5-1943к07 Про вчинення умисного вбивства - Текст документа

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 17 травня 2007 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та його законного представника ОСОБА_2 на вирок апеляційного суду Київської області від 28 грудня 2006 року, яким засуджено:

IНФОРМАЦIЯ_1 року народження, уродженця м. Гостомеля Київської області, мешканця м. Фастова Київської області, раніше не судимого,

за п.п. 1, 7 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) на тринадцять років позбавлення волі;

ОСОБА_3, IНФОРМАЦIЯ_2 року народження, громадянина України, уродженця та мешканця м. Фастова Київської області, раніше не судимого,

за п.п. 1, 7 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) на чотирнадцять років позбавлення волі;

ОСОБА_4, IНФОРМАЦIЯ_3 року народження, громадянина України, уродженця та мешканця м. Фастова Київської області, раніше не судимого,

за п.п. 1, 7 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) на чотирнадцять років позбавлення волі;

ОСОБА_5, IНФОРМАЦIЯ_4 року народження, громадянина України, уродженця м. Миронівки Київської області, мешканця м. Фастова Київської області, раніше не судимого,

за ч. 2 ст. 296 КК України (2341-14) на чотири роки позбавлення волі та на підставі ст.ст. 75, 104 КК України (2341-14) звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю два роки.

ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 визнано винними у вчиненні таких злочинів.

3 листопада 2005 року о 23 годині 30 хвилин ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 після вживання спиртних напоїв в кафе "Бест", на розі вулиць Галафєєва та Правди в м. Фастові зустріли раніше незнайомих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 і між ними виникла сварка, в ході якої засуджені безпричинно, використовуючи незначний привід, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, стали бити потерпілих, відтісняючи їх в глибину провулку Правди. ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 завдавали потерпілим удари руками та ногами в різні частини тіла.

Проявляючи особливу зухвалість, яка виявилася в насильстві із заподіянням тілесних ушкоджень та знущанням над ОСОБА_6 та ОСОБА_7, яке тривалий час не припинялося, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 зірвали з паркану дві дерев'яні штахети, якими продовжували бити потерпілих.

Побачивши на обличчі потерпілих кров, ОСОБА_5 залишив місце події, а ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 продовжували побиття ОСОБА_6 та ОСОБА_7, при цьому ОСОБА_4 двічі кинув в лежачого на землі ОСОБА_6 блок розміром 40х20х10 см, вагою 26,7 кг, а ОСОБА_1 цей же блок кинув в область голови лежачого на землі обличчям вверх ОСОБА_7 та плигнув на ділянку грудей та голови останнього не менше п'яти разів. ОСОБА_3 частиною блоку розміром 17х20х25 см, вагою 13 кг тричі наніс удари лежачому на землі ОСОБА_7 - двічі в область грудей та один раз в обличчя.

Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_6 та ОСОБА_7 померли на місці вчинення злочину.

У своїй касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 посилається на неповноту судового слідства, неправильне застосування судом кримінального закону, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та призначення йому надмірно суворого покарання.

Зокрема, у скарзі йдеться про те, що судом не були допитані свідки, показання яких мають істотне значення для правильного вирішення справи. Крім того, на думку ОСОБА_1, суд не усунув суперечностей, які містяться у показаннях ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які вони давали під час досудового слідства, та у показаннях цих засуджених в судовому засіданні.

ОСОБА_1 вважає, що від його ударів не могла настати смерть потерпілих, а тому просить змінити вирок щодо нього, перекваліфікувавши його дії з п.п.1,7 ч.2 ст. 115 КК України (2341-14) на ст. 122 КК України (2341-14) та призначити покарання в межах санкції вказаної статті.

Аналогічні доводи містяться і в касаційній скарзі законного представника засудженого - ОСОБА_2, яка також просить перекваліфікувати дії ОСОБА_1 з п.п. 1, 7 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) на ст. 122 КК України (2341-14) і призначити йому покарання з урахуванням особи винного та ступеню тяжкості вчиненого ним злочину.

Вирок щодо ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у касаційному порядку не оскаржений і касаційного подання щодо них не внесено.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, міркування прокурора, який просив залишити касаційні скарги без задоволення, а вирок щодо ОСОБА_1 - без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у скаргах доводи, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні зазначених у вироку злочинних дій відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними у справі та перевіреними в судовому засіданні доказами і є обгрунтованим.

