Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пузиревського Є. Б., суддів: Крещенка А. М., Леона О. І., при секретарі судового засідання Бражнику М. В., за участю прокурора Гошовської Ю. М., розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на вирок Кремінського районного суду Луганської області від 24 вересня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 18 грудня 2015 року,

Вироком Кремінського районного суду Луганської області від 24 вересня 2015 року

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого,

засуджено:

- за ч. 1 ст. 366 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на строк 1 рік;

- за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 191 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на строк 3 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України ОСОБА_6 за сукупністю злочинів визначено остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та з покладенням обов'язків, передбачених п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 18 грудня 2015 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 залишено без зміни.

Згідно з вироком суду ОСОБА_6 визнано винним і засуджено за те, що він, будучи ІНФОРМАЦІЯ_2, 20 серпня 2013 року в службовому кабінеті будівлі сільради на кв. Гагаріна, 3 в с. Бараниківка Кремінського району в інтересах ТОВ "Землевпорядна фірма "Лан" вніс до офіційних документів завідомо неправдиві відомості, а саме підписав складені товариством акти приймання-передачі виконаних робіт № 1 від 20 серпня 2013 року по договорам №№ 72, 80/1, 80/2 від 12 серпня 2013 року, якими передбачено, що виконані підготовчі та польові геодезичні роботи, відповідають вимогам договорів та технічного завдання і належним чином оформлені у вигляді технічної документації, хоча в дійсності такі роботи на момент складання актів виконані не були.

Крім того, 21 серпня 2013 року ОСОБА_6, використовуючи своє службове становище, в інтересах ТОВ "Землевпорядна фірма "Лан" надав головному бухгалтеру сільської ради договори №№ 72, 80/1, 80/2, акти приймання-передачі виконаних робіт № 1 до зазначених договорів, знаючи, що останні були ним сфабриковані, з метою отримання та реєстрації в Управлінні Державної казначейської служби України у Кремінському районі реєстру бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів на суму 124 681 грн. 29 коп. 21 жовтня 2013 року та 26 березня 2014 року ОСОБА_6 підписав реєстр платіжних доручень розпорядників бюджетних коштів на загальну суму 124 681 грн. 29 коп. та передав їх до Управління державної казначейської служби України у Кремінському районі для перерахування коштів на користь ТОВ "ЗФ "ЛАН". Однак грошові кошти не було перераховано, оскільки ліцензію банку отримувача коштів було відкликано, а тому ОСОБА_6 не довів свій злочинний умисел до кінця з незалежних від нього причин.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6, посилаючись на істотне порушення кримінального процесуального закону, порушує питання про скасування судових рішень та закриття кримінального провадження. Зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги, що під час досудового розслідування на нього чинили тиск працівники міліції, не взяв до уваги, що у провадженні не було допитано ряд свідків, які би підтвердили його невинуватість, а апеляційний суд свою ухвалу належним чином не мотивував.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який частково підтримав касаційну скаргу та вказав на порушення апеляційним судом вимог ст. 419 КПК України, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволеннюна таких підставах.

Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та умотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Статтею 419 КПК України передбачено, що в своїй ухвалі суд апеляційної інстанції зобов'язаний навести докладні мотиви прийнятого рішення і, якщо апеляція залишається без задоволення, зазначити підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Мотивувальна частина ухвали апеляційного суду має містити аналіз доказів і докладні мотиви прийнятого рішення. При цьому необхідно проаналізувати і співставити з наявними у кримінальному провадженні і додатково поданими матеріалами всі доводи апеляційних скарг і на кожен із них дати вичерпну відповідь. Висновки суду повинні мати посилання на відповідний матеріальний або процесуальний закон. Ухвалу, що не містить вмотивованих висновків на доводи апеляційної скарги з питань про доведеність або недоведеність обвинувачення, кваліфікацію злочину, про міру покарання, не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Суд апеляційної інстанції при розгляді даного провадження не дотримався цих вимог закону.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, засуджений ОСОБА_6, не погоджуючись із вироком місцевого суду, подав апеляційну скаргу, в якій порушував питання про скасування вироку місцевого суду. При цьому засуджений вказував на неповноту судового розгляду, що висновки суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам провадження, в матеріалах відсутні належні, достатні та допустимі докази його винуватості і в його діях відсутній склад злочинів. Крім того, засуджений зазначав, що судом безпідставно не допитано ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7, який також підписав акт виконаних робіт, не надана оцінка показанням свідка ОСОБА_8 - ІНФОРМАЦІЯ_4, судом необґрунтовано відмовлено у задоволені його клопотання про допит свідків, що могли підтвердити виконання робіт геодезистами ТОВ "ЗФ "ЛАН", а при постановленні обвинувального вироку суд помилково послався на показання свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, які не були свідками зазначених подій, безпідставно відмовлено у вилученні акта перевірки, складеного ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_13, з переліку доказів, а також суд не звернув уваги, що 22.08.2014 року платіжні доручення були відкликані саме Бараниківською сільською радою.

Як убачається зі змісту ухвали, апеляційний суд не виклав усіх доводів засудженого ОСОБА_6, наведених в апеляційній скарзі, та, залишаючи скаргу без задоволення, не зазначив підстав, із яких її визнано необґрунтованою. Апеляційний суд обмежився загальним формулюванням про правильність висновків суду першої інстанції щодо винуватості ОСОБА_6 та взагалі не спростував доводів засудженого про те, що суд безпідставно поклав в основу вироку показання свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, не взяв до уваги показання свідка ОСОБА_8 та визнав допустимим доказом акт позапланової перевірки тощо.

Отже, суд апеляційної інстанції, не перевіривши у повному обсязі фактичні обставини провадження та істотно порушивши вимоги КПК України (4651-17) , передчасно дійшов висновку про доведеність вини і правильність кваліфікації дій засудженого за зазначеним у вироку законом про кримінальну відповідальність та доцільність призначеного йому покарання.

За таких обставин ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 18 грудня 2015 року щодо ОСОБА_6 не можна визнати законною та обґрунтованою, оскільки вона постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що у відповідності до ч. 1 ст. 412, п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України є підставою для її скасування.

При новому апеляційному розгляді слід виконати всі вимоги чинного законодавства, перевірити усі доводи, на які посилається засуджений, і постановити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 433, 434, 436- 438 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 18 грудня 2015 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.