйоз, а наміру вчиняти відкрите викрадення не мав, запропонував залишити її подвір'я, направившись до виходу з двору, де на них чекала малолітня особа. Однак ОСОБА_2, скориставшись тим, що потерпіла під час розмови повернулась до нього спиною, заздалегідь приготовленим штик-ножем під час нападу, небезпечного для життя, з метою заволодіння чужим майном наніс останній вісім ударів в різні частини тіла, в тому числі голову та шию, позбавивши у такий спосіб ОСОБА_4 життя.

Не залишаючи наміру заволодіти майном потерпілої, він примусив ОСОБА_3 та малолітню особу, які намагалися втекти з місця злочину, повернутись назад, і всі троє, діючи узгоджено, проникли в помешкання ОСОБА_4, де з шафи викрали гроші в сумі 3004 грн. та 11 доларів США, а всього викрали коштів на суму 3059 грн. 55 коп., які розділили між собою.

Крім того, 17 вересня 2006 р. ОСОБА_2 без передбаченого законом дозволу носив з собою штик-ніж, який являється холодною зброєю колючо-ріжучої дії.

На вирок подані касаційне подання та касаційна скарга.

У касаційному поданні прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, вказує на те, що у справі достатньо доказів, які підтверджують винуватість ОСОБА_3 у вбивстві ОСОБА_4 у змовіі з ОСОБА_2, а висновки суду про відсутність в його діях складу злочину, передбаченого пунктами 6,12 ч.2 ст.II5 КК України (2341-14) , як і в рівній мірі в діях ОСОБА_2 п.12 ч.2 ст.115 КК України (2341-14) , на його переконання, не відповідають фактичним обставинам справи, тому порушує питання про скасування вироку щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і направлення справи на новий судовий розгляд, приводячи у поданні з приводу цього відповідні доводи. Покликається, зокрема, на те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у змові, під час нападу на потерпілу ОСОБА_4 діяли узгоджено, як співвиконавці. На переконання авітора касаційного подання, суд дав невірну оцінку зібраним у справі доказам, що призвело до постановлення незаконного судового рішення. Вказує також на м'якість призначеного покарання засудженому ОСОБА_3

Законний представник неповнолітнього засудженого ОСОБА_3- його батько ОСОБА_1, не заперечуючи доведеності винуватості ОСОБА_3 та правильності кваліфікації судом його злочинних дій, порушує питання про пом'якшення засудженому покарання із звільненням його від відбування такого з випробовуванням на підставі ст.104 КК України (2341-14) . Вказує, зокрема, на першу судимість ОСОБА_3 і щире каяття, сприяння ним розкриттю злочинів та інше.

Заслухавши доповідача, законного представника засудженого ОСОБА_3 - його батька ОСОБА_1, котрий підтримав касаційну скаргу та заперечував проти касаційного подання, міркування прокурора на підтримання касаційного подання і його заперечення проти касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарги і подання, колегія суддів вважає, що у задоволенні таких слід відмовити.

Як встановлено перевіркою матеріалів кримінальної справи, досудове слідство і судовий розгляд у ній проведені з дотриманням вимог кримінально-процесуального законодавства, спрямованих на всебічне, повне і об'єктивне дослідження обставин справи.

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні вказаних злочинів щодо потерпілої ОСОБА_4 - умисного вбивства останньої ОСОБА_2 з корисливих мотивів під час розбійного нападу і таємного викрадення її майна з проникненням в житло ОСОБА_3 та кваліфікацію їх дій: ОСОБА_2 за п. 6 ч. 2 ст. 115 і ч.4 ст.187 КК України (2341-14) , а ОСОБА_3 за ч.3 ст.185 КК України (2341-14) відповідають фактичним обставинам справи, які встановлені з урахуванням усіх об'єктивних і суб'єктивних факторів, що мали бути взяті до уваги при з'ясуванні дійсних обставин подій та грунтуються на зібраних і детально досліджених в судовому засіданні доказах в їх сукупності та взаємозв'язку. I зокрема, вони грунтуються на показаннях самих засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в стадії досудового слідства і в судовому засіданні про обставини вчинення ними вказаних злочинних дій; показаннях цілого ряду вказаних у вироку свідків; матеріалах огляду місця події і виявлення потерпілої та речових доказів; даних численних експертиз, в тому числі й судово-медичної про характер і локалізацію заподіяних потерпілій тілесних ушкоджень та причини її смерті.