Як видно з матеріалів справи, на досудовому слідстві і в судовому засіданні ОСОБА_1 визнавав, що брав безпосередню участь у вбивстві потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Так, під час досудового слідства ОСОБА_1 зазначав, що разом з іншими засудженими бив потерпілих руками і ногами в різні частини тіла, крім того, кинув шлакоблоком в одного з потерпілих.

Ці показання повністю узгоджуються з даними протоколу відтворення обстановки і обставин події, під час проведення якого ОСОБА_1 на місці детально розповів про обставини вчинення злочину щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7

У судовому засіданні ОСОБА_1 також підтвердив, що разом з іншими засудженими бив потерпілих руками і ногами в різні частини тіла, а ОСОБА_3, крім того, зазначав, що ОСОБА_1 завдав ОСОБА_7 декількох ударів штахетиною та плигав на нього, коли той лежав на землі.

Допитані в судовому засіданні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 також підтвердили безпосередню участь ОСОБА_1 у вбивстві потерпілих.

За даними протоколу огляду місця події, на вулиці Правди у м Фастів було виявлено трупи ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з ознаками насильницької смерті (т.1 а.с. 120-143).

Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 204/д/346 від 27 грудня 2005 року, на трупі ОСОБА_6 виявлені рани, садна, перелом кісток носа, кісток верхньої та нижньої щелепи, ребер, травматичний перелом зубів, крововиливи під оболонки та в шлуночки мозку, розрив лівої нирки.

Смерть ОСОБА_6 настала в результаті черепно-лицевої травми у вигляді перелому кісток носа, правої щелепної кістки, крововиливів під м'які мозкові оболонки та в шлуночки мозку(т.2 а.с. 22-25).

Як видно з висновку судово-медичної експертизи № 203/д/345 від 27 грудня 2005 року, на трупі ОСОБА_7 виявлені рани, садна, переломи ребер, переломи кісток носа та основи черепа, крововиливи під оболонки та в шлуночки мозку.

Смерть ОСОБА_7 настала в результаті відкритої черепно-мозкової травми у вигляді перелому кісток основи черепа, крововиливів під м'які мозкові оболонки та в шлуночки мозку(т.2 а.с. 7-8).

За даними висновку судово-імунологічної експертизи № 305 від 5 грудня 2005 року, на туфлях ОСОБА_1, в яких він був узутий під час вчинення злочину, виявлено кров, яка могла походити від потерпілих(т.2 а.с. 90-91).

Колегія суддів вважає, що суд, належним чином оцінивши ці та інші докази в справі, дійшов обгрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_1 умисного вбивства двох осіб з хуліганських мотивів та правильно кваліфікував його дії за п.п. 1,7 ч.2 ст. 115 КК України (2341-14) .

Доводи касаційних скарг про необхідність перекваліфікації дій ОСОБА_1 з п.п. 1,7 ч.2 ст. 115 КК України (2341-14) на ст. 122 КК України (2341-14) є необгрунтованими, оскільки вбивство ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було вчинено з використанням незначного приводу, а всі обставини злочину, зокрема, спосіб, кількість, характер і локалізація тілесних ушкоджень, припинення злочинних дій лише після настання смерті потерпілих свідчать про наявність у винного умислу на протиправне позбавлення життя потерпілих.

У процесі досудового слідства та при розгляді справи в суді були встановлені і досліджені всі обставини справи, допитані всі особи, показання яких мали істотне значення для правильного вирішення справи, проведені необхідні експертизи, встановлена роль кожного із засуджених у вчиненні злочину, належним чином з'ясовані обставини, що характеризують об'єкт і об'єктивну сторону злочину. Тому колегія суддів вважає, що доводи скарг про неповноту судового слідства є безпідставними.

Як видно з вироку, апеляційний суд належним чином дослідив показання засуджених, які вони давали під час досудового слідства, та в судовому засіданні, інші докази в справі, зазначивши, чому він взяв до уваги одні докази і відкинув інші, а тому доводи касаційних скарг щодо невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, колегія суддів також вважає необгрунтованими.

Покарання засудженому ОСОБА_1 призначено з дотриманням вимог ст. 65 КК України (2341-14) та є необхідним і достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів.

Отже, при перевірці справи в касаційному порядку не виявлено будь-яких передбачених ст. 398 КПК України (1001-05) підстав для зміни чи скасування вироку щодо ОСОБА_1, а тому касаційні скарги засудженого та його законного представника задоволенню не підлягають.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, - ухвалила:

касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його законного представника ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду Київської області від 28 грудня 2006 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.