У х в а л а
IМЕНЕМ  УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного
Суду України у складі:
головуючого
Кравченка К.Т.,
суддів
Канигіної Г.В., Пошви Б.М.,
за участю прокурора
Кривов'яза Я.I.
розглянула в судовому засіданні у м. Києві  17 травня 2007  року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого  ОСОБА_1,  на вирок Апеляційного суду Житомирської області від 13 лютого 2007 року.
Вироком  Корольовського районного суду м. Житомира від 22 грудня 2006 року засуджено:
ОСОБА_1,  IНФОРМАЦIЯ_1, уродженця і мешканця АДРЕСА_1, не має судимості,
-  за ч. 2 ст. 187 КК України (2341-14) із застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) на п'ять років  позбавлення волі без конфіскації  майна, що належить засудженому;
-  за ч. 2 ст. 342 КК України (2341-14) на два роки  позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст. 70  КК України (2341-14) за сукупністю злочинів ОСОБА_1 призначено остаточне покарання п'ять років позбавлення волі без конфіскації  майна, що належить засудженому.
На підставі ст. ст. 75, 76 КК України (2341-14) ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на три роки.
ОСОБА_2,  IНФОРМАЦIЯ_2, уродженця і мешканця АДРЕСА_1, не має судимості,
-  за ч. 2 ст. 187 КК України (2341-14) із застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) на  чотири роки шість місяців позбавлення волі без конфіскації  майна, що належить засудженому;
-  за ч. 2 ст. 342 КК України (2341-14) на два роки  позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст. 70  КК України (2341-14) за сукупністю злочинів  ОСОБА_2 призначено остаточне покарання чотири роки шість місяців позбавлення волі без конфіскації  майна, що належить засудженому.
На підставі ст. ст. 75, 76 КК України (2341-14) ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на три роки.
ОСОБА_3,  IНФОРМАЦIЯ_3, уродженця і мешканця АДРЕСА_1, не має судимості,
-  за ч. 2 ст. 187 КК України (2341-14) із застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) на  чотири роки шість місяців позбавлення волі без конфіскації  майна, що належить засудженому;
-  за ч. 2 ст. 342 КК України (2341-14) на два роки  позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст. 70  КК України (2341-14) за сукупністю злочинів  ОСОБА_3 призначено остаточне покарання чотири роки шість місяців позбавлення волі без конфіскації  майна, що належить засудженому.
На підставі ст. ст. 75, 76 КК України (2341-14) ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на три роки.
Як визначив місцевий суд, злочини було вчинено за таких обставин.
3 жовтня 2005 року о 23 годині 45 хвилин ОСОБА_3,   ОСОБА_2, ОСОБА_1 і особа, кримінальна справа щодо якої закрита у зв'язку з її смертю, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходилися поблизу будинку АДРЕСА_2. Побачивши раніше їм невідомого ОСОБА_4, який на той час перебував на посаді IНФОРМАЦIЯ_4 ВКР Житомирського МВ УМВС України в Житомирської області, вищевказані особи за пропозицією ОСОБА_1 вирішили заволодіти майном ОСОБА_4
Реалізуючи свій намір, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1 і особа, кримінальна справа щодо якої закрита у зв'язку з її смертю, напали на потерпілого, застосовуючи насильство, небезпечне для його життя та здоров'я, завдали численні удари руками і ногами по голові, тулубу та в обличчя, від яких останній впав на землю.
Засуджені продовжили завдавати ОСОБА_4 удари руками. В результаті їх дій потерпілому були заподіяні тілесні ушкодження, у тому числі закриту черепно-мозкову травму, які є легкими тілесними ушкодженнями з короткочасним розладом здоров'я.
При цьому ОСОБА_3, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_2, ОСОБА_1 та  особою, кримінальна справа щодо якої закрита у зв'язку з її смертю, заволодів майном потерпілого на загальну суму 524 гривні, паспортами громадянина України на ім'я ОСОБА_4, ОСОБА_5 та іншим майном, яке не становить матеріальної цінності для потерпілого.