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, висновки суду про визнання ОСОБА_3 по суду виправданим у пред'явленому йому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого пунктами 6,12 ч.2 ст.115 КК України (2341-14) , відповідають фактичним обставинам справи, які встановлені з урахуванням усіх об'єктивних і суб'єктивних факторів, що мали бути взяті до уваги при з'ясуванні дійсних обставин події, та грунтуються на зібраних у справі доказах і, зокрема, показаннях виправдного у цій частині ОСОБА_3, засудженого ОСОБА_2 та іншої малолітньої особи. Давши оцінку показанням цих осіб як в стадії досудового слідства, так й в судовому засіданні, а також фактичним обставинам справи, суд обгрунтовано прийшов до висновку про те, що у справі відсутні докази, які б з достовірністю підтверджували пред'явлене ОСОБА_3 обвинувачення у вбивстві під час розбійного нападу ОСОБА_4 з корисливих мотивів за попередньою змовою з ОСОБА_2

Як правильно вказано у вироку суду, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ні в стадії досудового слідства, ні в судовому засіданні не визнавали факту попередньої змови на вбивство ОСОБА_4, а фактичні обставини справи свідчать, що у ОСОБА_3 під час перебування в оселі потерпілої не було умислу на вбивство останньої, він не приймав участі в нападі на ОСОБА_4 і позбавленні її життя, а лише вчинив таємне викрадення її майна після вчиненого вбивства потерпілої ОСОБА_2, під примусом останнього, і у справі відсутні інші достовірні докази причетності ОСОБА_3 до розбійного нападу на потерпілу. Суд, як того вимагає ст. 334 КПК України (1001-05) , навів у вироку формулювання обвинувачення, пред'явлене ОСОБА_3 органами досудового слідства і визнане судом недоведеним, а також підстави для його виправдання із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

I, оскільки вичерпані всі можливості одержання з цього приводу додаткових доказів, визнання його невинуватим за цим обвинуваченням є обгрунтованим. Відповідно обгрунтованим є виключення судом з обвинувачення ОСОБА_2 п.12 ч.2 ст.115 КК України (2341-14) (вбивство за попередньою змовою групою осіб), а отже, викладені у касаційному поданні прокурора доводи з цього приводу, є безпідставними.

Будь-яких процесуальних порушень при дослідженні й оцінці доказів, які б ставили під сумнів правильність висновків суду щодо

невинуватості ОСОБА_3 в умисному вбивстві під час розбійного нападу, судом не допущено.

Викладені у вироку висновки суду про доведеність винності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у крадіжці майна потерпілого ОСОБА_5 та кваліфікацію їх дій за ч. 3 ст.185 КК України (2341-14) відповідають фактичним обставинам справи, які встановлені з урахуванням усіх обставин справи, що мали бути взяті до уваги при з'ясування дійсних обставин події та грунтуються на зібраних у справі доказах, яким суд дав оцінку в їх сукупності та взаємозв'язку, і такі висновки у касаційному поданні та касаційній скарзі не оспорюються.

Що стосується призначеного ОСОБА_2 та ОСОБА_3 покарання, то воно є справедливим, відповідає вимогам ст.65 КК України (2341-14) . Суд врахував як ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, так й особи винних, характер і ступінь участі кожного з них у вчиненні злочинів, інші обставини, в тому числі й ті, про які йдеться у касаційній скарзі законного представника неповнолітнього засудженого ОСОБА_3. А отже, підстав для пом'якшення останньому покарання із застосуванням ст.104 КК України (2341-14) колегія суддів не вбачає.

Разом з тим, колегія суддів відмічає, що суд, зазначаючи у мотивувальній частині вироку обставини вчинення злочинів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 разом з малолітнім ОСОБА_2, припустився помилки.

Згідно зі ст.275 КПК України (1001-05) розгляд справи в суді проводиться тільки щодо підсудних і тільки в межах пред'явленого їм обвинувачення, а відповідно до вимог ст. 334 КПК України (1001-05) мотивувальна частина обвинувального вироку має містити формулювання обвинувачення підсудного, визнаного судом доведеним. А як видно з матеріалів кримінальної справи, ОСОБА_2 вчиняв суспільно небезпечні діяння до досягнення ним віку, з якого можлива кримінальна відповідальність, тому кримінальна справа щодо нього закрита(т.З а.с. 192).

За таких обставин, в порядку ст.395 КПК України (1001-05) , у мотивувальній частині вироку прізвище ОСОБА_2, необхідно замінити словами "з іншою малолітньою особою".

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 394-396 КПК України (1001-05) , колегія суддів,

Касаційне поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та касаційну скаргу законного представника неповнолітнього засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Тернопільської області від 13 лютого 2007 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - без зміни.