Про умисне заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент їх заподіяння, від яких потерпілий помер, скоєне під час вживання спиртних напоїв на грунті ревнощів - 13.07.2016 Прийняття

головуючого-судді Міщенка С.М., суддів Марчук Н.О., Матієк Т.В., за участю секретаря та прокурора Остафійчук К.В. Цигана Ю.В. розглянула в судовому засіданні в м. Києві 13 липня 2016 року матеріали кримінального провадження за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді провадження судом апеляційної інстанції, на вирок Апеляційного суду Вінницької області від 21 грудня 2015 року.

Вироком Топашпільського районного суду Вінницької області від 9 грудня 2014 року

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Новогород РФ, проживаючого АДРЕСА_1, громадянина України, раніше не судимого,

визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, на 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладено на нього обов'язки, передбачені п.п. 2-4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Згідно з вироком, ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за те, що 22 квітня 2014 року, приблизно о 20 год., знаходячись в будинку ОСОБА_1 по АДРЕСА_2, де під час вживання спиртних напоїв на грунті ревнощів щодо ОСОБА_1 між ним та ОСОБА_8 виникла сварка, яка переросла в бійку, під час якої ОСОБА_6, діючи умисно, з метою нанесення тяжких тілесних ушкоджень, схопив ОСОБА_8 обома руками за футболку,

повалив на підлогу та почав наносити руками і ногами численні удари в область голови та тулуба, заподіявши потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, від яких ІНФОРМАЦІЯ_2 він помер у будинку ОСОБА_1

Згідно висновку судово-медичного експерта № 078 від 29.04.2014 року, ОСОБА_8, поряд з іншими тілесними ушкодженнями, було заподіяно закриту черепно-мозкову травму, між заподіянням якої та настанням смерті останнього є прямий причинний зв'язок.

Вироком Апеляційного суду Вінницької області від 21 грудня 2015 року вирок Топашпільського районного суду Вінницької області від 9 грудня 2014 року щодо ОСОБА_6 в частині призначеного йому покарання скасовано та постановлено свій вирок, яким ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України призначено 3 роки позбавлення волі. В строк відбуття покарання зараховано перебування ОСОБА_6 в Могилів-Подільській ВК (№ 114) в період з 30 квітня по 5 листопада 2015 року, тобто 6 місяців 7 днів, а також тимчасове затримання з 24 по 25 квітня 2014 року, тобто 1 добу. В решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор просить вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_6 скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, посилаючись на необгрунтоване призначення цим судом покарання ОСОБА_6 із застосуванням ст. 69 КК України. При цьому прокурор вважає, що у провадженні відсутні декілька обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, окрім визнання засудженим своєї вини. Також посилається на те, що врахування думки потерпілої не знижує суспільну небезпечність вчиненого злочину, а визнання інших обставин, що пом'якшують покарання, є лише такими, що характеризують особу засудженого.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про залишення касаційної скарги без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає з таких підстав.

Висновки судів першої та апеляційної інстанції у заподіянні потерпілому ОСОБА_8 тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили його смерть, та кваліфікація його злочинних дій за ч. 2 ст. 121 КК України у касаційній скарзі прокурором не оскаржуються.

Що ж стосується доводів прокурора про м'якість призначеного засудженому ОСОБА_6 покарання за ч. 2 ст. 121 КК України внаслідок безпідставного застосування ст. 69 КК України, то колегія суддів вважає їх непереконливими.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 65 КК України, покарання винній особі має бути призначено у межах санкції закону, за яким її визнано винною, відповідно до положень Загальної частини Кримінального кодексу (2341-14) , із врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 69 КК України та роз'яснень, що містяться у п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року (зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 8 (v0008700-09) ) "Про практику призначення судами кримінального покарання", призначення основного покарання, нижче від найнижчої межі, передбаченої законом за злочин, або перехід до іншого, більш м'якого виду основного покарання може мати місце за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.

Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що апеляційний суд, скасовуючи вирок суду першої інстанції в частині звільнення засудженого ОСОБА_6 від відбування призначеного йому покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, дійшов правильного висновку про обгрунтованість призначення засудженому покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 2 ст. 121 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, врахувавши при цьому обставини, що пом'якшують покарання, встановлені місцевим судом, зокрема визнання засудженим своєї вини та щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне та повне відшкодування потерпілій заподіяної шкоди, наявність на його утриманні малолітньої дитини, а також позитивну характеристику за місцем проживання та думку потерпілої, яка просила не позбавляти ОСОБА_6 волі.

З таким висновком апеляційного суду погоджується і колегія суддів, оскільки призначаючи засудженому ОСОБА_6 реальне покарання за вчинений злочин із застосуванням ст. 69 КК України, суди першої та апеляційної інстанції правильно виходили із вимог цього закону та наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, врахувавши при цьому також особу засудженого та думку потерпілої.

За таких обставин у колегії суддів немає підстав вважати призначене засудженому ОСОБА_6 покарання несправедливим внаслідок м'якості та таким, що призначене з порушенням вимог ст. 69 КК України.

Оскільки закон України про кримінальну відповідальність апеляційним судом застосовано правильно, тому касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

На підставі наведеного, керуючись статтями 434, 436 КПК України, колегія суддів

Вирок Апеляційного суду Вінницької області від 21 грудня 2015 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді провадження судом апеляційної інстанції, - без задоволення.