ОСОБА_4, побачивши, що ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1 і особа, кримінальна справа щодо якої закрита у зв'язку з її смертю, намагаються втекти з місця вчинення злочину, будучи працівником правоохоронного органу, діючи в межах наданих йому прав та повноважень, з метою виконання своїх службових обов'язків, затримав  та став утримувати особу, кримінальна справа щодо якої закрита у зв'язку з її смертю. ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 усвідомлюючи вказані обставини, вчинили активну фізичну протидію здійсненню ОСОБА_4 покладених на нього обов'язків. Діючи  узгоджено, застосовуючи силу, вони відштовхнули його від затриманої особи, в наслідок чого допомогли їй  звільнитися, тобто вчинили опір працівнику правоохоронного органу.
Вироком апеляційного суду Житомирської області від 13 лютого 2007 року за апеляцію прокурора скасовано вирок місцевого суду в частині призначення ОСОБА_1 покарання.
Цим же вироком ОСОБА_1 призначено покарання за ч. 2 ст. 187 КК України (2341-14) , із застосування ст. 69 КК України (2341-14) , 4 роки 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна, яке є його власністю, за ч. 2 ст. 342 КК України (2341-14) 2 роки позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України (2341-14) ОСОБА_1 остаточно призначено 4 роки 6 місяців позбавлення волі без конфіскації  майна, що належить засудженому.
У решті вирок місцевого суду, у тому числі й щодо ОСОБА_1, залишено без зміни.
У касаційній скарзі засудженого ОСОБА_1  поставлено питання про зміну вироку Апеляційного суду Житомирської області щодо нього і застосування ст. 75 КК України (2341-14) . Просить звільнити його від відбування покарання з випробуванням.
Своє прохання ОСОБА_1 мотивує тім, що апеляційний суд при постановлені вироку дав неправильну оцінку даним, що характеризують його особу, не врахував думку потерпілого не позбавляти ОСОБА_1 волі, а також зробив неправильний висновок, що він - ОСОБА_1 - був ініціатором вчинення злочину.
Засудженими ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і прокурором вирок апеляційного суду не оскаржено і на нього не принесено касаційне подання.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який вважав вирок законним і обгрунтованим, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що вона  не підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1, ОСОБА_2 і  ОСОБА_3 у вчиненні злочинів відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується наведеними у вироку доказами і не оскаржується у касаційній скарзі засудженим ОСОБА_1.
Дії засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 і  ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 342 КК України (2341-14) кваліфіковано правильно.
Вирішуючи питання про призначенні покарання ОСОБА_2 і ОСОБА_3, суд першої інстанції дотримався вимог ст. 65 КК України (2341-14) .
Скасовуючи вирок першої інстанції і постановляючи свій вирок щодо ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції мотивував прийняте рішення і дійшов  обгрунтованого висновку про відсутність підстав для застосування до ОСОБА_1 ст. 75 КК України (2341-14) .
Призначаючи ОСОБА_1 міру покарання із застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) , апеляційний суд з дотриманням вимог ст. 65 КК України (2341-14) врахував ступень тяжкості вчинених злочинів, дані про особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_1 покарання є необхідним й достатнім. Підстав для пом'якшення покарання немає.
Порушень норм кримінально-процесуального закону, що тягли б за собою зміну чи скасування вироку, не встановлено.
Однак, постановляючи вирок щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3, суд як першої інстанції, так і апеляційний інстанції у формулюванні  обвинувачення, визнаного доведеним,  указали на вчинення засудженими злочинів з особою, яку зазначили як "С."
Відповідно до вимог, передбачених ст. 275 КПК України (1001-05) , розгляд справи провадиться тільки відносно підсудних. З таких підстав вирок суду підлягає зміні на підставі ст. 395 КПК України (1001-05) . Посилання суду на вчинення злочинів з особою під літерою "С." необхідно замінити на скоєння злочинів з особою, кримінальна справа щодо якої була закрита у зв'язку з її смертю.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 22 грудня 2006 року та вирок Апеляційного суду Житомирської області від 13 лютого 2007 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_3 і ОСОБА_2   в порядку ст. 395 КПК України (1001-05)   змінити. Замінити у мотивувальної частині вироку посилання на вчинення засудженими злочинів з особою під літерою "С."  на скоєння злочинів "з особою, кримінальна справа щодо якої закрита у зв'язку з її смертю".
У решті вирок залишити без зміни.
Судді: К.Т. Кравченко       Г.В. Канигіна     Б.М. Пошва